2.2. Облік операцій з іноземною валютою в банках

При здійсненні зовнішньоекономічних операцій виникає необхідність купівлі або продажу іноземної валюти. Купують іноземну валюту з метою забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентами, покриття витрат на службові відрядження за кордон, оплати за переробку давальницької сировини та з інших причин.

Підставою для купівлі іноземної валюти є зовнішньоекономічний договір, а також інвойс (рахунок-фактура). Для придбання валюти підприємство подає до уповноваженого банку заяву на купівлю іноземної валюти, в якій вказується номер документа, дата документа назва, назва організації, сума валюти, номер валютного рахунку підприємства, номер гривневого рахунку, що за валюта купляється, курс купівлі валюти, % комісії банка за купівлю. Заява повинна бути підписана головним бухгалтером, директором і завірена печаткою підприємства. З даним документом банку надається копія контракту, інвойсу по яких купляється валюта (на них прописується «копія згідно з оригіналом» і документи завіряються підписом директора підприємства та мокрою печаткою). Дана заява подається до 10:00 ранку, в день купівлі, і в обов’язковому порядку на момент купівлі на розрахунковому гривневому рахунку повинна бути сума, що є еквівалентом, суми валюти що купляється в перерахунку на верхній граничний курс (його попередньо надають представники банку). Валютний курс є своєрідною формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти, і визначається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідно іноземною валютою виходячи насамперед з їх купівельної спроможності.

Торги відбуваються на міжбанківському валютному ринку. Після закінчення торгів, на валютний розрахунковий рахунок зараховується сума купленої валюти, а на гривневий розрахунковий рахунок повертається різниця між верхнім граничним курсом вказаним раніше в заяві на купівлю валюти та реальним курсом по якому валюта була куплена.

Купленою валюто необхідно розрахуватись за призначенням (контракту по якому вона куплялась) в період 10 днів або продати її. В іншому випадку це супроводжується штрафними санкціями (банк являється агентом валютного контролю і зобов’язаний повідомити про порушення).

Граничні терміни розрахунків за зовнішньоекономічними операціями:

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті визначається Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р. № 185/94^[7].

Згідно з цим Законом виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

Відстрочення поставки при проведенні імпортних операцій нерезидентів не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитива зазначений термін діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.