11.4. Ліквідація комерційного банку

Комерційний банк може припинити свою діяльність у такий самий спосіб, як і інші господарські товариства. Проте банк є набагато складнішим організмом, він втілює в собі значно біль­ший публічний (суспільний) інтерес, оскільки оперує і ризикує чужими коштами. Тому і порядок припинення його діяльності має враховувати ці особливості.

На сьогодні особливою проблемою є ліквідація банку як фор­ми припинення його діяльності. Національний банк України, спираючись на ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розробив процедуру ліквідації банку і неодноразово коригував її з урахуванням набутого досвіду. Постановою Прав­ління Національного банку України за № 38 від 4 лютого 1998 р. затверджено Положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 177/2617 від 19 березня 1998 р. [5].

Рішення Національного банку України про примусову ліквідацію комерційного банку може бути прийнято у разі допущення ним порушень, зазначених у ст. 62 Закону України «Про Національ­ний банку України». Таке рішення приймається Правлінням На­ціонального банку України та оформляється відповідною поста­новою. Цією постановою також відкликається ліцензія на право здійснення всіх банківських операцій, призначається ліквідатор (ліквідаційна комісія), а також припиняються повноваження правління, ради банку і загальних зборів комерційного банку. Копія постанови про ліквідацію комерційного банку, відкликан­ня ліцензії на право здійснення всіх банківських операцій та призначення ліквідатора (ліквідаційної комісії) надсилається ко­мерційному банку в день її прийняття.

У разі прийняття рішення про ліквідацію комерційного бан­ку та відкликання ліцензії на право здійснення всіх банківських операцій керівник територіального управління Національного банку України, в якому відкрито кореспондентський рахунок банку, не пізніше наступного дня після прийняття відповідного рішення припиняє усі активні операції за кореспондентськими (субкореспондентськими) рахунками комерційного банку як у національній, так і в іноземній валютах.

Якщо банк має відкриті кореспондентські рахунки у закор­донних банках, ліквідатор (ліквідаційна комісія) на підставі відпо­відної інформації територіального управління Національного бан­ку України, в якому відкрито кореспондентський рахунок банку, доводить до цих банків рішення про ліквідацію комерційного банку та забезпечує повернення коштів з кореспондентських ра­хунків на накопичувальний рахунок ліквідатора (ліквідаційної ко­місії) відповідно до п. 2.13 розділу 2 глави IV цього Положення.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) приступає до виконання обо­в'язків відразу після прийняття постанови про ліквідацію комер­ційного банку. Ліквідатором банку може бути юридична особа,

273

■явність у такий на.. Проте банк є собі значно біль-ссерує і ризикує М його діяльності

■вя банку як фор-ій банк України, йіки і банківську V і неодноразово Постановою Прав-4 лютого 1998 р. дьним банком за порушення в Міністерстві № р. [5].

шмухову ліквідацію і допущення ним «Про Національ-Правлінням На­гло відною поста-.хіиензія на право е-ється ліквідатор '.• повноваження іерційного банку. аїнку, відкликай-ькзіх операцій та надсилається ко­мерційного бан-всіх банківських я Національного нтський рахунок ггтя відповідного еспондентськими ного банку як у

рахунки у закор-на підставі відпо-■вонального бан-й рахунок банку, щю комерційного ■ондентських ра-рвжвідаційної ко-юго Положення.

» виконання обо-іквідацію комер-юридична особа,

основною діяльністю якої є надання юридичних чи аудиторських послуг.

До прийняття постанови Національного банку України про ліквідацію комерційного банку між Національним банком та лік­відатором укладається договір. У цьому договорі визначаються права та обов'язки сторін щодо забезпечення процедури ліквіда­ції комерційного банку. Договір вступає в дію з моменту призна­чення ліквідатора відповідною постановою Національного банку.

Крім того, ліквідація комерційного банку може проводитись ліквідаційною комісією, яка створюється під керівництвом та за участю працівників Національного банку України. У такому разі ліквідатором виступає ліквідаційна комісія, створена Національ­ним банком. її роботою керує голова, призначений постановою Правління Національного банку України про ліквідацію комер­ційного банку.

Робота ліквідатора (ліквідаційної комісії) оплачується за ра­хунок банку, що ліквідується, або інших джерел. Кошторис вит­рат ліквідатора (ліквідаційної комісії) затверджує орган, який йо­го призначив.

Ліквідатором не може бути юридична особа:

— яка є кредитором або акціонером (учасником) банку, що лік­відується;

— яка є стороною у судовій справі за участю банку, що ліквіду­ється.

Юридична особа перед призначенням її ліквідатором зобов 'язана надати Національному банку України інформацію про свої ділові ін­тереси, зокрема щодо:

— заборгованості перед банками або володіння майновими пра­вами банків;

— невиконання будь-яких зобов'язань стосовно будь-якого бан­ку упродовж останніх п'яти років;

— володіння майном, яке конкурує з нерухомим майном банку, якщо при ліквідації здійснюватиметься оцінка цього майна, володіння та управління ним;

— інших інтересів, що можуть зашкодити неупередженому ви­конанню функцій ліквідатора;

— відсутності конфлікту інтересів з Національним банком України.

Національний банк України перед призначенням ліквідатора зобов'язаний переконатись у відсутності конфлікту інтересів та у здатності юридичної особи діяти неупереджено.

Якщо виникає конфлікт інтересів після призначення ліквіда­тора, останній зобов'язаний вжити заходів щодо усунення конф­лікту інтересів та одночасно повідомити про це Національний банк України, який вирішує питання щодо можливості продов­ження роботи ліквідатора.

274

Національний банк України здійснює контроль за діяльністю ліквідатора (ліквідаційної комісії). У разі невідповідності роботи ліквідатора встановленим вимогам законодавства та умовам до­говору Національний банк має право розірвати договір з ліквіда­тором та призначити нового ліквідатора (ліквідаційну комісію).

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) не має права:

— використовувати або дозволяти використовувати майнові ак­тиви банку, що ліквідується, в своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

— приймати зобов'язання від імені Національного банку Украї­ни без його письмового дозволу;

— розголошувати службову інформацію, якщо це не пов'язано із виконанням функцій ліквідатора.

На осіб, які залучаються ліквідатором до участі у процедурі ліквідації комерційного банку (або членів ліквідаційної комісії), поширюються усі вимоги, передбачені п. 6.5, 6.7, 6.8 зазначено­го Положення.

Особи, які залучаються до процедури ліквідації, якщо вони є працівниками Національного банку України, звільняються за їх згодою від виконання своїх трудових обов'язків із збереженням за ними місця роботи, заробітної плати та всіх виплат, передба­чених системою оплати праці за основним місцем роботи, на весь час їх участі у процедурі ліквідації комерційного банку.

З дня свого призначення ліквідатор (ліквідаційна комісія) має повне та виняткове право управляти та контролювати банк, вжи­вати будь-яких заходів для ефективної ліквідації банку та одер­жання максимальної виручки від продажу активів банку.

При здійсненні заходів щодо проведення ліквідації банку ліквіда­тор (ліквідаційна комісія) діє в межах наданих повноважень:

— управляє майном банку;

— здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку. При визна­ченні суми, яку можна одержати від продажу активів, ліквіда­тор зобов'язаний дати оцінку різним пропозиціям з урахуван­ням ринкової вартості активів;

— визначає ліквідаційну масу та розпоряджається нею;

— проводить роботу щодо стягнення дебіторської заборгованос­ті, у тому числі може подавати позови у судові органи від імені банку;

— виявляє кредиторів та вживає заходів, спрямованих на задо­волення їх вимог, зокрема реалізує майно банку;

— вирішує в установленому чинним законодавством порядку питання щодо звільнення працівників банку та призначення спеціалістів для забезпечення діяльності ліквідатора (зокрема головного бухгалтера, бухгалтера), у разі необхідності може залучати до роботи з ліквідації банку будь-якого експерта, консультанта;

275

— виплачує в установленому порядку заробітну плату особам, залученим до процедури ліквідації банку;

— складає ліквідаційний баланс і подає його на затвердження територіальному управлінню Національного банку України;

— зупиняє або обмежує погашення зобов'язань банку (за винят­ком зобов'язань, взятих ліквідатором при виконанні його функцій).

Водночас ліквідатору (ліквідаційній комісії) забороняється вчиняти дії, які свідчили б про продовження діяльності банку.

Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені кредиторами або засновниками, акціонерами (учасниками) бан­ку в судовому порядку.

Для забезпечення виконання ліквідатором (ліквідаційною ко­місією) своїх повноважень у територіальному управлінні Націо­нального банку України замість закритого кореспондентського рахунку банку відкривається накопичувальний рахунок, на який зараховуються кошти банку і надходження на його адресу та з якого проводяться розрахунки з кредиторами.

Відкриття накопичувального рахунку здійснюється на підста­ві рішення про ліквідацію банку та нотаріально засвідченої карт­ки із зразками підписів уповноважених осіб, залучених до лікві­дації, з відбитком печатки банку, що ліквідується.

Представник територіального управління Національного бан­ку України, в якому відкрито кореспондентський рахунок комер­ційного банку, що ліквідується, контролює перерахування кош­тів і візує перші примірники розрахункових документів на пере­рахування коштів з накопичувального рахунку.

Названим Положенням передбачено, що ліквідатор (ліквіда­ційна комісія) зобов 'язаний упродовж: трьох днів після свого призна­чення опублікувати у двох газетах, що поширюються на усій те­риторії України, та двох місцевих газетах інформацію про поча­ток ліквідації банку, а також вивісити цю інформацію у кожному територіальному підрозділі банку із зазначенням дати і місця, де він приступає до управління банком. Оголошення має публіку­ватися у зазначених органах преси раз на тиждень протягом місяця.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) також надсилає письмові по­відомлення вкладникам банку — фізичним особам, зазначаючи розмір вкладу згідно з бухгалтерським обліком банку.

Вимоги кредиторів повинні бути заявлені протягом одного мі­сяця від дня першої публікації в офіційному друкованому органі зазначеного оголошення. Після закінчення зазначеного строку заяви кредиторів та вкладників банку не приймаються.

Після завершення строку, наданого кредиторам для заявлен­ня своїх вимог, ліквідатор (ліквідаційна комісія), за наявності пропозицій купити банк цілком, може звернутися до відповідно­го підрозділу системи банківського нагляду Національного банку

276

України з обгрунтованими пропозиціями щодо проведення реор­ганізації банку шляхом злиття, приєднання або його продажу.

За висновками зазначеного підрозділу Правління Національ­ного банку України може прийняти відповідне рішення, на під­ставі якого ліквідатор (ліквідаційна комісія) проводить реоргані­зацію комерційного банку або його продаж.

У разі ліквідації банку шляхом продажу частини або усіх його активів ліквідатор (ліквідаційна комісія) протягом трьох місяців з дня свого призначення здійснює інвентаризацію активів банку. Протягом цього строку ліквідатор (ліквідаційна комісія) має пра­во розірвати договори про надання банку послуг, а також при­пинити зобов'язання банку щодо оренди (найму) рухомого і не­рухомого майна, попередньо повідомивши про це іншу сторону за ЗО днів.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов 'язаний у двомісячний строк з дати призначення:

— припинити трастові зобов'язання банку, повернути власни­кові усі активи та матеріальні цінності, що перебувають у до­вірчому управлінні банку, здійснити остаточні розрахунки за трастовими рахунками;

— надіслати повідомлення усім клієнтам, які користуються по­слугами відповідального зберігання, про необхідність вилучи­ти свої цінності упродовж місяця.

Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному збе­ріганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у по­відомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть пре­тендувати кредитори банку. Ці цінності переходять у розпоряд­ження Національного банку України для повернення законним власникам.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) у строк до трьох місяців з дня, зазначеного у повідомленні про ліквідацію, здійснює такі заходи що­до задоволення вимог кредиторів:

— складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України;

— відхиляє вимоги у разі сумніву в їх дійсності;

— визначає суму заборгованості кожному кредитору та черго­вість погашення вимог;

— сповіщає кредиторів про акцептування вимог;

— щотижня протягом трьох тижнів публікує оголошення про день і місце, де можна ознайомитись з переліком вимог, та про да­ту подання цього переліку Національному банку України.

Після закінчення періоду, протягом якого можна подавати вимоги та проводити роботу щодо визнання або відхилення ви­мог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) складає проміж­ний ліквідаційний баланс, враховуючи результати проведеної інвентаризації активів та майна банку, і подає його до територі-

277

ального управління Національного банку України. Проміжний ліквідаційний баланс повинен містити дані про майно банку, що залишилося, список вимог кредиторів та результати розгляду їх вимог.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний щомісяця пись­мово повідомляти територіальне управління Національного банку України, в якому відкрито кореспондентський рахунок банку, про результати роботи та подавати необхідні документи. Така інфор­мація обов'язково повинна містити дані про стягнення дебіторсь­кої заборгованості, стан реалізації майна банку та розрахунки з кредиторами. Територіальне управління Національного банку в свою чергу зобов'язане щомісяця інформувати відповідний депар­тамент системи банківського нагляду Національного банку Украї­ни про роботу ліквідатора (ліквідаційної комісії). На вимогу зазна­ченого департаменту та територіального управління ліквідатор зо­бов'язаний надати додаткову інформацію.

Для задоволення вимог кредиторів ліквідатор (ліквідаційна комі­сія) проводить роботу щодо продажу майна комерційного банку. Рі­шення про продаж майна приймається ліквідатором (ліквідацій­ною комісією) і про це сповіщається у засобах масової інформа­ції. Оголошення про аукціон має бути опубліковане принаймні у двох загальнодержавних та двох місцевих газетах.

Оголошення про аукціон має містити:

— назву, опис та іншу необхідну інформацію про майно;

— місце та час проведення аукціону, що повинен відбутися уп­родовж місяця після опублікування оголошення;

— умови покупки.

Якщо відсутні покупці і неможливо реалізувати повністю або частково майно банку, ліквідатор вирішує з кредиторами питан­ня про передачу їм майна в рахунок задоволення претензійних вимог.

Вимоги кредиторів до банку, що ліквідується, задовольняються

за рахунок коштів банку в такій послідовності:

вимог кредиторів

— витрати і винагорода ліквідатора (ліквідаційної комісії) згідно до банку, із затвердженим кошторисом та договором з Національним який ліквідується банком України;

— витрати Національного банку України, здійснені з метою за­безпечення проведення ліквідації;

— вимоги кредиторів, забезпечені заставою (сума, що виплачу­ється, не перевищує вартість застави);

— зобов'язання перед працівниками банку з оплати праці, не­виконані та накопичені до дня призначення ліквідатора (лік­відаційної комісії);

— вимоги щодо державних і місцевих податків та неподаткових платежів до бюджету і вимоги органів державного страхуван­ня та соціального забезпечення;

278

— вимоги інших кредиторів;

— всі інші вимоги.

Вимоги кожної із наступних категорій задовольняються тіль­ки після повного задоволення вимог попередньої черги. Якщо майна банку виявиться недостатньо для повного задоволення всіх вимог певної черги, наявні кошти розподіляються між кре­диторами цієї черги пропорційно до суми їх вимог. Вимоги, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. Активи, що залишились після погашення усіх вимог до банку, розподіля­ються між акціонерами (учасниками) відповідно до кількості на­лежних їм акцій.

Вимоги кредиторів не задовольняються в таких випадках:

— майна банку не вистачає для задоволення вимог;

— вимоги не надійшли протягом встановленого строку;

— вимоги не визнані ліквідатором (ліквідаційною комісією) і це не оскаржено кредитором у встановленому порядку або за скаргою кредитора прийнято рішення про незадоволення його вимоги.

Вимоги кредиторів, що надійшли пізніше встановленого строку, можуть бути задоволені, якщо залишились кошти чи майно банку після задоволення вимог кредиторів, вимоги яких надійшли протягом встановленого строку.

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості бан­ку його кредиторам кошти не підлягають розподілу між акціоне­рами (учасниками) до вирішення цих спорів.

З дня прийняття рішення про ліквідацію комерційного бан­ку припиняється нарахування пені та відсотків з усіх видів за­боргованості банку та штрафів, нарахованих за результатами пе­ревірок, здійснених Національним банком України, місцевими державними податковими адміністраціями тощо, а також за ак­тивними та пасивними операціями, у тому числі за депозитами. З цього дня також припиняється нарахування відсотків банками-кореспондентами за міжбанківськими кредитами, наданими ни­ми банку, що ліквідується.

Після завершення роботи ліквідатор (ліквідаційна комісія) скла­дає ліквідаційний баланс, який не пізніше 10-ти днів від дня за­кінчення строку роботи ліквідатора (ліквідаційної комісії) по­дається одночасно з матеріалами про його роботу територіально­му управлінню Національного банку України для розгляду та затвердження. Якщо за результатами ліквідації банку є залишки за активами та пасивами балансу, то разом з ліквідаційним ба­лансом надаються розшифровки усіх рахунків.

Не пізніше 10-ти днів після завершення роботи ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний одержати довідку органів внутрішніх справ щодо знищення печаток та штампів такого бан­ку та подати її до територіального управління Національного банку України. У разі втрати (або інше) печаток та штампів ко-

279

мерційного банку ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний подати пояснювальну записку та копію заяви до органів внутріш­ніх справ про їх зникнення.

Розгляд матеріалів щодо ліквідації або реорганізації комер­ційного банку (у разі реорганізації обов'язково має бути акт приймання та передачі майна та документів, підписаний банком, що реорганізується, та банком-правонаступником), що готують­ся територіальним управлінням Національного банку, затверд­ження ліквідаційного балансу та закриття накопичувального ра­хунку здійснює уповноважена Правлінням Національного банку України Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності бан­ків при територіальному управлінні Національного банку.

Рішення про виключення комерційного банку з Республі­канської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінан­сово-кредитних установ приймає ця ж Комісія.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний передати доку­менти ліквідованого комерційного банку згідно з вимогами ар­хівних правил відповідному територіальному управлінню Націо­нального банку. Після прийняття документів від ліквідатора (лік­відаційної комісії) територіальне управління Національного банку передає зазначені документи до державного архіву або до архіву Національного банку України.

Після виключення комерційного банку з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кре­дитних установ ліквідатор (ліквідаційна комісія) звільняється від будь-яких зобов'язань, пов'язаних з ліквідацією банку.

Ліквідація комерційного банку вважається завершеною, а банк таким, що припинив свою діяльність, з моменту внесення запи­су про це до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.

Водночас постає ряд проблем, пов'язаних із існуванням іншої процедури ліквідації банку — ліквідації внаслідок порушення ар­бітражним судом справи про банкрутство банку. У цьому разі банк ліквідовується згідно із законом України «Про банкрутство». На жаль, ні цим Законом, ні будь-яким іншим не врегульовано питан­ня щодо пріоритетності процедур ліквідації банків і на практиці виникають ускладнення, якщо одночасно судом порушена справа про банкрутство і Національним банком України прийнято рішен­ня про ліквідацію банку згідно із вищеназваним Положенням.

Література

1. Агарков М. М. Основи банкового права: Курс лекций. — М., 1929.

2. Банковское дело / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1998.

3. Базельский комитет по банковскому надзору: Сб. документов и мате-риалов / Сост. Ю. В. Кузнец. — М., 1997.

4. Бельїх Л. П. Устойчивость коммерческих банков: Как банкам избє-"■*" " жать банкротства. — М., 1996.

5. Банківська справа в Україні: законодавчі і нормативні акти. — К., 1998 - Т.1. - №2 (Б)7; № 2 (Б)10.

6. Бернд Р. Банковская система и контроль за банковской деятельнос-тью в условиях рьгаочной зкономики. — Мюнхен, 1994.

7. Воронова Л. К. Правове регулювання кредитно-розрахункових відно­син у народному господарстві: Навч. посібн. для юрид. вузів і факуль­тетів. - К., 1988.

8. Ефимова Л. Г. Банковское право. — М., 1994.

9. Конопатська Л., Горячек І. Регулювання діяльності комерційних банків // Вісник Національного банку України. — 1998. — №7.

10. Лекции о деятельности центральних банков / Отв. ред. М. Роккас и К. Мастропаскуа. — Рим, 1996.

11. Матук Ж. Финансовьіе системи Франции и других стран. — М., 1994.

12. Полицатто В. П. Разумное регулирование и банковский надзор. Со-здание институциональннх рамок для банков. — Вашингтон, 1992.

13. Поляков В. П., Москвина Л. А. Структура и функции центральних бан­ков: Зарубежньїй опьіт. — М.,1996.

14. Портер Р. С. Введение в регулирование, надзор и анализ банковской деятельности: Институт зкономического развития. — Вашингтон, 1993.

281

Розділ 12

Правове регулювання оподаткування банків

^ Законодавство України про оподаткування діяльності банків

• Загальнодержавні та місцеві податки і збори

^ Оподаткування доходів банків, одержаних за кордоном

V Права та відповідальність платників податків

Правове регулювання оподаткування банків здійснюється на підставі Закону України «Про систему оподаткування» у редакції від 18 лютого 1997 р. та законів, які регулюють конкретні подат­ки і збори (обов'язкові платежі). Згідно з Законом України «Про систему оподаткування» банки є платниками загальнодержавних, місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів).

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вар­тість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне ви­користання природних ресурсів та інші об'єкти, визначені зако­нами України про оподаткування.

Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлю­ються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами від­повідно до законів України про оподаткування і не повинні змі­нюватися протягом бюджетного року. Ставки, механізм справ­ляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися ін­шими законами України, крім законів про оподаткування.

Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України «Про систему оподаткування», крім визначених Законом України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України», сплаті не підлягають.

Зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з почат­ку нового бюджетного року.

При здійсненні основної діяльності банки сплачують такі загаль­нодержавні податки і збори:

— податок на прибуток;

282

— податок на додану вартість;

— плата (податок) за землю;

— збір на обов'язкове соціальне страхування;

— збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

— збір до Державного інноваційного фонду;

— податок з власників транспортних засобів та інших самохід­них машин і механізмів;

— державне мито;

— плата за торговий патент на діяльність у сфері торгівлі іно­земною валютою.

Банки сплачують також місцеві податки: податок з реклами та комунальний податок. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлю­ються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених за­конами України.

Обов'язок банків щодо сплати податків і зборів (обов'язко­вих платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'яз­кового платежу) або його скасуванням. У разі ліквідації юридич­ної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових плате­жів) сплачується у порядку, встановленому законами України.

Якщо міжнародним договором України, ратифікованим Вер­ховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Суми доходу або прибутку, одержані банками, їх філіями, від­діленнями за кордоном, включаються до загальної суми доходу (прибутку), що підлягає оподаткуванню в Україні, і враховують­ся при визначенні розміру податку.

Суми податку на доход (прибуток), одержані за межами тери­торії України, її континентального шельфу та виключної (морсь­кої) економічної зони, сплачені банками, їх філіями, відділення­ми за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав, зараховуються під час сплати ними податку з доходів (прибутку) в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум не може переви­щувати суми податку з доходів (прибутку), що підлягає сплаті в Україні, стосовно доходу (прибутку), одержаного за кордоном.

Контроль за правильністю та своєчасністю справляння по­датків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державни­ми податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фі­зичні особи під час перевірки, що проводиться державними по­датковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань опо­даткування у випадках, передбачених законами, виконувати ви­моги державних податкових органів щодо усунення виявлених

283 —

порушень законів про оподаткування і підписати акт про прове­дення перевірки.

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право:

— подавати державним податковим органам документи, що під­тверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;

— одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведе­них державними податковими органами;

— оскаржувати у встановленому законом порядку рішення дер­жавних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання за­конів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обо­в'язкових платежів) відповідно до законів України.

Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служ­би України та іншими упдвноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Податок на прибуток__________

Податок на прибуток банки сплачують згідно з Законом Украї­ни «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (22 травня 1997 р.).

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шля­хом зменшення суми скоригованого (без врахування доходів, за­значених у законі) валового доходу звітного періоду на суму ва­лових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Прибуток бан­ків оподатковується за ставкою ЗО % до об'єкта оподаткування. До складу валового доходу входить загальна сума доходу банку від усіх видів діяльності.

Датою збільшення валових доходів банків від здійснення кре­дитно-депозитних операцій є дата нарахування відсотків (комі­сійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором. Якщо сума одержаних від боржника (дебітора) відсотків (комі­сійних) перевищує їх нараховану суму (дострокове погашення зо­бов'язань по сплаті відсотків (комісійних), валовий доход креди­тора збільшується на суму фактично одержаних протягом подат­кового періоду відсотків (комісійних), а валові витрати дебітора збільшуються на таку ж суму в податковому періоді такого пере­рахування.

Якщо дебітор затримує сплату відсотків (комісійних), креди­тор має право застосувати механізм врегулювання сумнівної (без­надійної) заборгованості. При цьому метод нарахувань для виз­начення податкових зобов'язань кредитора за таким кредитом (депозитом) не застосовується до повного погашення дебітором

284

За наявності простроченої заборгованості з відсотків при над­ходженні від дебітора коштів на погашення заборгованості за кредитом у першу чергу погашається заборгованість з відсотків.

До складу валових витрат включається сума будь-яких витрат банку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, по­слуг), які придбаваються банком для їх подальшого використан­ня у власній господарській діяльності.

Зокрема, до валових витрат банків належать:

— витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кре­дитами, депозитами або у вигляді орендної плати);

— суми коштів, внесених до страхових резервів;

— суми безнадійної заборгованості;

— витрати на проведення рекламних заходів;

— витрати зі страхування кредитних ризиків;

— витрати на оплату праці.

Датою збільшення валових витрат вважається дата, яка при­падає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

— або дата списання коштів банків на оплату товарів (робіт, по­слуг), а в разі їх придбання за готівку — день їх видачі з ка­си банку;

— або дата оприбуткування банком товарів, дата фактичного одержання банком результатів робіт (послуг).

Банк має право зменшити суму валового доходу на вартість сумнівної, безнадійної заборгованості у разі, якщо банк звернув­ся із заявою до суду (арбітражного суду) про стягнення заборго­ваності з такого клієнта або про визнання його банкрутом, а та­кож у випадках, якщо нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення боргу чи стягнення заставленого майна.

Безнадійною заборгованістю вважаються:

— заборгованість з зобов'язань, за якою минув строк позовної давності;

— заборгованість, яка виявилася непогашеною через нестачу майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується;

— заборгованість, яка виявилася непогашеною через брак кош­тів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забез­печення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юри­дичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгова­ності;

— заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-ма­жору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавст­вом;

— прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померли­ми або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Якщо суд (арбітражний суд) приймає рішення на користь банку, валові доходи такого банку збільшуються на суму фактич­но відшкодованої заборгованості.

Якщо протягом ЗО календарних днів після прийняття зазначе­ного рішення боржник не повертає суми заборгованості, визна­ної судом (арбітражним судом), банк протягом наступних ЗО ка­лендарних днів може звернутися до арбітражного суду із заявою про визнання такого боржника банкрутом. При цьому валові до­ходи банку не збільшуються на суму визнаної заборгованості боржника протягом строку судового розгляду справи. Якщо банк у зазначений строк не подає заяви до арбітражного суду, він зо­бов'язаний збільшити валові доходи на суму заборгованості, виз­наної судом (арбітражним судом).

Заборгованість, яка залишилась непогашеною після розподілу активів боржника, оголошеного банкрутом за рішенням суду (ар­бітражного суду), погашається у порядку, передбаченому законом.

Банки зобов'язані створювати страховий резерв для відшко­дування можливих втрат з основного боргу (без відсотків та ко­місій) за всіма видами кредитів та інших активних операцій, які належать до їх господарської діяльності згідно з законодавством.

Створення страхового резерву здійснюється банком за мето­дикою, яка встановлюється Національним банком України.

Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збіль­шення валових витрат банків, не може перевищувати 20 % від суми боргових вимог, а саме: сукупної заборгованості за креди­тами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставлени­ми на користь) дебіторам на останній робочий день звітного по­даткового періоду.

До суми зазначеної заборгованості не включаються зобов'я­зання дебіторів, які виникають при здійсненні операцій, що не включаються до основної діяльності банків. Під терміном «основ­на діяльність» розуміють операції, визначені ст. З Закону Украї­ни «Про банки і банківську діяльність» .

Якщо відбувається зменшення сукупного розміру нестандарт­них або безнадійних кредитів (інших видів заборгованості) у зв'язку з їх переведенням до стандартної категорії чи зі списан­ням до складу валових витрат банку, або при зменшенні сум бор-

286

гових вимог, що використовується як база для визначення обме­жень, надлишкова сума страхового резерву направляється на збільшення валового доходу банку.

Безнадійна заборгованість відноситься на валові витрати кре­дитора, якщо термін позовної давності за відповідною угодою з дебітором минув до моменту набрання чинності Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У випадках, якщо строк позовної давності за кредитною уго­дою не минув на момент набрання чинності зазначеного Закону, безнадійна заборгованість відшкодовується за рахунок страхового резерву та включається до складу валових витрат у порядку, ви­кладеному нижче.

При цьому валовий доход дебітора збільшується на суму його заборгованості, з якої минув строк позовної давності у відповід­ний податковий період.

Безнадійна заборгованість за угодами, що передбачають вистав­лення векселя на користь кредитора як забезпечення боргових зо­бов'язань дебітора, відшкодовується за рахунок страхового резер­ву кредитора за умови, що опротестований у неплатежі вексель залишається непогашеним упродовж ЗО календарних днів з мо­менту його опротестування та векселеодержувач порушив справу про банкрутство векселедавця в арбітражному суді.

При цьому валовий доход векселедавця збільшується на суму опротестованого в неплатежі векселя у податковому періоді, на який припадає 30-й календарний день з моменту опротестуван­ня такого векселя.

Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується за ра­хунок страхового резерву кредитора після прийняття арбітраж­ним судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти, отримані кредитором у результаті завершення ліквідаційної про­цедури та продажу майна позичальника, включаються до складу валових доходів кредитора в податковий період їх надходження.

Якщо кредитор надає кредит дебітору, проти якого порушено справу про банкрутство до моменту укладення кредитної угоди, та інформація про порушення такої справи була оприлюднена (за винятком випадків надання фінансових кредитів у межах проце­дури санації дебітора під заставу його корпоративних прав), без­надійна заборгованість за кредитом погашається за рахунок влас­них коштів кредитора. При цьому валовий доход дебітора, оголо­шеного банкрутом у встановленому законодавством порядку, не збільшується на суму зазначеної безнадійної заборгованості.

Заборгованість, забезпечена заставою, погашається у порядку, передбаченому нормами Закону України «Про заставу». Заставо-держатель має право відшкодувати за рахунок страхового резер­ву частину заборгованості, що залишилася непогашеною через брак коштів, одержаних кредитором від продажу майна дебітора, переданого у заставу, та за умови, що інші юридичні дії креди

287

тора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості. Продаж майна, переданого у заставу, здійснюється лише через аукціони (публіч­ні торги). У разі відчуження майна, переданого у заставу, інши­ми способами кредитор покриває збитки за рахунок прибутку, який залишається у його розпорядженні після оподаткування.

Порядок проведення аукціонів (публічних торгів) встановлю­ється Кабінетом Міністрів України.

Безнадійна заборгованість, яка виникла внаслідок неспромож­ності дебітора погасити заборгованість у зв'язку з дією обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажору), відшкодову­ється за рахунок страхового резерву кредитора за наявності будь-якого з таких документів:

— підтвердження Торгово-промислової палати України про на­стання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на те­риторії України або підтвердження уповноважених органів іншої держави, легалізованих консульськими установами України, про настання обставин непереборної сили чи сти­хійного лиха на території такої держави;

— рішення Президента України про запровадження надзвичай­ної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, за­тверджене Верховною Радою України, або рішення Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей Украї­ни потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, включаючи рішення щодо визнання окре­мих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, які перевищують ЗО % від середнього вро­жаю за попередні п'ять календарних років.

При цьому валовий доход дебітора не збільшується на суму заборгованості, що виникла внаслідок його неспроможності по­гасити таку заборгованість у зв'язку з дією обставин неперебор­ної сили або стихійного лиха (форс-мажору), протягом усього строку дії таких форс-мажорних обставин.

Прострочена заборгованість підприємств, установ і організацій, на майно яких не може бути звернено стягнення (або тих, що не підлягають приватизації) згідно із законодавством України, від­шкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у разі, як­що протягом ЗО календарних днів з моменту виникнення прост­рочення зазначена заборгованість не була відшкодована коштами Державного бюджету України чи відповідних місцевих бюджетів або компенсована в будь-який інший спосіб.

При цьому кредитор у строки, передбачені законодавством, зобов'язаний звернутися до суду (арбітражного суду) з позовом щодо відшкодування збитків, одержаних у зв'язку з таким кре­дитуванням. Якщо кредитор не звертається до суду (арбітражно­го суду) протягом визначених законодавством строків, або якщо суд (арбітражний суд) відмовляє у позові чи залишає позовну за-

288

яву без розгляду, кредитор зобов'язаний збільшити валові дохо­ди на суму безнадійної заборгованості у відповідний податковий період.

Прострочена заборгованість фізичних осіб, визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми або померлими, відшкодовується за ра­хунок страхового резерву кредитора за умови, що рішення суду про визнання фізичних осіб безвісно відсутніми або померлими було прийнято пізніше дати укладення кредитної угоди.

Прострочена заборгованість за договорами, визнаними у судово­му порядку повністю або частково недійсними з вини дебітора, від­шкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у разі, як­що дебітор не погашає заборгованість за зазначеними договора­ми протягом ЗО календарних днів з дня прийняття рішення суду про визнання їх повністю або частково недійсними.

При цьому валовий доход дебітора збільшується на суму та­кої заборгованості у податковий період, на який припадає рішен­ня суду (арбітражного суду) щодо визнання договорів повністю або частково недійсними з вини дебітора.

Прострочена заборгованість за договорами або їх частинами, визнаними у судовому порядку недійсними з вини кредитора або з вини обох сторін, погашається за рахунок повернення дебітором суми кредиторської заборгованості, а в разі її неповернення про­тягом ЗО календарних днів — з прибутку, який залишається у розпорядженні кредитора після оподаткування.

Якщо всі заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості не привели до позитивного наслідку, банки відносять на валові витрати таку заборгованість у частині, що не відшкодована за ра­хунок страхового резерву.

У випадку, коли дебітор повністю або частково погашає без­надійну заборгованість, попередньо віднесену кредитором до складу валових витрат або відшкодовану за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує валовий доход на суму компенсації, одержаної від дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини.

Якщо відповідно до законодавства рішення про визнання до­говорів недійсними з вини дебітора скасовано, а кредитор не ос­каржує таке рішення у строки, передбачені законодавством, кре­дитор збільшує валовий доход на суму заборгованості, поперед­ньо включену до валових витрат або відшкодовану за рахунок страхового резерву у податковий період, протягом якого закін­чився строк для подання такої скарги.

Валові витрати та валові доходи при відчуженні заставленого майна визначаються у такому порядку: відчуження об'єкта заста­ви для заставодавця прирівнюється до продажу такого об'єкта, а основна сума кредиту та нарахованих на неї відсотків, що за­лишилися неповернутими кредитору, є ціною продажу такої за­стави. Якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт заста­ви відчужується у власність заставодержателя у рахунок погашен -

289

ня боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до ку­півлі заставодержателем такого об'єкта застави, а основна сума кредиту та нарахованих на неї відсотків, що залишилися непо-вернутими кредитору (гаранту), є ціною придбання такої заста­ви. Якщо кредитор у подальшому продає об'єкт застави іншим особам, його доходи або збитки визначаються у загальному по­рядку.

Витрати банку на сплату відсотків за депозитами, орендними платежами, цивільно-правовими договорами пов'язаним з банком особам визначаються, виходячи із договірних цін (відсоткових ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні від­соткові ставки за депозит). Звичайна відсоткова ставка за депо­зит — відсоткова ставка, що встановлюється залежно від строків та розміру депозиту за рішенням банку, яке має бути оприлюд­неним, встановлювати однакові правила щодо укладення депо­зитного договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом.

До пов 'язаних з банком осіб належать:

— юридична особа, яка здійснює контроль над банком, або кон­тролюється банком, або перебуває під спільним контролем з банком;

— фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над банком. Членами сім'ї фізичної особи вважа­ються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чо­ловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної осо­би або її чоловіка (дружини);

— посадова особа банку, уповноважена здійснювати від імені банку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю розуміють володіння безпосеред­ньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридич­них осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду банку або управління найбільшою кількістю голосів у ке­рівному органі банку або володіння часткою (паєм, пакетом ак­цій), не меншою 20 % від статутного фонду банку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статут­ного фонду банку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

При здійсненні операцій з продажу або купівлі іноземної валюти за дорученням та за рахунок клієнтів до валових доходів банку відносяться суми комісійних (брокерських) та інших подібних видів винагород, одержаних (нарахованих) банком у зв'язку із здійсненням таких операцій протягом звітного періоду, а до ва­лових витрат — витрати банку, понесені (нараховані) у зв'язку із здійсненням таких операцій протягом звітного періоду.

290

Кошти або майно, що не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню

При здійсненні операцій з купівлі або продажу іноземної валюти за рішенням банку до складу валових доходів або вало­вих витрат банку включають кінцевий фінансовий результат обмінних (конверсійних) операцій за результатами звітного пе­ріоду, який вираховується як сума фінансових результатів об­мінних (конверсійних) операцій за результатами кожного бан­ківського дня. Фінансовим результатом обмінних (конверсій­них) операцій за результатами банківського дня є різниця між валовими доходами, одержаними (нарахованими) банком у ре­зультаті продажу іноземної валюти протягом такого банківсь­кого дня, та валовими витратами, понесеними (нарахованими) у зв'язку із придбанням іноземної валюти протягом такого бан­ківського дня.

У розрахунки фінансового результату обмінних (конверсій­них) операцій не беруться суми комісійних (брокерських) або ін­ших подібних винагород, сплачених або одержаних (нарахова­них) банком у зв'язку із здійсненням обмінних (конверсійних) операцій, які відносяться до складу валових доходів або валових витрат банку в загальному порядку.

При здійсненні операцій з продажу або купівлі іноземної ва­люти за рахунок власних коштів банку іноземна валюта або забор­гованість в іноземній валюті перераховуються в гривні за офіцій­ним валютним (обмінним) курсом Національного банку України. При цьому позитивна або від'ємна різниця між результатом тако­го перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти або за­боргованості включається відповідно до валових доходів або вало­вих витрат кредитора або дебітора.

Не включаються до валового доходу і не підлягають оподатку­ванню кошти або майно, залучені у зв 'язку з:

— одержанням банком фінансових кредитів, а також повернен­ням основної суми фінансових кредитів, наданих банком;

— залученням банком коштів або майна в депозит (вклад) чи на інші строкові або довірчі рахунки, а також поверненням бан­ку основної суми депозиту (вкладу);

— залученням банком майна на підставі договору лізингу (орен­ди), концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схо­ву (відповідального зберігання), а також згідно з іншими ци­вільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Банки самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Протягом кварталу банки сплачують до бюджету за пер­ший та другий місяць кварталу авансові внески податку на при­буток. Розрахунки авансових внесків здійснюються банками са­мостійно, без подання декларації про прибуток. Повідомлення про результати таких розрахунків надсилається податковому ор­гану в строки, передбачені для сплати авансових внесків.

Суми податку на прибуток зараховуються до бюджетів тери­торіальних громад за місцезнаходженням платника податку.

291

Податок на додану вартість

Податок на додану вартість банки сплачують згідно з Зако­ном України «Про податок на додану вартість» (від 3 квітня 1996 р.), якщо обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду з останніх дванадця­ти календарних місяців перевищував 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктами оподаткування є:

— операції банків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості по­слуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості за­ставодавця;

— операції з продажу бланків дорожніх, банківських та особис­тих чеків, цінних паперів, розрахункових та платіжних доку­ментів, пластикових (розрахункових) карток.

Не є об'єктами оподаткування операції банків з: Неоподатковувані

операції' банків

— випуску, розміщення та продажу за кошти цінних паперів, що і

емітовані (випущені в обіг);

— обміну цінних паперів на інші цінні папери;

— депозитарної, реєстраторської і клірингової діяльності по цін­них паперах;

— сплати орендних (лізингових) платежів за умовами договору фінансової оренди (лізингу) або за умовами договору оренди житлового фонду, що є основним місцем проживання орен­даря;

— передачі майна в заставу позикодавцю (кредитору) згідно з договором позики та його повернення заставодавцю після за­кінчення дії такого договору;

— передачі кредитором, що є резидентом, об'єкта іпотечного кредиту у власність або використання позичальником;

— грошових виплат основної суми та відсотків згідно з умова­ми іпотечного кредиту;

— обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іно­земної валют), монетарних металів, банкнотів та монет Націо­нального банку України, за винятком тих, що реалізуються для нумізматичних цілей; випуску, обігу та погашення держав­них лотерейних білетів, випущених в обіг за дозволом Міні­стерства фінансів України, виплати грошових виграшів, гро­шових призів і грошових винагород; продажу негашених по­штових марок України, конвертів та листівок з негашеними поштовими марками України, крім колекційних марок, листі­вок та конвертів для філателістичних потреб;

— надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслугову­вання, залучення, розміщення та повернення коштів за дого-

292

ворами позики, депозиту, вкладу, страхування або доручен­ня; надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства;

— торгівлі за кошти або цінні папери борговими зобов'язання­ми, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та фак­торингу (факторних операцій);

— оплати вартості державних платних послуг, які надаються фі­зичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов'язковість одержання (на­дання) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, одержання ліцензії (дозволу), сертифіка­тів у вигляді зборів, державного мита тощо;

— виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій, інших грошових або майнових виплат фізичним особам за ра­хунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів у поряд­ку, встановленому законом;

— виплат дивідендів у грошовій формі або у формі цінних папе­рів (корпоративних прав), надання брокерських, дилерських послуг з укладання договорів (контрактів) на торгівлю цінни­ми паперами та деривативами на фондових і товарних біржах, створених у порядку, передбаченому законами України «Про цінні папери і фондову біржу» та «Про товарну біржу»;

— передачі основних фондів як внеску до статутних фондів юри­дичних осіб для формування їх цілісного майнового комплек­су в обмін на їх корпоративні права. (Під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі та термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців).

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, ви­значеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вар­тість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, по­слуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Податок становить 20 % бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Банк зобов'язаний надати одержувачу товарів (робіт, послуг) податкову накладну або товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує продаж товарів (робіт, по­слуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Якщо пре

танням кредіг персональних бов'язань вваї що засвідчує жувачу, або . чека), залежк

293

Якщо продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється з викорис­танням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення податкових зо­бов'язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт надання банком товарів (робіт, послуг) одер­жувачу, або дата виписування відповідного рахунку (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшко­дуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною су­мою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою передачею товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум подат­ків, сплачених (нарахованих) банком у звітному періоді у зв'яз­ку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких входить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа мі­сяця, що настає за звітним періодом. Для сплати податку банк подає податковому органу за місцем свого знаходження податко­ву декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання, чи ні.

Якщо за результатами звітного періоду сума має від'ємне значення, вона підлягає відшкодуванню банку з Державного бю­джету України протягом місяця, наступного після подачі декла­рації.

Підставою для одержання відшкодування є дані тільки подат­кової декларації за звітний період. За бажанням банку сума бю­джетного відшкодування може бути повністю або частково зара­хована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення банку фіксується в податковій декларації.

Суми податку на додану вартість зараховуються до Держав­ного бюджету та використовуються насамперед для бюджетного відшкодування податку на додану вартість та формування бюд­жетних сум, що направляються як субвенції місцевим бюджетам.

Земельний податок

Земельний податок сплачують банки, які є власниками землі або землекористувачі (крім орендарів) на підставі Закону Украї­ни «Про плату за землю» в редакції від 19 вересня 1996 р. з роз­рахунку 5 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Збір на обов'язкове соціальне страхування

Збір на обов'язкове соціальне страхування банки сплачують на підставі Закону України «Про збір на обов'язкове соціальне стра­хування» від 26 червня 1997 р.

Об'єктом оподаткування є фактичні витрати банку на опла­ту праці працівників, які включають витрати на виплату основ-

294

ної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і ви­плат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню по­датком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з гро­мадян). До цих витрат не належать витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, відсотків тощо, а також інші витра­ти, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заро­бітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджуєть­ся Кабінетом Міністрів України.

Збір на обов'язкове соціальне страхування сплачується одно­часно з одержанням коштів на оплату праці.

Цей збір банки сплачують у розмірі 5,5 % від об'єкта оподат­кування (у тому числі 1,5 % від об'єкта оподаткування на збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття).

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування банки сплачують згідно з Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Об'єктом оподаткування є фактичні витрати банку на опла­ту праці працівників, які включають витрати на виплату основ­ної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийня­тими відповідно до Закону України «Про оплату праці» (крім ви­плат, передбачених Переліком видів оплати праці та інших ви­плат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пен­сійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 697 від 18 травня 1998 р.), а також винагороди, що виплачуються грома­дянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правово­го характеру.

З 1998 р. об'єктом оподаткування є також операції банку з купівлі-продажу валют.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачу­ють у розмірі 32% від фактичних витрат банку на оплату праці та 1 % від операції банку з купівлі-продажу валют.

Цей збір сплачують до Пенсійного фонду України одночасно з одержанням коштів на оплату праці.

Збір до Державного інноваційного фонду

Збір до Державного інноваційного фонду банки сплачують згідно з Законом України «Про систему оподаткування» до Дер­жавного інноваційного фонду в розмірі 1 % від обсягу валового доходу у банківській діяльності, зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного збору.

295

Податок з власників транспортних засобів

Податок з власників транспортних засобів та інших самохід­них машин і механізмів банки сплачують згідно з Законом Украї­ни «Про податок з власників транспортних засобів та інших са­мохідних машин і механізмів» в редакції від 18 лютого 1997 р., якщо вони є власниками транспортних засобів.

Податок обчислюється банками на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів.

Державне мито________________

Державне мито банки сплачують згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 р. № 7-93 за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Плата за торговий патент

Плату за торговий патент на діяльність у сфері торгівлі іно­земною валютою банки сплачують на підставі Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 р.

Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокрем­леного) підрозділу займатися зазначеними у патенті видами підпри­ємницької діяльності.

Патентуванню підлягають операції з торгівлі готівковими ва­лютними цінностями, які здійснюються банками або їх структур­ними (відокремленими) підрозділами у пунктах обміну іноземної валюти: продаж готівкової іноземної валюти, інших готівкових платіжних засобів, виражених в іноземній валюті (у тому числі дорожніх, банківських та персональних чеків), а також операції з дебетування кредитних (дебетових) карток в обмін на валюту України, інших готівкових платіжних засобів, виражених у валю­ті України, а також в обмін на іншу іноземну валюту.

Якщо банк має структурні (відокремлені) підрозділи, торго­вий патент придбавається окремо для кожного структурного (ві­докремленого) підрозділу (обмінного пункту).

Вартість торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями встановлюється у фіксованому розмірі 320 гривень за календарний місяць.

Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з торгів­лі валютними цінностями становить 36 календарних місяців.

Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями банк вносить одноразову пла­ту в розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На цю су­му зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії.

296

Література

1. Вилкова Е. С. Налоговое регулирование банковской деятельности. — СПб., 1995.

2. Гега П. Правовий режим оподаткування в Україні. — К., 1997.

3. Гончаренко Л. Налогообложение коммерческих банков. — М.,1997.

4. Криницький І., Кучерявенко Н. Податкове право. — Харків, 1995.

5. Онищенко А. Финансовнй и налоговьій учет проблемной задолженно-сти коммерческого банка // Бизнес. — 1999. — № 32.

6. Соколовська А. Кодифікація податкової системи: уроки для України // Вісник Національного банку України. — 1997. — № 11.

7. Тиртьішний С. Зарубежньїй опьіт налогообложения коммерческих банков // Финансьі. — М., 1996.

8. Федосов В. Податкова система України. — К., 1994.

297

Розділ 13

Правові засади бухгалтерського обліку в банках

^ Нормативні акти про бухгалтерський облік у банках

^ Графіки документообороту

^ Інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'язань

^ Бухгалтерські рахунки

^ План рахунків бухгалтерського обліку

Нормативні акти про бухгалтерський облік у банках

Для нормального функціонування будь-якої ланки економіки необхідно, щоб суб'єкти господарювання та інші користувачі ін­формації, приймаючи рішення, мали правдиві й об'єктивні відо­мості про майно, грошовий та фінансовий стан, результати ро­боти як свого підприємства, так і партнерів. Таку інформацію на­дає бухгалтерський облік, який не тільки відбиває господарські процеси, а й активно впливає на них.

Бухгалтерський облік у банках здійснюється на підставі:

— Закону України «Про Національний банк України» від 20 трав­ня 1999 р.;

— Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків, за­тверджених постановою Правління Національного банку України за № 388 від 21 листопада 1997 р.;

— Правил бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків, затверджених постановою Правлін­ня Національного банку України за № 316 від 25 вересня 1997 р.;

— Правил бухгалтерського обліку банками України обмінних операцій в іноземній валюті та банківських металах, затверд­жених постановою Правління Національного банку України за № 238 від 21 липня 1997 р.;

— роз'яснень Національного банку України щодо бухгалтерсь­кого обліку.

Господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і на фінансові результати, відображаються в облікових регістрах на підставі первинних документів.

298

Первинні документи повинні бути складені в момент здій­снення операції, а якщо це неможливо, — безпосередньо після закінчення операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах і необхідна для відображення у бухгалтерському об­ліку, нагромаджується та систематизується в облікових регі­страх.

Регістри — носії спеціального формату (паперові, машинні) у ви­гляді машинограм, ордерів, журналів, особових рахунків тощо. Фор­ми облікових регістрів рекомендує Національний банк України або банки їх розробляють самі.

Згруповані відомості про господарські операції банку за звіт­ний період з облікових регістрів переносять до фінансових (бух­галтерських) звітів.

Графіки документообороту_____

Щоб упорядкувати рух та своєчасно відобразити господарські операції у бухгалтерському обліку, банки розробляють графіки документообороту. Рух паперів за банківськими операціями — це

послідовне переміщення розрахунково-грошових документів із момен­ту їх виписування або надходження іззовні до завершення операцій цього робочого дня і здавання в поточний архів. Графіком встанов­лено чітко визначене переміщення документів між банком і клі­єнтами, між різними установами банків; кількість підрозділів, че­рез які проходить кожен первинний документ, та виконавців, які беруть у цьому участь. Цим же графіком визначено максималь­ний час перебування даних паперів у підрозділі, строки, відве­дені для відображення інформації у обліку.

Рух документів залежить від специфіки тих або інших опера­цій, структури обліково-операційного апарату банку, автоматиза­ції обліку тощо. Тому порядок проходження документів у банку встановлюється ним самостійно з урахуванням вимог Національ­ного банку до окремих операцій, а також із дотриманням основ­них правил: кожний документ підлягає попередньому контролю; документи по безготівкових розрахунках спочатку проводяться за дебетом рахунків платників і лише потім — за кредитом рахунків одержувачів; прибуткові касові документи обліковуються після того, як гроші прийме каса, а видаткові направляються в касу для оплати тільки після відображення їх за рахунками бухгалтерсько­го обліку.

Графіки документообороту за різними операціями банку мо­жуть набувати різних форм. Вони оформляються у вигляді схеми або переліку робіт зі створення, перевірки та обробки докумен­тів, що розробляються кожним підрозділом банку, а також усіма виконавцями із зазначенням їх взаємозв'язку і строків виконан­ня робіт. Національний банк надає комерційним банкам ліцензії на ведення банківських операцій лише тоді, коли у них є внут­рішні документи, які регламентують діяльність, що за законом підлягає ліцензуванню.

299

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності банк проводить інвентаризацію майна, коштів і фінан­сових зобов'язань.

Інвентаризації__________________

Інвентаризації

майна, коштів

і фінансових

зобов'язань

Інвентаризації бувають повні (коли охоплюються всі кошти, грошові зобов'язання та майно установи банку) і часткові (коли охоплено лише один або кілька господарських об'єктів).

Кількість інвентаризацій у звітному році, дати їх проведення, перелік майна і зобов'язань, що підлягають інвентаризації під час кожної з них, визначаються банком, крім випадків, коли прове­дення інвентаризації є обов'язковим, наприклад, при зміні мате­ріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ); при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цін­ностей, а також за приписом судово-слідчих органів; у разі по­жежі або стихійного лиха; у разі ліквідації банку.

Розбіжність фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку, що встановлені під час інвентаризації, установа банку врегульовує у такому порядку: ви­явлений надлишок підлягає оприбуткуванню та зарахуванню на результати фінансово-господарської діяльності як прибуток бан­ку; нестача цінностей і коштів відшкодовується винними особа­ми або зараховується на збитки банку.

Бухгалтерські рахунки__________

Для групування, відображення руху засобів, коштів, їх дже­рел і господарських процесів у обліку ведуться рахунки. За своєю формою бухгалтерський рахунок — це таблиця, що має дві проти­лежні за своїм призначанням сторони — дебет і кредит. Підсумки записів за дебетом та кредитом називають оборотами, а різниця між ними (з урахуванням залишку на початок періоду, за який беруться обороти) називається сальдо.

Господарські операції відображаються на рахунках бухгал­терського обліку подвійним записом, тобто з одночасною реєст­рацією кожної операції в однаковій сумі в дебеті одного рахун­ка та кредиті іншого. У результаті цього між рахунками виникає взаємозв'язок, що називається кореспонденцією рахунків. Вона подається проводкою, тобто формулою, яка показує, за дебетом та кредитом яких рахунків і в якій сумі записується та чи інша операція.

За допомогою подвійного запису господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку забезпечується контроль. В од­наковій сумі вони відображаються на дебеті одного і на кредиті іншого рахунка, чим досягається тотожність підсумків оборотів за дебетом і кредитом усіх рахунків. Відсутність такої рівності свідчить про те, що у записах операцій на рахунках допущено по­милку. Крім цього, подвійний запис дає змогу контролювати економічний зміст проведених господарських операцій. Можна з'ясувати, після яких операцій відбулися зміни певного виду за-

300

собів, джерел їх утворення чи господарських процесів; звідки ці засоби надійшли і куди вони вибули.

Рахунки бухгалтерського обліку поділяють на балансові і по­забалансові. Головними для їх розмежування є такі критерії:

— ймовірність того, що банк отримає або втратить якусь май­бутню економічну вигоду, пов'язану з конкретним видом ак­тиву або пасиву;

— конкретний вид активу або пасиву має вартість, яка може бу­ти точно оцінена.

Якщо господарські засоби, кошти і цінності не відповідають цим двом критеріям, то вони обліковуються на позабалансових рахунках. На них же заносять: вимоги та зобов'язання банку, що можуть виникнути у майбутні періоди та за якими він несе ри­зики; документи й цінності; операції з приватизації.

Рахунки поділяють на активні, пасивні і активно-пасивні за­лежно від обліку засобів або джерел їх утворення. Активні при­значені для обліку розміщення коштів і господарських засобів, а пасивні — для обліку джерел утворення господарських засобів і коштів. Певна частина рахунків має змішаний характер, вони так і називаються: активно-пасивні.

За способом групування та узагальнення облікових даних бух­галтерські рахунки поділяють на синтетичні й аналітичні.

Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації про склад та рух господарських засобів, коштів, джерел їх утворення і господарських процесів в узагальненому вигляді й у грошово­му вимірі. Облік, що ведеться на таких рахунках, називається синтетичним. У банках він ведеться на рівні балансових рахунків II, III та IV порядків. Для ґрунтовної характеристики об'єктів бухгалтерського обліку призначені аналітичні рахунки. Вони уточнюють зміст синтетичних рахунків. Облік, що ведеться на аналітичних рахунках, так і називається: аналітичний.

Для відображення у бухгалтерському обліку та звітності май­но та господарські операції оцінюються в національній грошовій одиниці України.

Записи за валютними рахунками в синтетичному обліку роб­лять у гривнях, а в аналітичному обліку — у подвійному вира­женні: в іноземній валюті за її номіналом і в гривнях за офіцій­ним валютним (обмінним) курсом Національного банку України на час виконання операції. Активи та зобов'язання в іноземній валюті повинні переоцінюватися на звітну дату. Але в банках та­ка переоцінка проводиться того ж дня, коли змінюється курс ва­люти. Активи та пасиви обліковуються за фактичними витратами на їх придбання або виникнення. При здійсненні операцій по­трібно розрізняти дату операції та дату валютування. Перша з них — це дата відображення у бухгалтерському обліку операції на момент її здійснення, тобто виникнення прав (активів) або зобов'язань (пасивів) незалежно від того, коли фактично були одержані чи сплачені за цією операцією гроші. Дата валютування — це день реального (фактичного) зарахування або списання коштів за операцією.

План рахунків бухгалтерського обліку

Банк веде бухгалтерський облік майна та результатів своєї ро­боти згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку.

План рахунків фінансових банківських установ — системати­зований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використову­ється для реєстрації господарських операцій.

За рахунками відображаються операції, визначені чинним за­конодавством та нормативними актами Національного банку України.

Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за вида­ми контрагентів, характером операцій і ступенем зниження лік­відності. Балансові рахунки (синтетичний облік) забезпечують ін­формацію про операції, які виконуються банком, та їх відобра­ження у фінансовій звітності. Докладна інформація про кожного контрагента та кожну операцію забезпечується за допомогою ана­літичного обліку, що дає змогу уникнути використання зайвої кількості окремих балансових рахунків. Класифікація загальних та специфічних параметрів рахунків клієнтів, а також вимоги до нумерації рахунків аналітичного обліку викладені у вказівках про ведення параметрів аналітичного обліку в банках України.

План рахунків складається з дев 'яти класів: Структура Плану

1. Казначейські та міжбанківські операції.

2. Операції з клієнтами.

3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання.

4. Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні ак­тиви.

5. Капітал банку.

6. Доходи.

7. Витрати.

8. Управлінський облік.

9. Позабалансові рахунки.

Кожний клас поділяється на: рахунки II порядку (двозначні — розділ); рахунки III порядку (тризначні — група); рахунки IV по­рядку (чотиризначні — балансовий рахунок).

Перший клас Плану рахунків визначає взаємовідносини між Національним та комерційними банками, а також між комерцій­ними банками, а саме: операції з готівкою, банківськими мета­лами, кредитами, депозитами та цінними паперами, що рефінан-суються Національним банком України.

У другому класі Плану рахунків відображаються операції з клі­єнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами

302

та залученими депозитами, резерви під заборгованість за надани­ми клієнтам кредитами, кошти до запитання і строкові кошти клієнтів банку, дебіторська, кредиторська заборгованість і тран­зитні рахунки за операціями клієнтів.

За третім класом Плану рахунків передбачені операції з цін­ними паперами (окрім цінних паперів, що рефінансуються На­ціональним банком України, та вкладень в асоційовані та дочірні компанії) та операції за іншими розрахунками, зокрема за гос­подарськими операціями банку, операціями з формування бан­ківських резервів, субординованого боргу, клірингових та тран­зитних рахунків, розрахунки між установами одного банку, по­зиції банку за іноземною валютою та банківськими металами тощо.

У четвертому класі відображені вкладення банку до статутних фондів підприємств та операції за основними засобами і немате­ріальними активами банку.

У п'ятому класі відображені статутний капітал та фонди і ре­зерви, створені за рахунок прибутку банку; результати індексації основних засобів; результати поточного року.

У шостому та сьомому класах Плану рахунків відображають­ся відсоткові та комісійні доходи та витрати банку, прибуток та збиток від торговельних операцій банку, інші банківські опера­ційні доходи та витрати, небанківські операційні доходи та вит­рати, зменшення резервів, непередбачені доходи та витрати, по­даток на прибуток.

Доходи — це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зо-бов 'язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками ак­ціонерів.

Витрати — це зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі відпливу або використання активів, або виникнення забор­гованості, що ведуть до зменшення власного капіталу і не є розпо­діленням між: акціонерами.

Усі операційні доходи і витрати поділяють на банківські та небанківські.

До банківських належать доходи і витрати, безпосередньо по­в'язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України «Про банки і банківську діяльність». Небанківські доходи і вит­рати можуть включати інші доходи і витрати, які не відносяться до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення бан­ківської діяльності.

Доходи, перераховані клієнтам, і витрати, які відшкодовують­ся клієнтами, обліковуються на рахунках третього класу як кре­диторська і дебіторська заборгованість відповідно.

Банківські доходи (витрати) поділяють на: відсоткові, комісій­ні, торговельні та інші банківські операційні доходи (витрати).

303

До відсоткових доходів (витрат) відносять доходи (витрати), які обчислюються пропорційно часу і сумі та є компенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик:

— доходи (витрати) за кредитами і депозитами та за іншими від­сотковими фінансовими інструментами, в тому числі за цін­ними паперами з фіксованим прибутком, що так чи інакше підраховані;

— доходи (витрати) у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами;

— комісійні, подібні за природою до відсотків. Наприклад, до­ходи (витрати) від розміщення коштів у вигляді позики або за зобов'язання її надати, що визначаються пропорційно ча­су і сумі вимоги (зобов'язання).

Комісійні доходи (витрати) — це доходи (витрати) за усіма по­слугами, наданими (одержаними) контрагентам, окрім комісійних, що подібні за природою до відсотків. До категорії комісійних нале­жать:

— комісійні за гарантії розміщення позик від імені інших кре­диторів та за операціями з цінними паперами;

— комісійні доходи (витрати) від операцій за розрахунково-ка­сове обслуговування, обслуговування кредитних (депозитних) рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій з цінними паперами;

— комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і банківських металів для третіх сторін;

— інші комісійні доходи (витрати) за операціями, що визнача­ються Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Торговельні прибутки (збитки) — це чисті прибутки (збитки) від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів. До них належать:

— чисті прибутки (збитки) від діяльності на валютному ринку і ринку банківських металів;

— чисті прибутки (збитки) від операцій з цінними паперами на продаж;

— чисті прибутки (збитки) від торгівлі іншими фінансовими ін­струментами.

Інші банківські операційні доходи (витрати) — доходи (витра­ти) від банківської діяльності, що не включені у вищеперерахова-ні групи, визначені як «інші» доходи (витрати). До них належать: доходи від цінних паперів з непередбаченим доходом (дивіденди від акцій, що зберігаються як об'єкт торгівлі та капіталовкладень).

Небанківські операційні доходи і витрати поділяють на такі групи: адміністративні витрати; інші небанківські операційні до­ходи (витрати).

304

Адміністративні витрати — це витрати, пов 'язані із забезпечен­ням діяльності банку. До них належать: витрати на утримання персоналу (заробітна плата, премії); сплата податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток; витрати на ут­римання та експлуатацію основних засобів та нематеріальних ак­тивів; інші експлуатаційні витрати (роботи і послуги, що вико­ристовуються банком у процесі комерційної діяльності, 5\УІРТ, винагорода посередникам, охорона тощо).

Інші небанківські операційні доходи (витрати) виникають у про­цесі здійснення небанківських операцій, які є складовою діяльності банку. До них належать: доходи (витрати) від продажу основних засобів, нематеріальних активів і фінансових інвестицій (вкладен­ня у цінні папери та інвестиції в асоційовані і дочірні компанії); доходи від орендних операцій; доходи від продажу окремих не­банківських послуг (аудиторські послуги, підтримка програмного забезпечення, консультації нефінансового характеру тощо) та ін­ших операцій.

Операції з резервом банку здійснюються банком для відобра­ження реального результату діяльності банку із урахуванням по­гіршення якості його активів або підвищення ризиковості його операцій.

Резерви формуються під знецінення заборгованості за креди­тами, втрати від знецінення цінних паперів та під іншу сумнівну дебіторську заборгованість, яка визначається у цей звітний період.

Непередбачені доходи і витрати. Доходи (витрати) вважають­ся непередбаченими, якщо вони мають такі ознаки:

— виникають у разі надзвичайних подій і мають одноразовий ха­рактер — прибуток (збиток) буде визначений тільки за фак­том подій;

— не повторюються по суті (наприклад, виникли через зміни у правилах бухгалтерського обліку активів і пасивів). Неперед­бачені доходи і витрати не можуть бути взяті до уваги для фі­нансової оцінки банку.

Доходи та витрати мають визнаватися такими, що належать до того звітного періоду, до якого вони відносяться, незважаю­чи на те, коли одержується або виплачується готівка чи її еквіва­лент. Установи, що звітують, відносять до відповідної статті звіту нараховані суми доходів і витрат за кожним фінансовим інстру­ментом на кожну звітну дату. Винагороди, комісійні та інші при­бутки реєструються в міру виконання операцій. Дивіденди, які одержуються, визнаються в тому періоді, в якому банк одержує інформацію про їх оголошення.

Обороти і залишки за рахунками доходів і витрат накопичу­ються з початку звітного року і наприкінці року закриваються на рахунок 5900 «Результат поточного року».

У восьмому класі відкриваються рахунки, деталізація яких виз­начається банком самостійно. Дані восьмого класу не врахову­ються у фінансових звітах банку.

305

У дев 'ятому класі обліковуються позабалансові операції:

— вимоги та зобов'язання банку, які можуть виникнути в май­бутні періоди та за якими банк зазнає ризику; документи і цінності.

— розрахунки за операціями з приватизації.

Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунка­ми, як і за балансовими, ведеться за системою подвійного запи­су. Позабалансові рахунки кореспондують тільки між собою. Усі рахунки дев'ятого класу поділяють на три частини.

1. Рахунки розділів 90—95 використовуються для обліку опе­рацій, які є ризиковими для банку. Це зобов'язання та вимоги за укладеними, але ще не виконаними угодами, як, наприклад, кредитні лінії, дозволений овердрафт, непокриті безвідкличні акредитиви, різні гарантійні зобов'язання, зобов'язання за цін­ними паперами, спотові, форвардні та умовні контракти з ку­півлі-продажу іноземної валюти й інших фінансових інструмен­тів. За рахунками розділів 90—95 не обліковуються надані зобо­в'язання, за якими не існують кредитні або ринкові ризики, наприклад, видані гарантії або акредитиви, за якими існує по­криття у формі заставних депозитів або блокованих коштів клі­єнтів. При цьому такі кошти обліковуються за рахунком «Кош­ти в розрахунках».

Рахунки розділів 90—95 можуть бути активними або пасив­ними.

За рахунками розділів 90—95 обліковуються безвідкличні опе­рації лише за угодами, які мають юридичну силу. Відкличні зо­бов'язання не є ризиковими і можуть на розсуд банку облікову­ватись у розділі 98 або позасистемно.

2. Рахунки розділів 96—98 використовуються для обліку доку­ментів, цінностей та розрахунків за операціями з приватизації. Всі рахунки цих розділів активні.

3. Рахунки розділу 99 використовуються для обліку позаба­лансових операцій на контррахунках, які використовуються для подвійного запису. Контррахунки відкриваються в аналітичному обліку у будь-якому розрізі на розсуд банку. Наприклад:

— у розрізі контрагентів — тоді на контррахунку кожного кон­трагента відображатиметься позиція банку за позабалансови­ми зобов'язаннями і вимогами до цього контрагента;

— у розрізі фінансових інструментів як технічні рахунки без ана­літичного змісту.

Література

1. Крумноу Ю. Банковский учет по международньш стандартам бухгал-терской отчетности // Бизнес и банки. — М., 1996. — № 49.

2. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку: Пер. з англ. // За ред. С. Голова. - К., 1998.

3. Петрова С. Бухгалтерський та складський облік запасів товарно-ма­теріальних цінностей комерційних банків України // Вісник Національного банку України. — 1999. — № 7.

4. Ричаківська В. Бухгалтерський облік — основа формування еко­номічної інформації // Вісник Національного банку України. — 1999.

- № 2.

5. Сенищ П., Ричаківська В., Олексієнко М. Теоретичні аспекти рефор­мування бухгалтерського обліку в банках // Вісник Національного банку України. — 1997. — № 11.

6. Собко В. Бухгалтерський облік у підприємництві. — К., 1995.

7. Стоян В. Управлінський облік і контролінг у системі управління ко­мерційним банком // Банківська справа. — 1997. — № 4.

8. Ширинская 3. Принципи бухгалтерского учета // Бизнес и банки. — М., 1999. - № 16.

307

Розділ 14

Банківська статистика: проблеми регулювання

■ Законодавчі акти про регулювання банківської статистики

^ Порядок надання статистичної інформації

^ Перелік файлів та форм звітності банків, що надаються Національному банку України

^ Відповідальність за достовірність інформації

Процес переходу до ринкової економіки потребує постійної, надійної та докладної інформації, яка характеризує стан грошо­во-кредитного ринку та діяльність банківської системи України. Така інформація потрібна Національному банку України як цен­тральному банку держави для виконання регулюючих та нагля­дових функцій.

Законодавчими підставами для регулювання банківської ста­тистики є Закон України «Про державну статистику» від 17 ве­ресня 1992 р., Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р., постанова Правління Національного бан­ку України за № 436 від 12 грудня 1997 р. «Про затвердження «Правил організації фінансової та статистичної звітності банків України», роз'яснення Національного банку України. Правила організації фінансової та статистичної звітності банків України містять вимоги щодо складання форм банківської звітності від­повідно до нового Плану рахунків бухгалтерського обліку комер­ційних банків, затвердженого постановою Правління Національ­ного банку України за № 388 від 21 листопада 1997 р. Банківську статистичну звітність надають регіональні управління Національ­ного банку України, комерційні банки, що мають статус юридич­ної особи, дирекції та філії банків, що є резидентами і нерези­дентами України, а також філії іноземних банків в Україні.

Інформація щодо порядку, періодичності, строків та способів надання форм міститься в переліках файлів та форм звітності те­риторіальних управлінь, установ Національного банку України і комер­ційних банків. Зразки форм фінансової та статистичної звітності та інструкції щодо їх заповнення затверджено постановою Правління Національного банку України за № 209 від 1 липня 1997 р.

Більша частина інформації надається електронною поштою у вигляді файлів з набором значень економічних показників. Ці файли розроблені на базі показників форм звітності, які затверджено вищезазначеною постановою, з урахуванням змін та доповнень до форм, внесених відповідно до остаточних варіантів планів ра-

308

хунків, згруповані за періодичністю надання та економічною сут­тю показників.

Перелік файлів та форм звітності банків, що надаються Національному банку України

Файл				Форма звітності
		Періо-				Періо-
		дичність	Схема			дич-
№	Назва	(час надання	надання (розріз)	Назва	Номер	ність фор-
		ЦРП)				мува­ння
1	2	3	4	5	6	7
01	Дані про залишки на рахунках	Д	КБ-РУ	1. Баланс комерційного банку	1Д-КБ
		(№)	РУ-ЦРП (облас­ний) додат­ково	2. Звіт про відкриті ва­лютні позиції на кі­нець операційного дня 3. Розшифровка валют­них рахунків за вида­ми валют	540 550Д
			філія —	4. Довідка про залучені	381	Двічі
			РУ	кошти та їх залишки для визначення роз­міру обов'язкових резервів		на мі­сяць
02	Дані про обороти та залишки на	М	КБ-РУ	1. Баланс комерційного банку	1-КБ
	рахунках	(до 10 числа)	РУ-ЦРП (облас­ний) додат­ково філія — РУ	2. Оборотно-сальдовий баланс комерційного банку 3. Оборотно-сальдовий баланс філій укра­їнських комерційних банків, що розташо­вані за межами Украї­ни 4. Балансовий звіт ко­мерційного банку 5. Обороти за місяць за рахунками в інозем­них валютах	10-КБ 10Н 11 550
03	Дані за оборотами про суми та відсот-	Д	КБ-РУ РУ-	1. Звіт про суми і відсот­кові ставки за креди-	зюд
	кові ставки за кре-	(II00)	ЦРП	тами
	дитами та депози-		(облас-	2. Звіт про суми і відсот-	350Д
	тами		ний)	кові ставки за депози­тами
04	Дані за оборотами про суми та відсот­кові ставки за кре­дитами	М (до 11 числа)	КБ-РУ РУ-ЦРП (облас­ний)	Звіт про суми і відсотко­ві ставки за кредитами	310

309

1	2	3	4	5	6	7
05	Дані за оборотами про суми та відсот­кові ставки за де­позитами	М (до 11 числа)	КБ-РУ РУ-ЦРП (облас­ний)	Звіт про суми і відсотко­ві ставки за депозитами	350
06	Дані про залишки за коштами до за-	М	КБ-РУ РУ-	1. Звіт про залишки за­боргованості за кре-	316
	питання, кредит-	(до 11	ЦРП	дитами, наданими
	ними та депозит-	числа)	(облас-	клієнтам (класифіка-
	ними рахунками		ний)	ція за галузями еко­номіки) 2. Звіт про залишки за­боргованості за кре­дитами, наданими клієнтам (класифіка­ція за секторами еко­номіки) 3. Звіт про залишки за­боргованості за кре­дитами, наданими клієнтам (класифіка­ція за цільовим спря­муванням) 4. Звіт про залишки за­боргованості за кре­дитами, наданими клієнтам (класифіка­ція за формами влас­ності) 5. Звіт про залишки за депозитними зобов'я­заннями (класифіка­ція за галузями еко­номіки) 6. Звіт про залишки за депозитними зобов'я­заннями (класифіка­ція за секторами еко­номіки) 7. Звіт про залишки за депозитними зобов'я­заннями (класифіка­ція за формами влас­ності)	321 322 323 353 360 362
07	Дані про цінні па­пери в портфелі банку	М (до 11 числа)	КБ-РУ РУ-ЦРП (облас­ний)	Звіт про стан портфеля цінних паперів	391
08	Дані про прибутки та збитки банків	К (до 11 числа)	КБ-РУ РУ-ЦРП (облас-	Звіт про прибутки та збитки комерційного банку	2-КБ
			ний)

310

1	2	3	4	5	6	7
09	Дані про касове виконання Дер­жавного бюджету	Д	Філія — РУ РУ- ЦРП (філій-ний)	Доходи Державного бюджету України	412Д-К
10	Дані про касове виконання Дер­жавного бюджету	м (5 чис­лах	Філія — РУ РУ- ЦРП (філій-ний)	Доходи Державного бюджету України	412-К
11	Дані про класифі­ковані активи за формами власності	К (до 20 числа)	КБ-РУ РУ-ЦРП (облас­ний)	Звіт про класифіковані активи	302
12	Дані про касові обороти балансо­вих символів фор­ми 748	Д (16™)	Філія — РУ РУ- НБУ (філій-ний)	Звіт про касові обороти банку	747Д
13	Дані про касові обороти символів форми 748	М (1 чис­ла}	Філія — РУ РУ- НБУ (філій-ний)	Звіт про касові обороти банку	748
14	Дані про залишки за коштами до за­питання, кредит­ними та депозит­ними рахунками	М (до 11 числа)	КБ-РУ РУ-ЦРП (облас­ний)	1. Звіт про залишки за­боргованості за кре­дитами, наданими клієнтам (класифіка­ція за видами еконо­мічної діяльності) 2. Звіт про залишки за депозитними зобов'я­заннями (класифіка­ція за видами еконо­мічної діяльності)	320 361
15	Дані про кількість клієнтів банку та кількість відкри­тих рахунків клі­єнтів	Р (Злю­щого)	КБ-РУ РУ-ЦРП (облас­ний)	Звіт про кількість клієн­тів та особових рахунків	752
16	Дані про заборго­ваність за пролон­гованими, прост­роченими та сум­нівними кредита­ми	М (до 11 числа)	КБ-РУ РУ-ЦРП (облас­ний)	1. Звіт про прострочені активи, за якими не нараховуються відсот­ки 2. Звіт про заборгова­ність за прострочени­ми кредитами, за	311 312	■•;

■ Розділ 14. Банківська статистика: проблеми регулювання ■■

1	2	3	4	5	6	7
				якими ще нарахову­ються відсотки 3. Звіт про заборгова­ність за пролонгова­ними кредитами	315
17	Дані про кредит­ний портфель та залишки за депо­зитами	М (до 15 числа)	КБ — РУ РУ-ЦРП (облас­ний)	1. Звіт про кредитний портфель 2. Звіт про залишки за депозитами	301 341
18	Дані про залишки заборгованості за кредитами рези­дентам	Т (вівто-	КБ —РУ РУ — ЦРП (облас­ний)	Звіт про заборгованість за кредитами клієнтів-резидентів України, включаючи нараховані та прострочені відсотки (в розрізі галузей еконо­міки та форм власності)	314Г
		рок до 10°)
19	Дані про залишки за депозитними зобов'язаннями резидентів	Т (вівто-	КБ —РУ РУ— ЦРП (облас­ний)	Звіт про залишки за де­позитними зобов'язан­нями клієнтів-резиден-тів України (в розрізі галузей економіки та форм власності)	352Г
		рок до
20	Додаткові дані для розрахунку обо­в'язкових резервів	Д (16м)	КБ —РУ РУ — НБУ (облас­ний)	Довідка про залучені кошти та їх залишки для визначення розміру обов'язкових резервів	381	Двічі на мі­сяць
29	Дані про сплату пені за перевищен­ня нормативного терміну проход­ження платежів	к (до 15 числа)	КБ —РУ РУ — ЦРП (облас­ний)	Дані про сплату комер­ційними банками пені за перевищення норма­тивного терміну проход­ження платежів	444
ЗО	Дані про розраху­нок резерву на можливі втрати за позичками комер­ційних банків	К (до 20 числа)	КБ —РУ РУ — ЦРП (консо-лідов.)	Розрахунок резерву на можливі втрати за по­зичками комерційних банків	604
31	Дані про стан за­боргованості вит­рат за заробітною платою	Т (1.6.11.	Філія — РУ РУ — НБУ (філій-ний)	Інформація про затрим­ки виплати заробітної плати по Україні	749
		16,21, м
32	Дані про кількість пунктів обміну іноземної валюти та про суми іно­земної валюти, купленої, проданої в обмінних пунк­тах	М (до 10 числа)	Філія — РУ РУ — ЦРП (філій-ний)	1. Дані про кількість пунктів обміну іно­земної валюти 2. Звіт про оборот готів­кової валюти в обмін­них пунктах	526 527

Особлива частина

1	2	3	4	5	6	7
33	Дані про прогно­зовані платежі з обслуговування зовнішнього боргу за одержаним дов­гостроковим нега­рантованим креди­том	Р (20 січня)	Філія — РУ РУ- ЦРП (філій-ний)	Звіт про прогнозовані платежі з обслуговуван­ня зовнішнього боргу за одержаним довгостро­ковим негарантованим кредитом	502
34	Дані про залучен­ня та обслугову­вання іноземного довгострокового гарантованого та негарантованого кредиту	К (до 20 числа)	Філія — РУ РУ- ЦРП (філій-ний)	Звіт про залучення та обслуговування інозем­ного довгострокового гарантованого/негаран-тованого кредиту	503
35	Дані про планові платежі з одержан­ня і погашення іноземних довго­строкових гаранто­ваних та негаран-тованих кредитів	Р (до 20 числа)	Філія — РУ РУ- ЦРП (філій-ний)	Прогнозовані операції з одержання і погашення іноземних довгостроко­вих гарантованих/нега-рантованих кредитів	504
36	Дані про поруш­ників законодавчо встановлених строків розрахун­ків за експортно-імпортними опе­раціями	М (до 10 числа)	Фшія — РУ РУ — ЦРП (філій-ний)	Звіт про порушників за­конодавчо встановлених строків розрахунків за експортно-імпортними операціями (90 днів)	531
37	Дані про надані дозволи на про­довження строку завершення розра­хунків за експорт­но-імпортними операціями	М (до 10 числа)	Філія — РУ РУ- ЦРП (філій-ний)	Звіт про надані дозволи на продовження строку завершення розрахунків за експортно-імпортни­ми операціями	532
38	Дані про виявлені банками порушен­ня, що можуть свідчити про зло­чинну діяльність	П, Р (10 січ-	КБ —РУ РУ — ЦРП (консолі­дований)	Звіт про виявлені банка­ми порушення, що мо­жуть свідчити про зло­чинну діяльність	91
		ня, 10 липня)
39	Дані про курс ва­лют та обсяги опе­рацій іноземною валютою	Д	КБ —РУ РУ — ЦРП (облас­ний)	1. Інформація про курс та обсяги операцій з іноземною валютою 2. Інформація про курс та обсяги операцій з готівковою іноземною валютою 3. Інформація про обся­ги операцій з безго­тівковою іноземною валютою	520 521 523

< Розділ 14. Банківська статистика: проблеми регулювання = 313

1	2	3	4	5	6	7
40	Дані про рух кош-	Д	КБ —РУ	Дані про рух коштів у	522
	тів у гривнях на коррахунках іно­земних банків в українських бан-	<т	РУ — ЦРП (облас­ний)	гривнях на кореспон­дентських рахунках іно­земних банків в укра­їнських банках
	ках
42	Економічні норма-	д	КБ —РУ	Звіт про дотримання	611*	Міся-
	тиви	(ібю)	РУ — ЦРП (консолі­дований)	економічних нормативів		чна, на що­ден­ній осно­ві
К	Картотека кредитів	м	М	1. Звіт про надані бан­ком «великі» кредити	613
		д	д	(у розрізі «великих» кредитів) 2. Звіт про надані бан­ком «великі» кредити (у розрізі «великих» кредитів)	614	Що­денна (на мо­мент вида­чі
		м	М	3. Звіт про надані бан-	615	кре­диту)
		м	М	ком кредити інсаиде-рам (у розрізі пози­чальників) 4. Звіт про надані бан­ком «великі» кредити (у розрізі позичальни-	616
		Т	т	ків) Звіт про залишки забор­гованості за кредитами клієнтів-резидентів України, включаючи на­раховані та прострочені відсотки (в розрізі видів	314
		т	т	економічної діяльності) Звіт про залишки за де­позитними зобов'язан­нями клієнтів-резиден­тів України (в розрізі видів економічної діяль­ності та форм власності)	352
	Поштова форма			Звіт про окремий зов­нішній державний борг та про приватний борг, гарантований державою	500	Квар­таль­на (до 15 чис­ла)

314

1	2	3	4	5	6	7
	Поштова форма			Звіт про стан окремого зовнішнього державного боргу та приватного боргу, гарантованого державою	501	Річна (31 січ­ня)
-	Поштова форма			Звіт про дотримання нормативів відкритої ва­лютної позиції	542	М (до 14
						чис­ла)
	Файл	Д		Звіт про зважену від­криту валютну позицію на кінець операційного дня	541
	Файл	к		Звіт про списану безна­дійну заборгованість	601
	Файл	к		Звіт про зміни в резер­вах	602
	Прогноз готівко­вого обігу	к к к к к к к	Філія — РУ РУ — НБУ (філій-ний)	1. Прогнозні розрахун­ки касових оборотів 2. Розрахунок прогнозу касових оборотів з надходження торго­вельної виручки 3. Розрахунок прогнозу касових оборотів з ви­дач на заробітну плату та інших видів оплати праці 4. Розрахунок прогнозу касових оборотів з ви­дачі з рахунків колек­тивних сільськогос­подарських підпри­ємств 5. Розрахунок прогнозу касових оборотів з операцій підприємств зв'язку 6. Календар видачі го­тівки на заробітну плату 7. Основні показники до прогнозних розрахун­ків	720 721 724 726 728 729 730
		м	Філія — РУ РУ- НБУ (філій- ний)	Інформація про резуль­тати перевірок дотри­мання касової дисцип­ліни	740

Звітність складається в одиницях, встановлених для кожної форми окремо, з округленням сум до одиниць таким чином, щоб були збережені правильність підсумків та повний збір даних ста­тистичних звітів і балансу.

Для одержання ряду деталізованих показників потрібно вико­ристовувати дані аналітичного обліку. Дані ряду форм звіряються з балансовими даними, отже, джерелом інформації для заповнен­ня таких форм є дані синтетичних (балансових) і аналітичних ра­хунків бухгалтерського обліку. Балансові та позабалансові рахунки — мультивалютні, тобто облік операцій в іноземній валюті здійснюється за тими ж рахунками, що й операції в національній валюті. Перерахування в національну валюту здійснюється за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день здійснення операцій. Дані щодо сум у іноземній валюті у формах наводяться в гривневому еквіваленті.

Форми звітності, які одержуються з файлів економічних по­казників, а також поштові форми, підписують керівник банку і го­ловний бухгалтер або їх заступники, які несуть повну відповідаль­ність за достовірність, повноту та своєчасність надання інфор­мації, і після цього відповідні файли надсилають на встановлену адресу електронною поштою або поштою. У разі виявлення по­милки в звіті після його відправлення банк надсилає повторно ви­правлені файли чи форми, підписані відповідальними особами.

Література

1. Андросов А. Финансовая отчетность банка. — М., 1995.

2. Банківська статистика / Укл. Головач А., Головач Н., Захожай В. — К„ 1999.

3. Воронова Л., Іванік Н., Шамшетдінов Ю. Інформаційно-статистична діяльність НБУ // Вісник Національного банку України. — 1997. —

№ 8.

4. Ґедзь Т., Савчук Г. Реформування банківської звітності // Вісник Національного банку України. — 1999. — № 1.

5. Иванов Л. Бухгалтерская информация и оценка банковской деятельности // Бухгалтерский учет. — М., 1995. — № 6.

6. Международная система учета и статистики в банках Украйни / Сост. Конфулина В. — Харьков, 1998.

7. Черкасов В.Е. Финансовьій анализ в коммерческом банке. — М., 1995.

316

Розділ 15

Правові аспекти банківської таємниці

^ Комерційна та банківська таємниці як окремі правові інститути, що забезпечують порядок використання конфіденційної інформації

^ Правова регламентація банківської таємниці в Україні

ґ Банківська таємниця в зарубіжних країнах