5.4.10. Правила оформлення письмової роботи та вимоги до неї

Оформлення робіт є важливим елементом її виконання, а також факто­ром, який враховується при її оцінюванні під час рецензування та захисту. Єдиних вимог до зовнішнього оформлення, структури, обсягу, змісту і сти­лю викладу дипломних та кваліфікаційних робіт немає, проте чинні нормативні документи встановлюють загальні принципи щодо оформлення таких робіт. Письмову роботу виготовляють рукописним способом або за допомо­гою комп´ютера, друкують машинописним способом на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) чи форматів у межах від 203288 до 210297 мм, через два міжрядкових інтервали, до 30 рядків на сторінці.

Обсяги письмових робіт, як правило, становлять (без додатків) друкова­них сторінок:

• курсових робіт — 20—25;

• кваліфікаційних робіт — 40—50;

• дипломних робіт — 50—70;

• магістерських робіт — 70—100.

Текст письмової роботи необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий — не менше 20 мм, правий — не менше 10 мм, верхній — не менше 20 мм, нижній — не менше 20 мм.

Шрифт друку має бути чітким, мінімальна висота шрифту — 1,8 мм, стрічка — чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту письмової роботи має бути однаковою.

Окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки вписують у текст пись­мової роботи чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту має бути близька до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фар­бою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту ма­шинописним способом.

Заголовки структурних частин письмової роботи "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літера­ми (крім першої великої) з абзацного відступу (крапку в кінці заголовка не ставлять). Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту, в кінці ставлять крапку. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3—4 інтервалам.

Кожну структурну частину письмової роботи треба починати з нової сто­рінки. Сторінки, розділи, підрозділи, пункти, підпункти, малюнки, таблиці, формули нумерують арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою письмової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках но­мер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розді­лу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу скла­дається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими став­лять крапку. В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підроз­ділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту скла­дається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими став­лять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: "1.3.2."(дру­гий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно пода­вати в письмовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сто­рінках, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілю­страцій, поданих у додатках. Номер ілюстрації має складатися з номера роз­ділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставлять крапку. Напри­клад: "Рис. 1.2" (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її на­зву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці роз­міщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці має скла­датися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставлять крапку, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу).

Формули в письмовій роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, на­приклад : (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких зазначають довідкові й пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одно­му аркуші кілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2.... Якщо є одна примітка, то її не нумерують, і після слова "Примітка" став­лять крапку. Якість ілюстрацій має забезпечувати їх чітке відтворення (елек­трографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації мають бути вико­нані чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. У письмовій роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації й оригінали фотознімків. Фотознімки розміром меншим за формат А4 мають бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4. Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. У разі необхід­ності ілюстрації доповнюють поясненнями. Цифровий матеріал, як прави­ло, повинен оформлювати у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. На­зву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпо­середньо під формулою в тій послідовності, в якій їх дано у формулі. Значен­ня кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівнян­ня не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (—), множення (•) і ділення (:).

Посилання в тексті письмової роботи на джерела слід зазначати порядко­вим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужка­ми, наприклад, "...за результатами досліджень [1—9]...".

Допускається наведення посилань на джерела у виносках, при цьому оформ­лення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Список використаних джерел. Джерела можна розміщувати в списку: • у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користу­вання); • алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків; • хронологічному порядку. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов´язковим наведенням назв праць.

Додатки. Додатки оформлюють як продовження письмової роботи на на­ступних її сторінках або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у поряд­ку появи посилань у тексті роботи. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток має починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з пер­шої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над за­головком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток" і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно ве­ликими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б тощо. Один додаток позначається як дода­ток А. Текст кожного додатка за необхідності можна поділити на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 — другий розділ додатка А; В.3.1 — підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці й формули, розміщені в додатках, нумерують у ме­жах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 — другий рисунок першого роз­ділу додатка Д; формула (А. 1) — перша формула додатка А.

Опис джерел. Правила опису використаної літератури вимагають щоб щодо кожного документа подавалися такі відомості:

1) прізвище та ініціали автора; якщо книжка написана кількома авто­рами, то перелічують або всі прізвища (за таким порядком, в якому вони вказані в книжці), або лише прізвище та ініціали першого автора, після чого роблять приписку "та ін."; повна і точна назва книжки (без лапок); підзаго­ловок, який уточнює назву (якщо він позначений на титульному листку); дані про повторне видання; назва міста видання книжки в називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви вживаються скорочення: К., X., М.); назва видавництва (без лапок); рік видання (без слів "рік" або скоро­чення "р."); кількість сторінок зі скороченням "с". Кожну групу відомо­стей відокремлюють одну від одної знаками "крапка" і "тире" (. —);

б) документи, які мають більше трьох авторів, описують за назвою, а у відомостях про відповідність наводять прізвища чотирьох авторів (якщо їх чотири) або трьох з припискою "та ін." (якщо їх п´ять і більше);

в) якщо на титульному аркуші немає прізвища автора (або авторів), то запис даних про книжку починають з назви книжки, після чого вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем, і всі останні елементи під прізвищем автора;

г) у відомостях про твори видатних вчених, опублікованих в окремих збірниках праць, подають такі дані: прізвище та ініціали автора; повний за­ головок твору; найменування видання, в якому міститься цей твір; номер тому

і номери сторінок, на яких надрукований твір;

д) збірки статей, матеріали конференцій тощо;

є) відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, мають містити: прізвище та ініціали автора статті; заголовок статті, після якого йде повна назва джерела, в якому містяться стаття (книжки чи збірника) за викладеними вище правилами, для періодич­них видань — назва журналу або газети, рік випуску, номер журналу, сто­рінки, а для газет — число і місяць.

Бібліографічний опис роблять мовою документа. З метою компактності бібліографічного опису при його складанні слова і словосполучення скорочу­ють, окрім назви документа.

5.4.11. Рецензування, підготовка та проведення захисту письмової роботи

Рецензування письмових робіт. Відгуки та рецензії наукового керівни­ка, консультанта та рецензента про письмову роботу, їх виступи на захисті письмової роботи є необхідним елементом її творчого та критичного обгово­рення, гарантом виконання встановлених вимог та об´єктивності оцінки.

У відгуках (рецензіях) встановлюються актуальність обраної теми, ступінь обґрунтованості наукових положень, сформульованих висновків і рекомен­дацій, їхня достовірність, повнота і новизна, надаються рекомендації щодо їх використання, а також робиться висновок про відповідність письмової ро­боти встановленим вимогам, вказується на її зв´язок з державними чи галу­зевими науковими програмами, пріоритетними напрямами розвитку науки й техніки, визначеними Верховною Радою України, тощо.

Об´єктивність оцінки обґрунтованості основних положень роботи, їх до­стовірності, новизни та значущості залежить від повноти висвітлення пози­тивних і негативних сторін роботи, зокрема аналізу ключових проблем, ви­сновків і тверджень, шляхів використання результатів, завершеності змісту та якості оформлення дослідження.

Відгук наукового керівника роботи пишеться в довільній формі і зазна­чається рівень підготовки студента за цією навчальною дисципліною або до наукової діяльності чи виконання професійних функцій за спеціалізацією юридичної діяльності, а саме:

• ступінь самостійності у виконанні роботи;

• новизна поставлених наукових, навчальних та практичних питань, оригінальність шляхів їх вирішення;

• вміння використовувати нормативно-правові акти та правозастосовні рішення, наукову та навчально-методичну літературу;

• ступінь оволодіння методами дослідження;

• повнота і якість розробки теми;

• логічність, послідовність, аргументованість, літературна грамотність викладення матеріалу;

• відповідність вимогам державного стандарту освіти;

• можливість практичного застосування висновків, рекомендацій роботи;

• висновок про відповідність вимогам та оцінка роботи за чотирибаль­ною системою: відмінно, добре, задовільно, незадовільно.

Для оцінки рівня наукової та практичної значущості результатів, розро­бок і рекомендацій, викладених у письмовій роботі, використовують рецензії юридичних установ та організацій, органів державної влади, громадських об´єднань, політичних партій.

У рецензії, крім питань, тотожних питанням змісту відгуку, звертається увага на визначення актуальності проблеми для правотворчої та правозасто-совної практики, врахування вимог відповідних керівних документів, виснов­ки, пропозиції та рекомендації, можливості їх практичного застосування.

Якщо встановлено суттєві порушення вимог до підготовки та оформлен­ня письмових робіт (запозичення чужих праць без посилань, невідповідність змісту письмової роботи обраній темі дослідження чи спеціалізації, спеціаль­ності підготовки), у відгуку чи рецензії мають бути вказані конкретні при­чини, через які письмова робота не рекомендується до захисту.

Відгук (рецензія) не повинен складатися з короткого формального ви­сновку про те, що письмова робота відповідає встановленим вимогам, або мати невизначений характер і містити формулювання подібні до "значний науко­вий інтерес", "суттєвий внесок", "крок до вирішення проблеми".

Відгуки (рецензії) особисто підписуються їх авторами, у разі необхідності офіційно засвідчуються.

Копії письмових відгуків (рецензій) видають студентам не пізніше як за десять днів до захисту письмової роботи.

Під час виступу на захисті письмової роботи, як правило, оголошують повний текст відгуку (рецензії).

Підготовка до захисту. Завершену письмову роботу разом з відгуками керівника і рецензента подають на кафедру, а в подальшому, залежно від виду письмової роботи, у Державну кваліфікаційну чи екзаменаційну комісію разом з довідкою деканату факультету про виконання студентом навчально­го плану та оцінками з теоретичних дисциплін, курсових робіт, навчальної практики, а також іншими матеріалами, які характеризують наукову та практичну цінність роботи (друковані статті з теми дослідження, тези наукових доповідей, акти впровадження результатів роботи в практику та ін.)

Після завершення роботи готують доповідь на захист, яка не повинна пе­ревищувати за часом 12—15 хв і у якій висвітлюють:

• обґрунтування актуальності теми дослідження;

• мету, завдання, об´єкт, предмет, проблему та гіпотезу дослідження;

• методологію та результати дослідження;

• елементи новизни в теоретичних положеннях та в практичних реко­мендаціях;

• труднощі, яких довелося зазнати в процесі дослідження; положення, гіпотези, які не знайшли підтвердження;

• відповіді на основні зауваження наукового керівника та рецензента.

На захист можна готувати на великих аркушах паперу власні схеми, таб­лиці, діаграми, графіки тощо.

Орієнтовний порядок проведення захисту письмової роботи. Захист роз­починається, як правило, доповіддю студента, яка може читатися з написа­ного тексту, але краще — розповідатися.

Після доповіді студентові задають питання члени комісій і присутні. За­питання можуть бути пов´язані з темою роботи, а можуть бути значно ширші від теми роботи, оскільки захист має на меті виявити не лише знання з теми дослідження, а й рівень загальної підготовки студента з навчальної дисци­пліни або випускника з обраної спеціальності.

Після відповіді на всі запитання голова комісії зачитує відгук про роботу та рецензію на неї.

Члени комісії чи присутні у своїх виступах висловлюють думку щодо пись­мової роботи та рівня підготовки студента.

На всі зауваження, викладені у відгуках та рецензіях, виступах під час захисту роботи, студент зобов´язаний дати вичерпні відповіді.

Хід захисту фіксують у протоколі засідання комісії.

Оцінку виставляють на закритому засіданні комісії, голова оголошує її студенту і всім присутнім на відкритому засіданні.

Кращі роботи можуть бути рекомендовані на конкурси і виставки, кон­ференції, а також до друку в студентських збірниках.

Захищені курсові роботи зберігаються на кафедрі два роки, дипломні (ква­ліфікаційні) — п´ять років.

Література

1. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах осві­ти. — К., 1997. 2. Волков Ю.Г. Как написать диплом, курсовую работу, реферат. — М., 2001 6. Мангейм Джарол В., Рич Ричард К. Политология. Методы исследова­ния: Пер. с англ. — М., 1997. 7. Моключенко А.Г. Кваліфікаційна робота. — К., 1995. 8. Мороз І.В. Структура дипломних, кваліфікаційних робіт та вимоги до їх написання, оформлення та захисту. — К., 1997. 9. Одерій Л.П. Оцінка в міжнародній системі освіти: Методологія та інстру­ментарій. — К., 1995. 10. Папковская ПЛ. Методология научных исследований: Курс лекций. — М.,2002. 11. П´ятницъка-Позднякова І.С. Основи наукових досліджень у вищій школі. — К., 2003. 12. Францифоров Ю.В., Павлова Е.П. От реферата к курсовой, от диплома к диссертации: Практ. пособие. — М., 2003. 13. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-до­слідної діяльності: Підручник. — К., 2002. 14. Эилъберглейт МЛ. Методика и техника подготовки курсовых и дипломных работ. — Минск, 2003.