5.4.2. Організація і контроль процесу підготовки та захисту письмових робіт

Загальна організація і контроль процесу підготовки та захисту письмо­вих робіт, як правило, покладають на завідувачів кафедр, а безпосереднє керівництво здійснюють наукові керівники з числа професорсько-викла­дацького складу, а також, за необхідності, консультанти наукових чи юридичних установ (організацій), на базі яких студенти проводять свої дослідження.

До основних заходів з підготовки, виконання та захисту письмової робо­ти належать такі.

1. Вибір проблеми дослідження, наукового керівника, теми, затверджен­ня їх та конкретизація завдання на проведення дослідження.

2. Підготовка організаційного плану виконання письмової роботи, його узгодження і схвалення науковим керівником.

3. Підготовка та узгодження розширеного плану-конспекту письмової роботи.

4. Підготовка чорнового варіанта роботи для першого читання науковим керівником.

5. Усунення зауважень, реалізація рекомендацій наукового керівника, подання чорнового варіанта на друге читання.

6. Урахування рекомендацій наукового керівника, доповнення роботи додатковими дослідженнями.

7. Оформлення роботи, її подання науковому керівникові та рецензенту, отримання рецензії.

8. Доопрацювання та дооформления роботи з урахуванням рекомендацій рецензента і наукового керівника, подання її науковому керівникові для підготовки відгуку.

9. Написання відгуку науковим керівником, доповідь щодо завершення роботи.

5.4.3. Вибір проблеми дослідження, наукового керівника, теми, затвердження їх та конкретизація завдання на проведення дослідження

Проблему дослідження та тему письмової роботи студент обирає само­стійно, як правило, за відповідною тематикою, що розробляється на кафед­рах навчального закладу, виходячи з актуальності наукових та практичних проблем, особливостей фахової підготовки, власних навчальних інтересів, сучасного стану розвитку наукових досліджень тощо.

При розробці та виборі тем та тематики письмових робіт, крім того, вра­ховують інтереси й інших кафедр, особливості майбутньої діяльності, а та­кож проблемний зв´язок різних видів письмових робіт між собою. Будь-яка письмова робота є за своєю сутністю хоча й невеликим, почат­ковим, але науковим дослідженням, тому при її виконанні застосовують на­укові форми та методи їх організації та проведення. Зокрема, процес вико­нання письмової роботи складається з таких етапів:

1)  обґрунтування теми, вибір об´єкта, предмета та визначення мети до­слідження;

2)  висунення гіпотез та відпрацювання теоретичних засад дослідження;

3)  розробка програми і методики дослідження, його проведення, обробка й аналіз результатів, формулювання висновків;

4)  оформлення письмової роботи і підготовка до захисту.

5.4.4. Обґрунтування теми, вибір об´єкта, предмета та визначення мети дослідження

Якщо об´єкт дослідження — все те, що протистоїть досліднику, є для ньо­го джерелом необхідної інформації, предмет дослідження — це тільки ті ком­поненти, зв´язки та відношення між ними, які підлягають безпосередньому вивченню в конкретному дослідженні, є для дослідника головними та визна­чальними, тобто предмет дослідження вужчий, ніж його об´єкт. Правильне, науково обґрунтоване визначення об´єкта та предмета дослідження покли­кане зорієнтувати дослідника на виявлення місця і значення предмета дослі­дження в більш цілісному і широкому понятті та явище, яким є об´єкт дослі­дження, а також їх адекватний опис за допомогою домінуючих у дослідженні знакових систем та правил.

Предметом досліджень можуть бути цілі діяльності у сфері права, її види, зміст, форми, методи організації та здійснення, шляхи удосконалення, си­стема забезпечення, охорони, правового регулювання взагалі тощо. Напри­клад, для порівняльно-правових досліджень:

1) загальними об´єктами є:

• національні правові системи, окремі їх компоненти (галузі права, його інститути, норми), типологізація цих компонентів, тобто об´єднання у пра­вові сім´ї;

• системи правових норм міжнародного співробітництва або правопо­рядку;

• ідеологічні національні правові системи, що включають правові теорії, вчення, концепції, методологію досліджень, у тому числі історія, соціоло­гія, філософія права;

• міжнаціональна правова ідеологія (теорії права), яка охоплює загально­визнані принципи, погляди, теорії щодо розуміння права як надбання людства;

2) об´єктами нормативних (юридико-догматичних) порівняльно-правових досліджень є:

• нормативно-правові акти: конституції, закони, інші акти вищих органів; державні договори і угоди; міжнародні договори; нормативно-пра­вові акти президентів держав; за необхідності — урядові та інші підзаконні нормативно-правові акти (залежно від теми та інформаційно-технічних мож­ливостей);

• правові інститути, підгалузі, галузі, міжгалузеві комплекси;

• конкретні правові норми;

• застосування правил законодавчої техніки, нормативно-правова термі­нологія, процедури підготовки і прийняття нормативно-правових актів тощо.

Аналіз об´єктів здійснюють з урахуванням таких вимог.

1. Аналізу підлягають нормативно-правові акти, прийняті у державах з одних і тих же питань.

2. Мають ураховуватися положення, які містяться в угодах з міжпарла­ментського співробітництва у правовій сфері, про зближення законодавства з економічних питань, а також інших питань, які становлять взаємний інтерес.

3. Крім того, мають ураховуватися практика застосування законодавства, обставини і причини прийняття зазначених вище нормативно-правових актів, ставлення до них практиків і громадян.

4. Необхідно враховувати ступінь можливості зіставлення об´єктів один з одним, тобто пов´язаність загальними для них предметами регулювання.

5. Обсяг об´єктів порівняльного аналізу має бути вичерпним і містити всі нормативно-правові акти або їх частини, що стосуються цієї сфери правового регулювання.

6. Вивченню підлягають чинні або скасовані нормативно-правові акти, а також їх проекти.

Джерелами інформації щодо об´єктів порівняльно-правового аналізу є:

• інформаційні фонди парламентів, урядів, міністерств юстиції держав;

• фонди нормативних актів і фонди наукових бібліотек, наукових інсти­тутів;

• матеріали засобів масової інформації;

• інформаційні фонди інших органів і організацій (судів, прокуратур тощо);

• державні архіви.

Визначення теми, об´єкта, предмета, мети дослідження та його методики становлять єдиний процес, зумовлений не тільки особливими властивостя­ми чи природою предмета, його зв´язками з іншими компонентами об´єкта, а й метою — як очікуваними результатами, їх можливим використанням та необхідністю, реальними умовами здійснення дослідження, знаннями та вміннями дослідника, емпіричною базою та методами (методикою) дослід­ження тощо.

Якщо наукова проблема — це "відоме про невідоме", то необхідно визна­чити як межі відомого, так і якимось чином окреслити те, що є невідомим, методи (прийоми, правила, способи, засоби) його дослідження. Це завдання можна вирішити шляхом огляду стану проблеми на підставі аналізу науко­вої та іншої літератури, нормативно-правових та правозастосовних доку­ментів, узагальнень юридичної практики.

Серед іншого доцільно визначати з урахуванням особливостей різних на­укових шкіл, вчень, доктрин, концепцій таке.

• Сукупність термінів та визначень, які використовують при розкритті проблеми, їх зміст та обсяг, тобто клас явищ, до якого входить предмет дослі­дження, та ознаки цього класу явищ; ознаки (властивості), які відрізняють предмет від інших явищ цього класу; місце, яке він займає у структурі за­гального явища (системи, класу, типу, групи та ін.), функції, які виконує, тощо.

• Сутність предмета, необхідні та достатні властивості, виявлення (про­яви).

• Склад (зміст) предмета та характеристик його елементів.

• Структуру (форму) і характеристики зв´язків, відношень між елемен­тами (горизонтальні та вертикальні) предмета.

• Зовнішні зв´язки та відмінності предмета від близьких, подібних та протилежних явищ, у тому числі за функціями, призначенням у системі, до складу якої входить предмет.

• Класифікації або види предмета дослідження за різними критеріями.

• Динаміку (історію), тобто процеси та етапи виникнення, становлення, функціонування та зникнення (припинення існування) цього предмета, пер­спективи його розвитку тощо.

Перелік питань, що розглядаються, структурують за принципом від за­гального до конкретного, з урахуванням поєднання структурного та функціо­нального, генетичного та футурологічного підходів тощо.

Завдання дослідження включають такі елементи:

• вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної про­блеми дослідження, зокрема виявлення сутності поняття, явища, процесу, подальше удосконалення його визначення, розробка ознак, рівнів функціо­нування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо;

• всебічне вивчення практичного (нормативного та правозастосовного) вирішення цієї проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків і труднощів правового врегулювання, їх причин, передового досвіду юридич­ної практики;

• визначення та обґрунтування системи заходів для вирішення цієї про­блеми;

• в окремих випадках — експериментальна, емпірична перевірка ефек­тивності запропонованої системи заходів;

• розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використан­ня результатів дослідження в практичній діяльності юристів, наукових до­слідженнях, навчально-методичному процесі.