- •Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності) Навчальний посібник / к.: Знання, 2005.- 655 c. Розділ 5. Навчальний процес у вищих навчальних закладах юридичної освіти
- •5.4.2. Організація і контроль процесу підготовки та захисту письмових робіт
- •5.4.3. Вибір проблеми дослідження, наукового керівника, теми, затвердження їх та конкретизація завдання на проведення дослідження
- •5.4.4. Обґрунтування теми, вибір об´єкта, предмета та визначення мети дослідження
- •5.4.5. Висунення гіпотез та відпрацювання теоретичних засад дослідження
- •• Дослідження за сутністю є процесом перевірки гіпотези, її обґрунтування, підтвердження фактами, аргументами, дослідами.
- •5.4.6. Розробка програми і методики дослідження, його проведення
- •5.4.7. Опрацювання нормативних, наукових, навчально-методичних та інших літературних джерел
- •5.4.8. Підготовка до написання та написання роботи
- •5.4.10. Правила оформлення письмової роботи та вимоги до неї
5.4.8. Підготовка до написання та написання роботи
Написання роботи здійснюється на підставі погодженого з науковим керівником розгорнутого плану-конспекту роботи, який у стислому узагальненому вигляді відтворює основний зміст її частин (вступу, назви і змісту розділів чи глав, висновків).
При підготовці до написання роботи особливу увагу приділяють забезпеченню якості змістової сторони викладу матеріалу: логічності й послідовності, повноті й репрезентативності, тобто широті використання нормативних та наукових джерел, загальній грамотності та відповідності стандартам і прийнятим правилам, списку літератури і змістові додатків тощо.
Письмову роботу рекомендується виконувати спочатку в чорновому варіанті (перший варіант), що дає змогу вносити до тексту необхідні зміни і доповнення з власної ініціативи та у зв´язку із зауваженнями наукового керівника.
Для полегшення подальшого кінцевого оформлення письмової роботи рекомендується дотримуватися таких вимог:
• здійснювати написання чорнового варіанта роботи на окремих аркушах паперу, з одного боку, з полями (шириною приблизно 3—4 см), чорнилом, чітко і розбірливо, що забезпечує можливість внесення зауважень або пропозицій керівником роботи або у подальшому — необхідних доповнень до тексту на полях або на зворотному боці аркуша;
• навіть чорновий варіант слід підготувати своєчасно (а не в останні дні встановленого терміну здачі) й відповідно до плану роботи, причому кожен розділ роботи доцільно виконувати повністю, прагнучи до його завершеності, формулюючи висновки і роблячи наступний перехід до нового розділу;
• матеріал роботи доцільно розподіляти на змістові частини (розділи, глави і параграфи), які відокремлюють заголовками та нумерують відповідно;
• назви розділів роботи мають бути стислими, чіткими, синтаксично різноманітними у побудові речень, послідовно та точно відображати внутрішню логіку її змісту;
• обсяг чорнового варіанта не повинен набагато перевищувати встановлений для чистового варіанта;
• якщо в роботі використано цитати, цифрові дані чи згадано твори або запозичені думки з праць інших авторів, близьких до оригіналу, то слід обов´язково робити бібліографічні посилання на джерела;
• слід звернути увагу на літературну обробку кожного речення, вибір необхідних формулювань, які просто, чітко, коротко й доступно виражають зміст викладених питань. Не варто вживати як тільки складні синтаксичні конструкції, так і надмірно короткі, лаконічні фрази, не пов´язані логічно, з наявним подвійним тлумаченням і т. ін.;
• рекомендується не вживати слова і вирази-штампи типу "на всі сто відсотків", "на даний момент" тощо, уникати частих повторень слів чи словосполучень, дотримуватись прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів;
• слід уникати викладу матеріалу від першої особи однини ("Я спостерігав", "Я вважаю", "Мені здається", "На мою думку" тощо) чи множини ("Ми отримуємо", "Ми спостерігаємо", "Ми маємо" і т. ін.). Допускається вживання означено-особових речень: "спостерігаємо", "встановлюємо", "маємо на увазі" чи використання виразів типу: "на наш погляд", "на нашу думку", "на думку автора роботи" або "проведені досліди підтвердили..." чи "...дають підстави вважати, робити висновки...";
• ініціали, як правило, ставлять перед прізвищем особи, яка згадується в тексті.
Виконану в чорновому варіанті роботу подають на перегляд науковому керівникові, а його зауваження та пропозиції використовують для удосконалення роботи. Після перевірки та уточнення назв розділів, параграфів, додатків, послідовності розміщення матеріалу, обґрунтованості висновків та рекомендацій, їх остаточного погодження з керівником оформляють чистовий варіант роботи.
5.4.9. Основні вимоги до структури та тексту письмової роботи
Назва письмової роботи. Назва письмової роботи має бути, за можливістю, короткою, відповідати обраній проблемі (спеціальності чи спеціалізації підготовки) та суті вирішуваного наукового завдання, вказувати на мету дослідження і його завершеність. Також для більшої конкретизації (за необхідності) робота має містити невеликий, на 4—6 слів, підзаголовок. Не рекомендується використовувати у назвах слова та словосполучення, в яких не відображено достатньою мірою сутність проблеми ("Дослідження питання...", "Дослідження деяких шляхів...", "Деякі питання...", "Матеріали до вивчення...", "До питання..." тощо), а також ускладнену термінологію.
При написанні письмової роботи необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, без доказових тверджень, тавтології, обов´язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичені матеріали або окремі результати.
Структура письмової роботи. За структурою письмова робота складається з титульного аркуша; змісту; переліку умовних позначень (за необхідності); вступу; основної частини; висновків; списку використаних джерел; додатків (за необхідності).
Титульний аркуш письмової роботи має містити:
• найменування вищого навчального закладу, факультету та кафедри, на яких виконана письмова робота;
• прізвище, ім´я, по батькові студента, індекс навчальної групи та номер залікової книжки;
• найменування навчальної дисципліни, з якої виконується письмова робота;
• вид та назву письмової роботи (за необхідності — шифр і найменування спеціальності чи спеціалізації підготовки);
• науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім´я, по батькові наукового керівника і консультанта;
• місто і рік.
На титульному аркуші також позначають гриф обмеження поширення відомостей (за необхідності).
Після титульного аркуша розташовуються:
• зміст письмової роботи, який містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів, що мають заголовок, зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури та ін.;
• перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності), який складається з двох колонок, в яких зліва за абеткою наведено умовні позначення, скорочення тощо, справа — їх детальну розшифровку.
Вступна частина дослідження має відображати теоретичну роботу, яку автор провів згідно з рекомендаціями, наведеними вище. У вступі письмової роботи розкривають сутність і стан розробки наукової проблеми (завдання), її теоретичну і практичну значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, теоретичний аналіз проблеми і попереднього досвіду її вивченості, здійснюють методологічне обґрунтування та логіко-історичний аналіз проблеми, оцінюють ступінь інноваційної, теоретичної та практичної значущості дослідження обґрунтовують актуальність та необхідність проведення дослідження.
Зокрема слід розкрити:
• актуальність теми шляхом аналізу та порівняння з відомими дослідженнями вибраної проблеми, за допомогою визначення необхідності та доцільності дослідження для розвитку відповідної галузі юридичної науки чи юридичної практики;
• зв´язок роботи з науковими програмами, планами, темами навчального закладу (кафедри), а також з галузевими та державними планами, програмами;
• мету і завдання дослідження, причому не рекомендується формулювати мету як "Дослідження...", "Вивчення...", тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету;
• наукову новизну одержаних результатів, тобто дається анотація нових наукових положень (рішень), запропонованих у письмовій роботі, визначається їх відмінність від відомих раніше, описується ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток);
• практичне значення одержаних результатів — подають відомості про наукове та практичне використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, інформацію щодо ступеня готовності до використання або масштабів використання, впровадження результатів досліджень із зазначенням назв організацій, в яких здійснено реалізацію, форм реалізації та реквізитів відповідних документів;
• апробацію результатів дослідження, зокрема вказують, на яких науково-практичних конференціях, конкурсах, олімпіадах, симпозіумах, нарадах оприлюднено результати дослідження;
• публікації, тобто вказується у яких монографіях, статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій тощо опубліковані результати дослідження.
Остаточно вступну частину роботи доцільно редагувати на завершальній стадії дослідження, коли досліджувана проблема постає перед автором у повному обсязі.
Основна частина письмової роботи. Основна частина письмової роботи, як правило, складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Розділи (глави, параграфи) роботи за назвою, структурою, змістом мають відповідати завданням дослідження поставленої проблеми. Кожний розділ починається з нової сторінки його назвою. У розділах основної частини описують:
• огляд літератури за темою і вибір напрямів досліджень — окреслюють основні етапи розвитку наукової думки за проблемою дослідження, висвітлюють нормативні, наукові та навчальні джерела, визначають невирішені питання, обґрунтовують необхідність проведення досліджень у цій галузі;
• обґрунтування вибору напряму дослідження, методи розв´язання задач і їх порівняльні оцінки, загальну методику проведення дослідження, методи побудови гіпотез;
• результати досліджень, оцінки повноти вирішення поставлених завдань та достовірності одержаних результатів, їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних досліджень тощо.
Доцільно викладення матеріалу окремого розділу підпорядковувати певній провідній ідеї (положенню, принципу). Кожен розділ роботи завершується формулюванням висновків, в яких узагальнено та стисло викладають наведені в розділі наукові й практичні результати. Працюючи над рукописом, необхідно звернути увагу і на розбиття тексту на абзаци. Кожен абзац має містити певну думку, виражену однією чи кількома фразами або реченнями. При написанні письмової роботи мають даватися посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, чи на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, питання. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з´ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише тоді, коли в них міститься матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, то в посиланні необхідно точно зазначити номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі. Узагальнені числові дані, які можуть концентруватися в таблицях, діаграмах, графіках, схемах, необхідно наводити точно та аргументовано, з посиланням на відповідні джерела чи власні обчислення.
Висновки письмової роботи. У висновках письмової роботи описують найбільш важливі наукові та практичні результати дослідження, зокрема формулювання наукової проблеми (завдання), методи її дослідження, значення для юридичної науки і практики, рекомендації щодо наукового та практичного використання результатів для вдосконалення організації наукового знання та юридичної практики, обґрунтування їх достовірності тощо.
Список використаних джерел. Список використаних джерел розміщують у порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією. Список літератури розміщують після основного тексту роботи, його обсяг не перевищує 5 % обсягу рукопису. До цього списку рекомендується включати основну та спеціальну літературу з теми, що досліджується, на яку в роботі є посилання або з якою автор ознайомився, хоча на неї і немає посилань. Розміщувати матеріали бібліографічного опису в списку літератури рекомендуємо в такій послідовності:
1. Державні документи і матеріали:
• Конституція України;
• законодавчі акти Верховної Ради;
• укази Президента України;
• постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;
• тематичні збірники державних документів України.
2. Документи і матеріали міністерств та відомств, місцевих органів державного управління та самоврядування.
3. Джерела: неопубліковані (групуються за архівами) та опубліковані (документи, літописи, спогади, листи, щоденники, статистика).
4. Література: вітчизняні видання (книги, статті), в тому числі перекладені, в алфавітному порядку; зарубіжні видання (книги, статті іноземними мовами).
5. Використані періодичні видання.
6. Використані бібліографічні довідники.
Список літератури в науковій роботі свідчить про обсяг використаних автором джерел, про рівень вивчення стану досліджуваної проблеми і навичок роботи з науковою літературою.
Додатки. У додатках розміщують допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття дослідження: статистичні дані, результати аналізу юридичних справ, проекти нормативно-правових актів, описання приватних методик та результатів дослідження, опис алгоритмів і програм розв´язання задач на ПЕОМ, ілюстрації допоміжного характеру.