- •Тема 1.1 Вступ, державна мова - мова професійного спілкування
- •1.1.1. Предмет і завдання курсу "українська мова (за професійним спрямуванням)"
- •1.1.2. Поняття літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •1.1.3. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Мовна, мовленнєва, комунікативна компетенції
- •1.1.4. Мовні норми
- •Вимова голосних звуків
- •Вимова приголосних звуків
- •Вимова звукосполук
- •Лексичні норми
- •Синоніми
- •Пароніми
- •Граматичні норми
- •1.1.5. Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •Тема 1.2 Основи культури іукраїнської мови
- •1.2.1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •1.2.2. Комунікативні ознаки культури мовлення
- •1.2.3. Комунікативна професіограма фахівця
- •1.2.4. Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури
- •1.2.5. Мовний етикет
- •1.2.5.1. Поняття етикету
- •1.2.5.2. Мовний, мовленнєвий і спілку вальний етикет
- •1.2.5.3. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул
- •1.3.2. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •1.3.3. Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності
- •Модуль 2. Професійна комунікація Тема 2.1 Спілкування як інструмент професійної діяльності
- •2.1.1. Спілкування і комунікація
- •2.1.2. Функції спілкування
- •2.1.4. Етапи спілкування
- •2.1.5. Мова, мовлення і спілкування
- •2.1.6. Невербальні засоби спілкування
- •2.1.7. Тендерні аспекти спілкування
- •2.1.8. Поняття ділового спілкування
- •Тема 2.2 Риторика і мистецтво презентації
- •2.2.1. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
- •2.2.2. Мистецтво аргументації
- •2.2.3. Презентація як різновид публічного мовлення
- •2.2.4. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •Тема 2.3 Культура усного фахового спілкування
- •2.3.1. Особливості усного спілкування
- •2.3.2. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •2.3.3. Функції та види бесід
- •Десять кроків, що дозволять провести бесіду успішно
- •2.3.4. Співбесіда з роботодавцем
- •2.3.5. Етикет телефонної розмови
- •2.3.6. Етичні питання використання мобільних телефонів
- •Тема 2.4 Форми колективного обговорення професійних проблем
- •2.4.1. Мистецтво перемовин
- •2.4.2. Збори як форма прийняття колективного рішення
- •2.4.3. Нарада
- •Тема 2.5 Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації
- •2.5.1. Класифікація документів
- •2.5.2. Національний стандарт України
- •2.5.3. Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •2.5.4. Вимоги до бланків документів
- •2.5.5. Оформлювання сторінки
- •2.5.6. Вимоги до тексту документа
- •Тема 2.6 Документація з кадрово-контрактних питань
- •2.6.1. Резюме. Автобіографія
- •2.6.2. Характеристика. Рекомендаційний лист
- •2.6.3. Заява
- •2.6.4. Особовий листок з обліку кадрів
- •2.6.5. Наказ щодо особового складу
- •2.6.6. Трудова книжка
- •2.6.7. Трудовий договір. Контракт. Трудова угода
- •Тема 2.7 Довідково-інформаційні документи
- •2.7.1. Прес-реліз
- •2.7.4. Службові записки
- •2.7.5. Протокол. Витяг з протоколу
- •Тема 2.8 Етикет ділового листування
- •2.8.1. Класифікація листів
- •2.8.2. Реквізити листа та їх оформлювання
- •2.8.3. Етикет ділового листування
- •2.8.4. Оформлювання листа
- •2.8.5. Різні типи листів
- •Загальний запит
- •Запит на отримання рекламних проспектів, прейскурантів (прайсів)
- •Запит на отримання інформації про якість і кількість продукції
- •Запит на отримання пробної партії товару, закупівлі
- •Запит на отримання рекомендації
- •Запит на отримання рекомендації безпосередньо від ділового партнера
- •Запевнення в дотриманні конфіденційності
- •Запит із юридичних питань
- •Запит із питань маркетингу
- •Лист-відповідь на запит
- •Підтвердження отримання запиту
- •Відповідь - відмова на запит
- •Пропозиція, що відрізняється від предмета запиту
- •Лист-підтвердження
- •Підтвердження отримання запиту
- •Відповідь - відмова на запит
- •Пропозиція, що відрізняється від предмета запиту
- •Лист-підтвердження
- •Лист-відповідь на прохання
- •Загальна відмова
- •Відмова в наданні пропозиції та зміні її умов
- •Відмова від пропозиції
- •Відмова претендентові на місце роботи
- •Відмова в продовженні терміну контракту (договору, угоди)
- •Лист-нагадування
- •Модуль 3. Наукова комунікація як складова фахової діяльності Тема 3.1 Українська термінологія у професійному спілкуванні
- •3.1.1. Термін та його ознаки. Термінологія як система
- •3.1.2. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія
- •3.1.4. Проблеми сучасного термінознавства
- •Тема 3.2 Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
- •3.2.1. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки
- •3.2.2. Оформлювання результатів наукової діяльності
- •3.2.2.1. План, тези, конспект як засіб організації розумової праці
- •Українська фразеологія як засіб вираження національного менталітету
- •3.2.2.2. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань
- •3.2.2.3. Анотування і реферування наукових текстів
- •3.2.2.4. Стаття як самостійний науковий твір
- •Явище еліпса як спосіб економії мовних засобів
- •3.2.2.6. Рецензія, відгук
- •3.3.2. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою
- •3.3.3. Переклад термінів
- •3.3.4. Особливості редагування наукового тексту
Граматичні норми
Граматичні норми визначають правильне вживання граматичних форм слів та усталену побудову речень, словосполучень.
Морфологічні норми "передбачають вживання у мовленні повнозначних змінних слів, граматична оформленість яких відповідає нормі української літературної мови"6.
Увага! Морфологічна компетенція
Слід пам'ятати, що іменники - назви осіб за професією, званням, посадою належать до чоловічого роду, тобто водо називають як осіб чоловічої статі, так і жіночої: народний депутат Юлія Тимошенко; Голова Верховної Ради України Володимир Литвин
До чоловічого роду належать також іменники, що утворилися внаслідок субстантивації: уповноважений з прав людини Ніна Карпачова; адвокат Антоніна Дубчак.
В офіційно-діловому стилі при таких іменниках-підметах завжди присудок уживається у формі чоловічого роду: запропонував заступник прокурора Ольга Калінько; виступив проректор з наукової роботи Валентина Шелудько.
За граматичними нормами (зокрема морфологічними) іменники жіночого роду першої відміни твердої групи мають закінчення -ою: роботою, країною, головою, жінкою; м'якої та мішаної групи - -ею: працею, долею, піснею, задачею, площею, тишею, межею, пожежею.
У родовому відмінку множини ці іменники вживаються переважно з нульовим закінченням: жінок, пісень, велс, верб, тополь, надій, мрій, лікарень, будівель, сосон (сосен), воєн. Проте, в деяких словах виступає закінчення -ів: суддів, старостів; або закінчення -ей: сімей, статей, ескадрилей.
Вузлики на пам'ять!
Запам'ятайте паралельні словоформи: баб - бабів, губ - губів, легень - легенів.
секретаря, поштаря, страйкаря, богатиря; а також: токаря, слюсаря, кухаря, лицаря. До твердої групи належать іменники: бригадир - бригадира, комісар - комісара, командир - командира, касир - касира, семінар - семінару. Іменники чоловічого роду мішаної групи другої відміни у родовому відмінку мають форми: школяра, цегляра, бджоляра, картопляра, весляра, бавовняра, пісняра, газетяра, завідувача, товариша.
Усім іменникам третьої відміни властиве закінчення -ей у родовому відмінку множини: доповідей, галузей, відповідей, подорожей, відстаней, тіней; але: матерів.
Іменники із суфіксом -єн-, що належать до четвертої відміни, мають паралельні форми: ім'ям - іменем, плем'ям - племенем, тім'ям -тіменем. У літературній мові переважають форми із закінченням -ам (орфографічне -ям).
Множинні іменники у родовому відмінку можуть мати:
^ закінчення -ів: зборів, опадів, терезів, курсів, окулярів;
^ закінчення -ей: дверей, дітей, людей;
нульове закінчення: ножиць, роковин, запросин, канікул, Альп, Сум.
Особливу проблему морфології сучасної української літературної мови становлять активні дієприкметники, що творяться за допомоги суфіксів -уч (-юч), -ач (-яч). Як зазначає Ю. Шерех, вони не перебувають у регулярних мотиваційних зв'язках з відповідним типом дієслівних основ, а тому їх слід вважати периферійними щодо морфологічної системи української мови віддієслівними похідними й характеризувати як книжні витвори, що не властиві українському літературному слововживанню, стимульовані найбільшою мірою впливом російської мови7.
Отже, активні дієприкметники не стали фактом української мови, це потрібно послідовно відображати під час їх перекладу - подавати власне українські мовні засоби (прикметники, іменники, дієприслівники, дієслова-присудки складних речень), що відповідають російським активним дієприкметникам. А через відсутність у словниках українських відповідників цієї лексики сучасні переклади з російської мови рясніють карикатурними кальками.