- •Тема 1.1 Вступ, державна мова - мова професійного спілкування
- •1.1.1. Предмет і завдання курсу "українська мова (за професійним спрямуванням)"
- •1.1.2. Поняття літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •1.1.3. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Мовна, мовленнєва, комунікативна компетенції
- •1.1.4. Мовні норми
- •Вимова голосних звуків
- •Вимова приголосних звуків
- •Вимова звукосполук
- •Лексичні норми
- •Синоніми
- •Пароніми
- •Граматичні норми
- •1.1.5. Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •Тема 1.2 Основи культури іукраїнської мови
- •1.2.1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •1.2.2. Комунікативні ознаки культури мовлення
- •1.2.3. Комунікативна професіограма фахівця
- •1.2.4. Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури
- •1.2.5. Мовний етикет
- •1.2.5.1. Поняття етикету
- •1.2.5.2. Мовний, мовленнєвий і спілку вальний етикет
- •1.2.5.3. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул
- •1.3.2. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •1.3.3. Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності
- •Модуль 2. Професійна комунікація Тема 2.1 Спілкування як інструмент професійної діяльності
- •2.1.1. Спілкування і комунікація
- •2.1.2. Функції спілкування
- •2.1.4. Етапи спілкування
- •2.1.5. Мова, мовлення і спілкування
- •2.1.6. Невербальні засоби спілкування
- •2.1.7. Тендерні аспекти спілкування
- •2.1.8. Поняття ділового спілкування
- •Тема 2.2 Риторика і мистецтво презентації
- •2.2.1. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
- •2.2.2. Мистецтво аргументації
- •2.2.3. Презентація як різновид публічного мовлення
- •2.2.4. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •Тема 2.3 Культура усного фахового спілкування
- •2.3.1. Особливості усного спілкування
- •2.3.2. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •2.3.3. Функції та види бесід
- •Десять кроків, що дозволять провести бесіду успішно
- •2.3.4. Співбесіда з роботодавцем
- •2.3.5. Етикет телефонної розмови
- •2.3.6. Етичні питання використання мобільних телефонів
- •Тема 2.4 Форми колективного обговорення професійних проблем
- •2.4.1. Мистецтво перемовин
- •2.4.2. Збори як форма прийняття колективного рішення
- •2.4.3. Нарада
- •Тема 2.5 Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації
- •2.5.1. Класифікація документів
- •2.5.2. Національний стандарт України
- •2.5.3. Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •2.5.4. Вимоги до бланків документів
- •2.5.5. Оформлювання сторінки
- •2.5.6. Вимоги до тексту документа
- •Тема 2.6 Документація з кадрово-контрактних питань
- •2.6.1. Резюме. Автобіографія
- •2.6.2. Характеристика. Рекомендаційний лист
- •2.6.3. Заява
- •2.6.4. Особовий листок з обліку кадрів
- •2.6.5. Наказ щодо особового складу
- •2.6.6. Трудова книжка
- •2.6.7. Трудовий договір. Контракт. Трудова угода
- •Тема 2.7 Довідково-інформаційні документи
- •2.7.1. Прес-реліз
- •2.7.4. Службові записки
- •2.7.5. Протокол. Витяг з протоколу
- •Тема 2.8 Етикет ділового листування
- •2.8.1. Класифікація листів
- •2.8.2. Реквізити листа та їх оформлювання
- •2.8.3. Етикет ділового листування
- •2.8.4. Оформлювання листа
- •2.8.5. Різні типи листів
- •Загальний запит
- •Запит на отримання рекламних проспектів, прейскурантів (прайсів)
- •Запит на отримання інформації про якість і кількість продукції
- •Запит на отримання пробної партії товару, закупівлі
- •Запит на отримання рекомендації
- •Запит на отримання рекомендації безпосередньо від ділового партнера
- •Запевнення в дотриманні конфіденційності
- •Запит із юридичних питань
- •Запит із питань маркетингу
- •Лист-відповідь на запит
- •Підтвердження отримання запиту
- •Відповідь - відмова на запит
- •Пропозиція, що відрізняється від предмета запиту
- •Лист-підтвердження
- •Підтвердження отримання запиту
- •Відповідь - відмова на запит
- •Пропозиція, що відрізняється від предмета запиту
- •Лист-підтвердження
- •Лист-відповідь на прохання
- •Загальна відмова
- •Відмова в наданні пропозиції та зміні її умов
- •Відмова від пропозиції
- •Відмова претендентові на місце роботи
- •Відмова в продовженні терміну контракту (договору, угоди)
- •Лист-нагадування
- •Модуль 3. Наукова комунікація як складова фахової діяльності Тема 3.1 Українська термінологія у професійному спілкуванні
- •3.1.1. Термін та його ознаки. Термінологія як система
- •3.1.2. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія
- •3.1.4. Проблеми сучасного термінознавства
- •Тема 3.2 Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
- •3.2.1. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки
- •3.2.2. Оформлювання результатів наукової діяльності
- •3.2.2.1. План, тези, конспект як засіб організації розумової праці
- •Українська фразеологія як засіб вираження національного менталітету
- •3.2.2.2. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань
- •3.2.2.3. Анотування і реферування наукових текстів
- •3.2.2.4. Стаття як самостійний науковий твір
- •Явище еліпса як спосіб економії мовних засобів
- •3.2.2.6. Рецензія, відгук
- •3.3.2. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою
- •3.3.3. Переклад термінів
- •3.3.4. Особливості редагування наукового тексту
3.1.2. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія
Галузеві терміносистеми взаємодіють одна з одною, мають спільний термінологічний фонд. Ізольованих терміносистем немає, вони містять уніфіковані щодо норм сучасної мови терміни на міжгалузевому рівні. Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни переділяються натри групи: 1. Загальнонаукові терміни, які вживаються майже в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез тощо. Треба зауважити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: мовна система, закони милозвучності, теорія походження мови. До цієї категорії відносять і загально-технічну термінологію (машина, пристрій, агрегат). 2. Міжгалузеві терміни - це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях (економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, санація, технополіс, приватна власність). 3. Вузькоспеціальні терміни - це слова чи словосполуки, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад: авантитул, аграф, боковик, вакат, привка, ретуш. 3.1.3. Способи творення термінів Українська наукова мова має давні традиції термінотворення, її терміносистеми формувалися на власній мовній основі, засвоюючи те, що вже було напрацьовано. Співвідношення національного та міжнародного було й залишається каркасом у концептуальному підході до термінотворення. Для термінологічної системи характерні такі способи творення: 1) морфологічний спосіб (за відповідними словотвірними моделями); 2) семантичний, що реалізується за допомоги розвитку спеціальних значень у словах природної мови; 3) різні типи запозичень (словотвірне та семантичне калькування). Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами: 1. Вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: споживчий кошик, водяний знак, власний заголовок, ритмічна структура книги, сатиновий друк, чиста конкуренція, відчуження, ринок праці. Це найдавніший спосіб термінотворення. 2. Словотвірний - утворення термінів за допомоги префіксів (надвиробництво, пересупозиція), суфіксів (маркування, гумування, оборотність), складанням слів і основ (адрес-календар, гальванокліше, літературознавство, держава-монополія, матеріаломісткість), скороченням слів (СЕЗ - спеціальні економічні зони). Цей спосіб термінотворення найпродуктивніший. 3. Синтаксичний - використання словосполук для називання наукових понять: вихідні відомості, основний текст, академічне видання, спільний множник, зустрічний позов, державне замовлення, капіталодефіцитні країни. 4. Запозичення - називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, ліверидж, бюргшафт, дисиміляція. Причини запозичення термінів різноманітні: o запозичення терміна разом з новим поняттям: бонус "додаткова винагорода", "додаткова цінова знижка", "комісійна винагорода"; o паралельне використання власного і запозиченого терміна в різних сферах (наприклад, науковій і навчальній): рамбурсува-ти - повертати борг; імпорт - ввіз; асиміляція -уподібнення; лабіалізація - огублення; o пошук досконалішого терміна, внаслідок чого паралельно функціонують запозичені і власні терміни: пролонгація - продовження терміну чинності угоди; інтерстелярний - міжзоряний; бартер - прямий безгрошовий обмін товарами; o відсутність досконалого власного терміна, який би відповідав сучасним вимогам: ліквідат - юридична особа-боржник, до якої висунуто фінансові вимоги у зв 'язку з її ліквідацією. Науковці по-різному ставляться до термінологічних запозичень. Деякі термінознавці - так звані пуристи - заперечують потребу запозичати терміни з інших мов, натомість пропонують творити терміни з ресурсів власної мови (такі спроби були в німецькій, чеській, російській мовах, у 20-х роках XX століття - і в українській), проте насправді це не завжди вдається. Інші науковці розглядають запозичення як об'єктивну реальність мовного життя, але вважають, що іншомовних слів у термінології не повинно перевищувати 15%, оскільки наявність більшої кількості запозичень призводить до втрати національного обличчя. Варто обмежити вживання запозичених слів за наявності власних термінів (винагорода - диспач; звуження - інфлювання (національної валюти)) та паралельне вживання запозичень із тим самим значенням з кількох мов (акцептант (лат.) - трасант (нім.); жиро (італ.) - індосамет (нім.); ревалоризація (фр.) - ревальвація (лат.)). Терміни різноманітні за структурою, походженням і способами творення. За структурними моделями терміни переділяють на: o однокомпонентні, терміни, наприклад: паритет, резолюція, субстрат, паралінгвістика. o двокомпонентні терміни - май часті ше це словосполучення іменник + іменник, наприклад: ректифікація кордону, стратегія спічкування, дискурс культури, універсамі культури; або прикметник + іменник, наприклад: унітарна держава, цивільна відповідачьність; o трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники: а) прикметник + прикметник + іменник, наприклад: щілинні приголосні звуки, вільна економічна зона, центральна виборча комісія; б) прикметник + іменник + іменник, наприклад: структурний тип речення, адитивний синтез кольору, маскультурний код мови, пасивний словник мовця; в) іменник + прикметник + іменник, наприклад: форма релігійного світогляду, речення з однорідними членами, ревізія міжнародного договору, теорія лінгвістичної відносності; г) іменник + іменник + іменник, наприклад: категорія числа іменника, позолота обрізів видання; o багатокомпонентні аналітичні терміни, що мають чотири і більше компонентів, наприклад: автоматичний стапельний приймальний пристрій, визначення авторських і суміжних прав. |