- •Тема 1.1 Вступ, державна мова - мова професійного спілкування
- •1.1.1. Предмет і завдання курсу "українська мова (за професійним спрямуванням)"
- •1.1.2. Поняття літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •1.1.3. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Мовна, мовленнєва, комунікативна компетенції
- •1.1.4. Мовні норми
- •Вимова голосних звуків
- •Вимова приголосних звуків
- •Вимова звукосполук
- •Лексичні норми
- •Синоніми
- •Пароніми
- •Граматичні норми
- •1.1.5. Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •Тема 1.2 Основи культури іукраїнської мови
- •1.2.1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •1.2.2. Комунікативні ознаки культури мовлення
- •1.2.3. Комунікативна професіограма фахівця
- •1.2.4. Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури
- •1.2.5. Мовний етикет
- •1.2.5.1. Поняття етикету
- •1.2.5.2. Мовний, мовленнєвий і спілку вальний етикет
- •1.2.5.3. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул
- •1.3.2. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •1.3.3. Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності
- •Модуль 2. Професійна комунікація Тема 2.1 Спілкування як інструмент професійної діяльності
- •2.1.1. Спілкування і комунікація
- •2.1.2. Функції спілкування
- •2.1.4. Етапи спілкування
- •2.1.5. Мова, мовлення і спілкування
- •2.1.6. Невербальні засоби спілкування
- •2.1.7. Тендерні аспекти спілкування
- •2.1.8. Поняття ділового спілкування
- •Тема 2.2 Риторика і мистецтво презентації
- •2.2.1. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
- •2.2.2. Мистецтво аргументації
- •2.2.3. Презентація як різновид публічного мовлення
- •2.2.4. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •Тема 2.3 Культура усного фахового спілкування
- •2.3.1. Особливості усного спілкування
- •2.3.2. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •2.3.3. Функції та види бесід
- •Десять кроків, що дозволять провести бесіду успішно
- •2.3.4. Співбесіда з роботодавцем
- •2.3.5. Етикет телефонної розмови
- •2.3.6. Етичні питання використання мобільних телефонів
- •Тема 2.4 Форми колективного обговорення професійних проблем
- •2.4.1. Мистецтво перемовин
- •2.4.2. Збори як форма прийняття колективного рішення
- •2.4.3. Нарада
- •Тема 2.5 Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації
- •2.5.1. Класифікація документів
- •2.5.2. Національний стандарт України
- •2.5.3. Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •2.5.4. Вимоги до бланків документів
- •2.5.5. Оформлювання сторінки
- •2.5.6. Вимоги до тексту документа
- •Тема 2.6 Документація з кадрово-контрактних питань
- •2.6.1. Резюме. Автобіографія
- •2.6.2. Характеристика. Рекомендаційний лист
- •2.6.3. Заява
- •2.6.4. Особовий листок з обліку кадрів
- •2.6.5. Наказ щодо особового складу
- •2.6.6. Трудова книжка
- •2.6.7. Трудовий договір. Контракт. Трудова угода
- •Тема 2.7 Довідково-інформаційні документи
- •2.7.1. Прес-реліз
- •2.7.4. Службові записки
- •2.7.5. Протокол. Витяг з протоколу
- •Тема 2.8 Етикет ділового листування
- •2.8.1. Класифікація листів
- •2.8.2. Реквізити листа та їх оформлювання
- •2.8.3. Етикет ділового листування
- •2.8.4. Оформлювання листа
- •2.8.5. Різні типи листів
- •Загальний запит
- •Запит на отримання рекламних проспектів, прейскурантів (прайсів)
- •Запит на отримання інформації про якість і кількість продукції
- •Запит на отримання пробної партії товару, закупівлі
- •Запит на отримання рекомендації
- •Запит на отримання рекомендації безпосередньо від ділового партнера
- •Запевнення в дотриманні конфіденційності
- •Запит із юридичних питань
- •Запит із питань маркетингу
- •Лист-відповідь на запит
- •Підтвердження отримання запиту
- •Відповідь - відмова на запит
- •Пропозиція, що відрізняється від предмета запиту
- •Лист-підтвердження
- •Підтвердження отримання запиту
- •Відповідь - відмова на запит
- •Пропозиція, що відрізняється від предмета запиту
- •Лист-підтвердження
- •Лист-відповідь на прохання
- •Загальна відмова
- •Відмова в наданні пропозиції та зміні її умов
- •Відмова від пропозиції
- •Відмова претендентові на місце роботи
- •Відмова в продовженні терміну контракту (договору, угоди)
- •Лист-нагадування
- •Модуль 3. Наукова комунікація як складова фахової діяльності Тема 3.1 Українська термінологія у професійному спілкуванні
- •3.1.1. Термін та його ознаки. Термінологія як система
- •3.1.2. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія
- •3.1.4. Проблеми сучасного термінознавства
- •Тема 3.2 Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
- •3.2.1. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки
- •3.2.2. Оформлювання результатів наукової діяльності
- •3.2.2.1. План, тези, конспект як засіб організації розумової праці
- •Українська фразеологія як засіб вираження національного менталітету
- •3.2.2.2. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань
- •3.2.2.3. Анотування і реферування наукових текстів
- •3.2.2.4. Стаття як самостійний науковий твір
- •Явище еліпса як спосіб економії мовних засобів
- •3.2.2.6. Рецензія, відгук
- •3.3.2. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою
- •3.3.3. Переклад термінів
- •3.3.4. Особливості редагування наукового тексту
1.1.4. Мовні норми
У професійному мовленні треба дотримуватися загальноприйнятих мовних норм, стандартів, певних взірців, адже унормованість - головна ознака літературної мови.
Мовна норма - уніфіковані, традиційні, найбільш поширені, свідомо фіксовані стандарти реалізації мовної системи, обрані в процесі суспільної комунікації.
Мовна норма є ознакою літературної мови.
Літературна мовна норма - усталені, загальноприйняті правила, регламентації, взірці вживання мовних засобів у писемній і усній формі спілкування.
Літературна норма репрезентується в шкалі оцінювань: правильності, доречності й естетичної гармонійності.
Результатом визнання літературних норм є їх кодифікація у словниках і граматиках, що фіксують усталені мовні явища.
Розрізняють такі типи літературних норм: орфоепічні, морфологічні, орфографічні, лексичні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні, акцентуаційні.
Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звуко-сполук та граматичних форм слів. Вивчення правильної вимови спрямовується на подолання помилок, серед яких насамперед виокремлюють фонематичні та фонологічні.
Фонематичні помилки - це порушення, пов'язані зі змішуванням фонем, із заміною однієї фонеми іншою, наприклад: вимова с замість з
[везти] [вести]
[казка] [каска]
вимова т замість д
[родовиї] [ротовиї]
[гадка] [гатка]
[привЧд] [привЧт]
Такі помилки спотворюють зміст слова. Інколи фонематична помилка зумовлюється пропуском однієї з фонем, наприклад:
Правильно Неправильно
плутати путати
плутаю путаю
плутають путають
Дуже часто у мовленні замість фонеми |ф| вживають поєднання фонем |хв|, а замість |хв| - фонему |ф|:
Правильно Неправильно
факт хвакт
фарба хварба
фах хвах
фахівець хвахівець
феномен хвеномен
форматний хворматний
функціонувати хвункціонувати
хвала фала
хвороба фороба
Фонетичні помилки - це суто вимовні недогляди, що виявляються у вимові різних варіантів звуків, наприклад: вимова [л%] замість [л]: лекція -лекція, телеграма - телеграма; вимова [і]замість [и]у словах іншомовного походження: директор - діректор, тираж - тіраж, симпозіум - сімпозіум, циркулярний - ціркулярний.
Вимова голосних звуків
Усі голосні звуки під наголосом вимовляються чітко й виразно: постанова, план, гарантійний, витяг, видавець, мудрість. В інших позиціях вимова голосних має такі особливості:
1. Голосні [а], [і], [у] - в усіх позиціях вимовляються виразно, чітко:
[зніти] - знати;
[ пунктуал'н'іс'т'] - пунктуальність;
[з'в'ітувати] - звітувати. У деяких словах на початку слова голосний [і] вимовляється з наближенням до [и]:
[іинод'і] - іноді [іинколи] - інколи [іинде] - інде [іиншиї] - інший
2. Звук [о] вимовляється виразно й здебільшого не змінюється; лише перед складом з постійно наголошеним [у] й [і] вимовляється з наближенням до [у]:
[то^му] - тому; [порушити] - порушити; [й^му] - йому; [с&бЧ]-собі.
3. Звуки [е], [и] в ненаголошеній позиції вимовляються нечітко:
[е]-з наближенням до [и] [ме'ті] - мета; [реиагувіти] - реагувати; [мен'і] - мені.
У ненаголошеній позиції в кінці слова звук [е] вимовляється чітко: [р'іуне] - Рівне; [пбле] - поле.
їй]-з наближенням до [е] [ви'даток] - видаток; [oбвиcнyв¿чe,,н,: а] - обвинувачення; [сисстеиматичнисї] - систематичний. Звуки [е], [и] в наголошеній позиції вимовляються чітко: [полем' і ка] - полеміка; [вибори] - вибори; [креидит] - кредит.
Увага! Орфоепічна компетенція
Українській літературній мові невластива вимова [а] на місці ненаголо-шеного [о]: [мажоритарна] - мажоритарна (неправильно мажаритарна).