17. Поняття вартості в управлінні потенціалом.

Вартість – це грошовий еквівалент, який покупець готовий обміняти на певний предмет. Вартість поділяється на 2 категорії: вартість в обміні та вартість користування.

Вартість в обміні – це ціна, яка переважає на вільному відкритому конкурентному ринку. Вона визначається на основі рівноваги між реальними економічними факторами, тому її називають об’єктивною вартістю.

Вартість у користуванні – це міра цінності власності окремого користувача або групи користувачів, що є складовою діючого підприємства без урахування найбільш ефективного її використання і величини грошового еквіваленту від можливого продажу. Ця вартість є суб’єктивною, бо задовольняє потреби окремого користувача.

В основу принципів формування вартості потенціалу підприємства покладена така класифікація: 1. принципи, які пов’язані з землею, будинками і спорудами (залишкова продуктивність, віддача, збалансованість, оптимальний розмір, поділ і поєднання майнових прав), 2. принципи, які базуються на уявленні користувача (корисність, заміщення, очікування), 3. принципи, які пов’язані з ринковим середовищем (попит, пропонування, конкуренція, змінювання, залежність), 4. принципи найкращого і найефективнішого використання – є синтезуючими і дають вихідну концептуальну модель для аналізу різних факторів, які впливають на вартість об’єкта оцінювання.

Вартість потенціалу підприємства (виробничої системи) включає: вартість трудового потенціалу як складової вартості гудвілу, вартість будівель і споруд, вартість машин і устаткування, вартість нематеріальних ресурсів і активів, вартість земельної ділянки.

18. Методи визначення вартості

Виокремлюють 3-и традиційні підходи до визначення вартості потенціал підприємства: витратний (майновий), порівняльний (ринковий), результатний (доходний).

Витратні (майнові) методи передбачають визначення вартості об’єкта на основі витрат на його створення та використання. До них входять методи: порівняльної одиниці, поділу за компонентами, кількісної діагностики, обліку витрат на інфраструктуру, заміщення, індексації даних проектно-кошторисної документації.

Порівняльні (ринкові) методи – визначення вартості об’єкта на базі співставлення з аналогом, які можуть бути об’єктами ринкових угод. Це методи: парних продаж, статистичних коригувань, мультиплікаторів та експертні методи порівняння.

Результативні (доходні) – оцінювання вартості досліджуваного об’єкта на основі величини чистого потоку позитивних результатів від його використання. Це такі методи, як: капіталізації доходу, дисконтування грошових потоків, залишкового доходу.

В управлінні потенціалом підприємства важливою є оцінка не лише вартості окремих елементів, а й бізнесу в цілому. Оцінка вартості бізнесу – це акт чи процес формування умовиводу оцінювача та підрахунку вартості бізнесу як цілісного майнового комплексу і пов’язаних з ним прав.

Спектр застосування методів оцінки вартості бізнесу можна згрупувати відповідно до таких підходів: 1. витратний (простий балансовий метод, методи: регулювання балансу, ліквідаційної вартості, вартості заміщення, чистих активів, нагромадження активів), 2. результатний (методи: прямої капіталізації доходів, дисконтування грошового потоку, економічного прибутку, додаткових доходів), 3. порівняльний (методи: мультиплікаторів, галузевих співвідношень, аналогових продаж чи ринку капіталу). Обраний підхід до оцінки вартості бізнесу і його конкретний метод повинні спиратися на достовірну інформаційну базу та бути обґрунтованим з огляду на специфіку об’єкту й умови його функціонування.