3.Особливості технології вирощування лілей

3.1 Способи вирощування лілей

Лілеї вирощують в скляних та пластикових теплицях, або безпосередньо в грунті, чи в контейнерах. Це забезпечує захист рослин від несприятливих погодних умов і контроль мікрокліматичних умов середовища. Культивування лілей під відкритим небом можливе лише в регіонах де клімат сприятливий на протязі періоду культивування.

Квітникарям слід враховувати фактори риску, які виникають при вирощуванні лілей під відкритим небом (сильні вітри, град, заморозки та висока вологість, що сприяє захворюванню ботрітісом).

Для вирощування лілей готують добре дренований грунт, , який водночас і добре утримує достатньо вологи, а за необхідності влаштовують дренажну систему, забезпечують захист від вітру та надлишку сонця. Це необхідно для вирощування стандартної довжини стебла. Все більш популярним стає культивування лілій в контейнерах.

Причини цьому:

• певний простір для коренування значить: покращена якість рослин завдяки забезпеченню низької температури в початкових стадіях росту, що сприяє формуванню більш довгих стебел (можливість культивування Stargazer та інших сортів);

• більш короткий тепличний період, що значить більш

рентабельне використання теплиці плюс зиск від економії в

зимові місяці;

• рівномірний розподіл праці, можливість регламентації насаджень

за часом;

• контроль хвороб завдяки використанню свіжого середовища для

укорінення (можливість використання компосту з відповідною

структурою, що забезпечує гарний дренаж, аерацію);

• значне покращення якості та кількості зрізаних квіток з одиниці

площі, особливо у Орієнталів;

• можливість поєднати спосіб вирощування та екологічну

систему культивування ;

До недоліків слід віднести такі як високі затрати праці плюс додаткові капіталовкладення, необхідні для придбання контейнерів.

У відкритому грунті лілеї можна висаджувати на один або декілька вегетаційних періодів. Однак результати в значній мірі будуть залежати від кліматичних умов, типу грунтів (на тяжких грунтах формуються коротші квітконоси) та відповідного сорту. Рішення зберігати чи ні лілії на довгий період, залежить від типу грунту (на легких за механічним складом грунтах дуже обмежений ріст цибулин) плюс від цін на цибулини. Вибір сорту залежить від типу грунту, на важних грунтах висаджують сорти з високим квітконосом. Сорти з короткими квітконосами не придатні для культивування у відкритому грунті на зріз. Окрім отримання зрізу лілеї в контейнерах (горщиках) використовують для дизайну інтер’єрів, патіо або самого саду, що також часто буває оправданим варіантом.

3.2 Підготовка теплиць та субстрату

Для активного розвитку здорових рослин, одночасно з підтриманням сприятливого мікроклімату та звичайними операціями по догляду обов’язковим є прибирання теплиць. Накопичення бруду на поверхні скла на відкритому повітрі дуже велике навіть в районах з низьким забрудненням навколишнього середовища. Це значно знижує освітлення, що особливо проявляється взимку.

Скло необхідно ретельно промивати восени, використовуючи один з рекомендованих нетоксичних детергентів. В місцях, де листи скла накладаються один на один, бруд накопичується та починають розростатися водорості. Чорну смугу бруду, що утворилася видаляють за допомогою шматка листового заліза.

На протязі зими скло слід промивати декілька разів, особливо в районах з підвищеним забрудненням атмосфери. В наступний час року виконання цієї операції не суттєве, а в літку шар пилу може слугувати в якості часткового затінення.

Обов’язковим раз у рік є миття каркасу теплиці для знищення шкідників та збудників хвороб (таких як яйця павутинного кліща та грибні спори). Цю роботу краще проводити в кінці літнього сезону. У вологих умовах теплиць практично на всіх поверхнях, враховуючи підлогу та стіни, утворюється плівка зелених водоростей, роблячи ці поверхні слизькими. В цих випадках миють теплицю щіткою, використовуючи воду, у яку добавлені засоби для видалення водоростей (альгіциди).

Підготовка грунту. Грунт повинен бути чистим від патогенних збудників, лише за цих умов культивування відбувається в оптимальних умовах. Якщо грунт потребує обробітку, то найкраще у такому випадку проводити щорічне пропарювання або використання хімічних стерилізаторів грунту. Обидва способи можливі, як методи дезінфекції субстрату. Ефект пропарювання та хімічної дезінфекції визначається температурою, часом та концентрацією використаних препаратів.

Пропарювання. Якщо проводиться пропарювання на глибину грунту 25-30см, то температуру 70-80 С слід утримувати на протязі мінімум 1 години. Пропарювання при низькому тиску дає кращі результати, ніж при високому. Майже всі проблеми грунту піддаються оптимізації цим методом, за виключенням пітіумного грибка, для видалення якого майже завжди не обхідний додатковий хімічний обробіток. На грунтах, які утримують мул, з низьким РН, пропарювання може призвести до підвищення рівню марганцю. Коротке пропарювання на легких та сухих грунтах, де рівень РН підвищенний попереднім використанням вапна допоможе оптимізувати цей надлишок марганцю в субстраті.

Хімічний обробіток. Метод хімічної стерилізації найбільш ефективний при температурах грунту мінімум 10-12 С, якщо грунт вкритий пластиковою плівкою. Через 7-10 днів (влітку 3-х днів буде достатньо) плівку прибирають.

Додатковий обробіток грунту. Швидке відновлення росту пітіумного грибка можна попередити проведенням додаткового загального обробітку грунту з використанням фунгіциду ,який використовують перед кожною висадкою рослин. Усі фунгіциди які використовуються повинні бути рівномірно розміщені у верхньому шарі грунту на глибині 10-15см. Щоб отримати добрий розподіл, фунгіциди в порошках змішують з піском, а потім змішують з теплою водою, яку розпилюють через насадку з широким радіусом поливу, після чого легко заглибити їх у грунт культиватором. Якщо можливе розрихлення грунту, то рекомендують попереднє внесення фунгіцидів в грунт вручну, а потім заглиблюють їх у грунт колісним культиватором.