Рейтинг конкурентоспроможності України в світі.

Світовий досвід свідчить, що підвищення конкурентоспроможності національних економік ґрунтується на таких складових:

• бізнесове та трудове середовище;

• економічна та технологічна інфраструктури;

• освіта та професійні навички;

• підприємництво та інновації.

Якщо зазначені складові розглянути крізь призму основних видів економічної діяльності, розвиток яких на сучасному етапі справляє найбільший вплив на підвищення рівня конкурентоспроможності країн, то це будуть фінансові та бізнесові послуги; транспорт та енергетика, що складають базову інфраструктуру країни; освіта та охорона здоров'я, від яких залежить розвиток людського капіталу; наука та дослідження, а також впровадження новітніх технологій, що є результатом наукової та дослідницької діяльності в виробництво, основними користувачами яких є високо- та середньотехнологічні види діяльності обробної промисловості. Випереджаючий розвиток зазначених секторів економіки в розвинених країнах призводить до істотних зрушень у структурі економіки на користь складових, що сприяють підвищенню конкурентоспроможності країн. Таким чином посилення конкурентоспроможності країн знаходиться в тісній залежності від спрямованості структурних зрушень, що відбуваються в економіці і які залежать від ефективності державної структурної політики.

Україна та ще п'ять пострадянських країн мають активізувати реформи, щоб стати більш привабливими для інвесторів. Про це йдеться в доповіді Організації з економічної співпраці та розвитку (ОЕСР).

Пострадянські країни Східної Європи та Південного Кавказу мають стати більш конкурентоздатними, якщо вони хочуть привернути більше іноземних інвестицій, сказано в доповіді ОЕСР, яку було представлено в п'ятницю, 17 червня, на "круглому столі" на рівні міністрів економіки.

Доповідь стосується шістьох країн: Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Грузії, Молдови та України. Оглядачі звертають увагу, що саме ці країни є учасниками програми Європейського Союзу "Східне партнерство".

Експерти ОЕСР радять цим країнам зосередитися на трьох напрямках: покращення системи освіти, яка, на їхню думку, недостатньо готує кадри для сучасного ринку праці, поліпшення доступу до кредитів для малого бізнесу, а також створення більш привабливих умов для інвесторів. "ОЕСР та ЄС готові поділитися своїм досвідом", – сказав міністр закордонних справ Чехії Карел Шварценберґ.

У доповіді зазначається, що, незважаючи на економічне зростання на рівні 8% ВВП від 1998 до 2008 років, середня продуктивність регіону становить лише 77% у порівнянні з загальносвітовим рівнем.

У квітні 2009 року Організація з економічної співпраці та розвитку запровадила ініціативу з підвищення конкурентоздатності країн Східної Європи та Південного Кавказу, що стала частиною програми для Євразії. Ідеться про колишні радянські республіки, окрім Росії та країн Балтії, а також Афганістан і Монголію.

Разом із тим, Україна значно погіршила рейтинг конкурентоспроможності

Всесвітній економічний форум (ВЕФ) підготовив Звіт конкурентоспроможності 2010/2011, на основі якого було здійснено аналіз рейтингу конкурентоспроможності України та ряду інших країн.

Швейцарія та Швеція очолили загальний рейтинг. Четверте місце посіли Сполучені Штати Америки, які тривалий час залишалися лідером рейтингу. До десятки кращих (як і у Звіті 2009/2010) увійшли Сінгапур, Німеччина, Японія, Фінляндія, Нідерланди, Данія та Канада.

Рис. 1. Місце України у ГІК за 2001-2010 рр.

Місце України у рейтингу погіршилося на 7 позицій – з 82 (серед 133 країн) до 89 місця (серед 139 країн) (рис. 1), порівняно з попереднім Звітом. Умовно, серед попереднього складу країн-учасниць ГІК 2009/2010 Україна посіла 87 місце, тобто погіршила своє місце на 5 позицій. Серед країн СНГ позаду України залишились лише Грузія (93 місце) та Вірменія (98 місце).

Рис. 2. Структура ГІК України у звітах 2009/2010 – 2010/2011

Україна втратила свої позиції майже за всіма субіндексами – підтверджує аналіз рейтингу України у ГІК 2010/2011 за всіма складовими.

Покращення рейтингу відмічено лише за двома субіндексами: інфраструктура та охорона здоров'я й початкова освіта, які, як і у попередньому Звіті, залишились у сфері потенційних загроз для конкурентоспроможності країни. На покращення рейтингу зазначених субіндексів позитивно вплинули відповідні конкурентні переваги: розширення ринку мобільного зв'язку, покращення якості загальної інфраструктури, насамперед, залізничної та зменшення показника дитячої смертності, а також забезпечення достатнього рівня якості початкової освіти.

Найбільших втрат Україна зазнала за такими важливими складовими, що знаходяться в сфері критичного відставання, як: "Макроекономічна стабільність" (на 26 пунктів), "Рівень розвитку товарного ринку" (на 20 пунктів), "Рівень розвитку фінансового ринку" (на 13 пунктів), "Державні та суспільні установи" (на 14 пунктів). Слабкість інституційної бази в Україні зумовлює її відставання у Глобальному рейтингу конкурентоспроможності, тоді як забезпечення інституціональних основ ринкової економіки є передумовою реалізації конкурентних переваг країни на міжнародному ринку розподілу праці.

Внаслідок недосконалої інституційної бази Україні не вдалося адекватно і вчасно відреагувати на поширення світової фінансової кризи, у результаті чого вона втратила позиції у забезпеченні макроекономічної та фінансової стабільності. Найбільш критичного рівня досягли показники дефіциту державного бюджету та інфляції, що негативно вплинуло на оцінку кредитного рейтингу країни (99 місце). Зволікання вітчизняного фінансового ринку у подоланні наслідків кризи призвело до подальшого падіння його рейтингу, що характеризується недовірою до надійності банків (138 місце) та згортанням кредитної активності – доступність позик (130 місце). Реакцією на товарному ринку на процеси фінансової кризи стало згортання внутрішньої конкуренції і посилення монопольного домінування. Невирішення проблем регуляторної політики виступає додатковим фактором, що гальмує розвиток конкурентоздатного бізнес-середовища.

До сфери критичних відставань наблизився рейтинг субіндексу "Удосконалення бізнесу", який знизився на 9 пунктів до 100 місця. Негативний вплив на його оцінку мала відсутність у компаній стратегічного бачення розвитку, побудованого на використанні прямих ринків зовнішньої дистрибуції, професійного маркетингу та співробітництва з науково-дослідною сферою.

Субіндекс "Ефективність ринку праці", втративши лише 5 пунктів, перетворився для України з конкурентних переваг у ГІК 2009/2010 на потенційну загрозу через зниження оцінки респондентів рівня довіри професійному менеджменту, співпраці у відносинах робітник-роботодавець та рівня витоку "мізків". Такі низькі результати засвідчують нестачу робочих місць на ринку праці, низьку мотивацію легальної зайнятості і, як результат, проблему з адекватністю виконаної роботи. Водночас на досить високому рівні залишається індекс еластичності умов праці (31 бал, тоді як середній бал для Східної Європи та Центральної Азії – 29,2), при оцінці якого досліджується жорсткість регуляторних норм при наймі/звільненні робітників.

Утримати свої позиції в сегменті конкурентних переваг вдалося субіндексу "Розмір ринку", незважаючи на досить значне падіння (на 9 пунктів), та субіндексу "Середня, вища та професійна освіта", який залишився без змін. Визначальний вплив на формування рейтингу "Розмір ринку" мало скорочення розміру як внутрішнього ринку, у співвідношенні до ВВП (у паритеті купівельної спроможності), так і зовнішнього ринку на 18,6% та 15,2%, відповідно.

У сфері освіти конкурентними перевагами залишається охоплення населення середньою та вищою освітою, а також якість викладання математичних та прикладних наук. На загальний рівень освіти негативно вплинули низька якість шкіл професійного менеджменту та обмеженість дослідницьких та тренінгових центрів у регіонах.

У цілому оцінка країн у рейтингу конкурентоспроможності 2010/2011 відбувалася на фоні значної невизначеності економік країн світу у їх подальшому розвитку. З подоланням наслідків світової фінансової кризи у більшості країн на високому рівні зберігаються показники безробіття, дефіциту державного бюджету, зовнішня заборгованість тощо. Проведенню більш ефективної державної політики заважають побоювання щодо можливості другої хвилі кризи. З огляду на це більшість розвинених країн демонструє млявий характер "одужання". У той же час у країнах, що розвиваються, зростання йде випереджаючими темпами. На 2010 р. МВФ прогнозує економічне зростання у розвинутих країнах у цілому на рівні 2,6%, у країнах, що розвиваються, на 6,8%.

На думку Б.Данилишина – академіка НАН України, порівнювальний аналіз структурних процесів, що відбуваються в українській економіці та економіках інших країн, свідчить про те, що Україна має спотворену структуру економіки, за пропорціями наближену до структур бідних країн – аутсайдерів економічного розвитку. Найбільш рельєфними відмінностями структури економіки України від конкурентоспроможних країн є занадто низький розвиток високотехнологічних секторів економіки. Формування відсталої структури економіки є наслідком відсутності в країні стратегії структурної перебудови із чітко сформованим баченням майбутніх структурних орієнтирів. Важливим завданням економічної політики на сучасному етапі є уникнення подальшого субсидування старого сегменту економіки, що залишився в спадщину від планової економіки і в умовах дійсно конкурентного середовища не може бути ефективним внаслідок занадто високої енергоємності та матеріалоємності виробництва. Проте потрібно сконцентрувати зусилля на розвитку більш динамічних та ефективних секторів економіки, насамперед високотехнологічних, розвитку фінансового ринку та ринку ділових послуг, а також, що є особливо важливим, секторів економіки, що зумовлюють розвиток людського капіталу, а саме, охорону здоров'я, освіту та науково-дослідницьку діяльність. Гармонізація структурних пропорцій української економіки в напрямку їх наближення до параметрів розвинених країн є основою підвищення рівня продуктивності виробництва та розширення бази економічного зростання, що є підґрунтям підвищення рівня її конкурентоспроможності.

Довідка. ВЕФ почав розраховувати глобальний рейтинг конкурентоспроможності країн у 1979 році. Україна була включена до рейтингу в 1997 році. У Звіті досліджується конкурентоспроможність країн на основі Глобального індексу конкурентоспроможності (ГІК), що складається з 12 субіндексів:

• державні та суспільні установи; інфраструктура;

• макроекономічна стабільність; охорона здоров'я та початкова освіта;

• середня, вища та професійна освіта; ефективність товарного ринку;

• ефективність ринку праці; рівень розвитку фінансового ринку;

• технологічна готовність; розмір ринку; удосконалення бізнесу; інновації.

ГІК на 2/3 складається з оцінки, отриманої шляхом опитування респондентів, на 1/3 – зі статистичних даних. Зважаючи на складність проведення оцінок та охоплення значного числа сфер життєдіяльності суспільства, при його визначенні аналізувалися дані, наявні на момент оцінки, при розрахунку ГІК 2010/2011 дані використані за 2008-2009 роки. Число країн-учасниць по відношенню до попереднього періоду – 2009/2010, збільшено відповідно зі 133 до 139 країн (включено Молдову, Іран, Ліван та 3 африканські країни).