Міністерство освіти і науки України,сім’ї молоді та спорту
Львівський національний університет імені Івана Франка
Економічний факультет
Кафедра економічної кібернетики
Доповідь на тему:
Фактори та орієнтири вітчизняної моделі конкурентоздатної економіки України
Підготували:
Студенти групи Еккм-51с
Падура Наталія
Вох Христина
Перевірив:
Антонів В. Б.
2010
Національна економіка не є статичною. Економічне зростання є рухом у напрямку ускладнення джерел конкурентних переваг і зміцнення позицій у високоефективних сегментах і галузях.
Конкурентоспроможність країни — це сукупність властивостей, притаманних національній економіці, які визначають здатність країни конкурувати з іншими країнами. Рівень конкурентоспроможності країни визначається за різними методиками. Провідними міжнародними організаціями, які займаються ранжуванням країн за рівнем конкурентоспроможності є Світовий економічний форум (World Economic Forum) та Інститут розвитку менеджменту (The International Institute for Management Development (IMD)) .
Піднесення економіки досягається одночасним розвитком множини різних галузей. Вирізнення стадій конкурентноздатності є одним з методів побудови абстрактної моделі зростання національної економіки. Кожній стадії притаманний свій набір галузей і своя стратегія розвитку фірм. Економічний розквіт залежить від ефективності використання національних ресурсів. Рівень і темп зростання ефективності визначаються набором галузей і сегментів, у яких національні фірми можуть успішно конкурувати, та рівнем конкурентноздатності, досягнутих у них на певному відрізку часу.
Розвиток всесвітньої конкуренції призводить до зростання значення конкурентноздатного сектору економіки для розвитку країни. Значна частина економіки втягується у міжнародну конкуренцію завдяки розташуванню у країні філіалів іноземних фірм.
Фактори розвитку конкурентоздатності національної економіки:
o природні ресурси та робоча сила;
o інвестицій (інвесторами є країни, громадяни, фірми);
o інновацій (дефіцит факторів виробництва сприяє зростанню конкурентоздатності);
Стадії розвитку конкурентоздатності національної економіки вирізняються на основі:
факторів виробництва (природні ресурси та робоча сила);
інвестицій (інвесторами є країни, громадяни, фірми);
інновацій (дефіцит факторів виробництва сприяє зростанню конкурентоздатності);
багатства (достаток стає рушійною силою економіки; стадія веде до спаду виробництва і втрати конкурентоздатності).
Економіка розвивається на перших трьох стадіях. У ній присутні сили, що створюють потенціал для високого рівня конкурентоздатності.
Необхідними умовами конкурентоздатності є:
o механізми формування факторів виробництва;
o мотивація;
o внутрішня конкуренція;
o удосконалення попиту;
o окремі фактори ускладнення;
o здатність до створення нового бізнесу.
Галузі, що забезпечують стартові позиції для розвитку економіки, повністю залежать від природних багатств країни. Піднесення конкурентноздатності спричиняє зростання продуктивності праці.
Опора на перевагу володіння факторами не забезпечує достатніх підстав для стійкого зростання продуктивності та для розширення кола конкурентоздатних галузей.