3. Проблеми і перспективи податкової системи України

В нашій країні на даний час податкова система включає в себе всі основні види податків, що застосовуються в економічно розвинутих країнах.

Однак сама система поки ще знаходиться в стадії становлення. Тому зараз важливе значення набуває питання про те, наскільки швидко буде відбуватись процес її подальшого розвитку, в наших умовах вона стане діяти по-справжньому ефективно.

Насамперед слід наголосити, що податкова система уявляє з себе досить складне еволюціонуюче утворення, що тісно пов’язане з розвитком держави та економіки.

В нашій країні, не дивлячись на відомий історичний досвід, податкове регулювання знаходиться ще в стані далекому від досконалості.

Основними недоліками, притаманними нинішній податковій системі України, є: великий податковий тягар, численні -«лазівки»- і податкові пільги, складність і непрозорість податкового регулювання, високі адміністративні витрати при зборі податків.

Одна з найболючіших проблем сьогодення в Україні — не відпрацьованість і неузгодженість податкового законодавства, яке визначає склад податкової системи та механізм визначення і сплати податків. Наша держава, не маючи достатнього практичного досвіду й наукового обґрунтування фінансової політики, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячи на ньому хибні кроки.

Формування власної податкової системи України почалося відразу після проголошення незалежності. Наприкінці 1991 року був прийнятий Закон "Про систему оподаткування", до якого в подальшому (в 1994 і 1997 році) вносилися зміни й доповнення. Навіть поверхова оцінка відмінностей між трьома редакціями цього закону свідчить про неврегульованість податкового законодавства в Україні.

Найбільш вагомі результати у сфері оподаткування були досягнуті у 2000 році. Для досягнення цілей програми реформ уряд із самого початку був зобов'язаний посилити бюджетну дисципліну і поліпшити її ефективність. Зокрема, особлива увага приділялася питанням скорочення зовнішнього боргу у зв'язку з його реструктуризацією, жорсткішого контролю бюджетних витрат, заборони взаємозаліків, ліквідації податкових пільг для окремих підприємств, а також спробам поліпшення системи адміністрування та збору податків.

4. Способи сплати податкових платежів та їх характеристика

Існує три основних способи сплати податку¹: 1. Кадастровий — спосіб сплати податків, в основу якого покладено перерахування суми відповідно до визначеної шка­ли, яка основана на певному виді майна, тобто податок справ­ляється на основі зовнішніх ознак передбачуваної середньої прибутковості майна. Він застосовується при обчисленні і справлянні прямих реальних податків. При цьому способі ка­дастр використовується як перелік найбільш типових об’єктів оподаткування, що класифікуються за певними ознаками та визначають середню прибутковість об’єкта оподаткування. Розрізняють два види кадастрів залежно від об’єктів оподат­кування — промислові та поземельні.

При сплаті податку встановлюють фіксовані строки їх вне­ску. Певною специфікою характеризується використання ка­дастрового способу при оцінці вартості земельних ділянок, складанні земельних кадастрів. У їх основі лежить рівень при­бутковості земельних ділянок, що дозволяє виділити такі ка­дастри:

а) парцелярний (характеризує земельні ділянки, що поділя­ються на частини з різним рівнем доходів і способом викорис­тання (ліс, луг, пасовище, рілля), а відповідно — і оподатку­вання);

б) реальний (характеризує земельну ділянку як об’єкт опо­даткування в цілому, без розподілу земель на різні види залеж­но від особливостей використання). При справлянні подушного податку за кадастр править список населення певної території, а у зв’язку зі зміною фізичного стану майна та його вартості кадастр періодично уточнюють (актуалізують)².

Деклараційний — спосіб реалізації платником податків обов’язку щодо сплати податку на підставі надання до подат­кових органів офіційної заяви (декларації) про отримані дохо­ди за певний період і про свої податкові зобов’язання. На підставі цієї заяви податковий орган нараховує податок і зобо­в’язує платника податків перерахувати його після повідомлен­ня. Застосування деклараційного способу не виключає й по­етапного внесення сум податку в формі авансових платежів. У цьому разі підсумкове надання декларації є певною заключною, контрольною дією платника. Авансовий податковий платіж являє собою спосіб сплати податку, за якого суми, що направ­ляються до бюджету, сплачуються у встановленому порядку до настання терміну платежу за податком³.

Попередній (авансовий) — застосовується в основному при безготівковому утриманні і полягає в тому, що податки стягуються з джерела доходу. Розрізняють джерело пасивних доходів і джерело активних доходів. Під джерелом пасивних доходів розуміють ті активи, що приносять доход особі. У цьо­му разі джерело має бути виражене у певній формі — у формі майна, цінних паперів тощо. Під джерелом активних доходів розуміють безпосереднє виконання робіт, надання послуг тощо1.

Суми податку утримуються платником в момент видачі коштів одержувачу і при цьому автоматично перераховуються до бюджету до видачі доходу. Авансовим цей спосіб називають тому, що податкові перерахування здійснюють до одержання платником доходу, тобто платник немовби авансує державу.

Порядок сплати податку — це способи внесення платни­ком податку або податковим агентом суми податку до відпові­дного бюджету. При сплаті податків платник повинен знати:

напрямок платежу (до державного або місцевого бю­джету);

кошти сплати податку (у гривнях);

механізм платежу (у безготівковому або готівковому по­рядку, натуральному);

підставу платежу (сплата податку або збору);

особливості контролю за сплатою податку.

Висновок

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Податкова система уявляє з себе сукупність податків, що стягуються в державі, форми та методи їх побудови, методи розрахунку податків та податковий контроль.

Система оподаткування в Україні уявляє з себе сукупність податків, зборів-платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів. що стягуються у визначеному порядку.

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

В нашій країні на даний час податкова система включає в себе всі основні види податків, що застосовуються в економічно розвинутих країнах.

Однак сама система поки ще знаходиться в стадії становлення. Тому зараз важливе значення набуває питання про те, наскільки швидко буде відбуватись процес її подальшого розвитку, в наших умовах вона стане діяти по-справжньому ефективно.

Формування відособленої самостійної податкової системи України почалося ще в рамках колишнього СРСР. У 1991 році був прийнятий Закон УРСР «Про систему оподаткування». У цьому законі був приведений перелік загальнореспубліканських податків, зборів і обов’язкових платежів, стягнутих з юридичних і фізичних осіб. Згодом у цей Закон був внесений ряд змін і доповнень.^[4]

У 1997 році був прийнятий Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про систему оподаткування», у якому була викладена нова редакція Закону «Про систему оподаткування». Відповідно до даного Закону в Україні стягуються:

• загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі);

• місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).

Загальнодержавні податки і збори установлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території України.

Загальнодержавні податки і збори

Докладніше: Загальнодержавні податки та збори в Україні

До 1 січня 2011 року в Україні діяли такі види загальнодержавних податків і зборів:

• податок на додану вартість (ПДВ)

• акцизний збір

• податок на прибуток підприємств

• прибутковий податок із громадян

• мито

• державне мито

• податок на нерухоме майно (не регламентований)

• плата за землю

• рентні платежі

• податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів

• податок на промисел

• збір за геологорозвідувальні роботи

• збір за спеціальне використання природних ресурсів

• збір за забруднення навколишнього природного середовища

• збір на обов’язкове соціальне страхування

• збір на обов’язкове державне пенсійне страхування

• плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності

Місцеві податки і збори

Місцеві податки і збори, механізм їх стягування і порядок сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів відповідно до переліку й у межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому комунальний податок, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг, збір із власників собак є обов’язковими для встановлення при наявності об’єктів оподаткування чи умов, зв’язаних із введенням цих податків і зборів.

Основними місцевими податками і зборами до 1 січня 2011 року були:

• податок з реклами

• комунальний податок

• готельний збір

• збір за паркування автотранспорту

• ринковий збір

• збір на видачу ордера на квартиру

• курортний збір

• збір за участь у бігах на іподромі

• збір за виграш в бігах на іподромі

• збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі

• збір за право використання місцевої символіки

• збір за право проведення кіно- і телезйомок

• збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей

• збір на проїзд по території прикордоних областей автотранспорту, що спрямовується за кордон

• збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі сфери послуг

• збір із власників собак

Податки та збори в Україні з 1 січня 2011 року

З 1 січня 2011 року набрав чинності новий Податковий кодекс України, який значно змінює систему оподаткування в Україні. З прийняттям нового кодексу втратили чинність ряд Законів України, декретів Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України та указів президента України^[5]. У новому кодексі змінено кількість та склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Згідно з Податковим кодексом в Україні в наш час^[Коли?] діють 23 податки та збори, з них 18 загальнодержавних та 5 місцевих.

Загальнодержавні податки та збори

З 1 січня 2011 року до загальнодержавних податків та зборів належать такі податки та збори^[6]:

1. податок на прибуток підприємств

2. податок на доходи фізичних осіб

3. податок на додану вартість

4. акцизний податок

5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу

6. екологічний податок

7. [[рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України]]

8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні

9. плата за користування надрами

10. плата за землю

11. збір за користування радіочастотним ресурсом України

12. збір за спеціальне використання води

13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів

14. фіксований сільськогосподарський податок

15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства

16. мито

17. [[збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками]]

18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності

Місцеві податки та збори

З 1 січня 2011 року до місцевих податків та зборів належать^[7]:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

2. єдиний податок

3. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

4. збір за місця для паркування транспортних засобів

5. туристичний збір

Проблеми розвитку податкової системи України

Згідно з рейтингом “Paying Taxes 2010”, складеним Світовим банком, українська система оподаткування є однією з найбільш обтяжливих у світі. Підприємцям в Україні доводиться платити 147 податків і зборів та витрачати на це більш ніж 736 годин. Таким чином, у рейтингу податкових систем Україна займає 181 місце із 183 (гірше справи йдуть тільки у Венесуелі та Білорусі).^[8][9]

Експерти Міжнародної фінансової корпорації у своєму дослідженні “The Costs of Tax Compliance in Ukraine” відмічають, що на адміністрування податків український бізнес щорічно витрачає більше 4 млрд. гривень. Так, у період з 2007 по 2009 роки приватний бізнес, окрім сплати безпосередньо податків та зборів, передбачених законодавством, витратив ще як мінімум 7,8 млрд. гривень на заходи, пов’язані з їх адмініструванням, що становить приблизно 1% ВВП України за 2007 рік.^[10]

Дисбаланси податкової системи України створюють нерівномірні податкові навантаження та, як результат, призводять до збільшення тіньового сектору економіки, ухиленню від оподаткування, зменшенню податкових надходжень. Особливо гостро дисбаланси податкової системи почали проявлятися з початком фінансово-економічної кризи. Зменшення попиту на цільових ринках, неконтрольоване збільшення вартості базових ресурсів, хаос на валютному ринку поставили на межу виживання цілі галузі, які є бюджетоутворюючими.

Використана література

1. Конституція України. - К., 1996р.

2. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.91р. №1251 //Відомості Верховної Ради (ВВР),1991.- №39.- ст.510 із змінами та доповненнями.

3. Данілов О.Д. Оподаткування місцевими, ресурсними, рентними податками і зборами. Неподаткові платежі. - Ірпінь, 2002. - с.84-87.

4. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник - Харьков: Консум, 1997.

5. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. Посібник - 2-ге вид., доп. перероб. - К.: КНЕУ, 2001.-с. 142.

6. Податкова система України: Підручник/ В.М. Федос-+ов, В.М. Опарін, Г.О. П'ятаченко та ін./ За ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1994. - с.22-24, 427.

20