Структура реферату:

• Титульний аркуш

• Зміст

• Вступ

• Розділ 1

• Розділ 2 ...

• Висновки

• Список використаної літератури

• Додатки (за необхідності)

Кожен структурний елемент (розділ) реферату починається з нової сторінки.

Титульний аркуш реферату вважається першою сторінкою. Він містить повну назву навчального закладу та кафедри, де виконана робота; назву реферату; шифр групи, в якій навчається студент та його прізвище, ім’я, по батькові; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника; місто і рік виконання роботи.

Зміст подають на початку роботи і він є її другою сторінкою. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел та ін.

Вступ повинен розкрити сутність теми та її значущість, підстави для її розробки теми. Вступ має бути ґрунтовним, конкретним, але невеликим за обсягом. Перша сторінка вступу нумерується цифрою “3”. Тут і далі порядковий номер друкується справа у верхньому полі сторінки.

Основна частина реферату складається з розділів, в яких пропорційно викладається її зміст. Назви розділів повинні розкривати зміст роботи, бути чіткими, зрозумілими. Кожний розділ починають з нової сторінки. В кінці кожного розділу формулюють висновки.

Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором. Центральне місце в основній частині роботи займає постановка і аргументація основного питання. Вона повинна бути оформлена в логічно організовану послідовну розповідь з цитуванням теоретичних положень, посиланнями на тексти використаних наукових праць. Форма викладу довільна. Але він повинен бути послідовним без повторів. Кожне положення повинне бути виділене так, щоб сприймалось як закінчена, чітко сформульована думка. Кожне з наступних положень має логічно випливати з попереднього, бути пов’язаним з думкою, а також становити частину цілого, підтверджуючи чи заперечуючи попереднє, але за смислом бути поєднаним з ним. Всі положення, висновки повинні бути безумовно доказовими. По суті виклад будується за такою схемою: теза, система аргументів, приклади, їх пояснення, висновок. В сукупності всіх частин має бути розкрита тема в цілому.

Важливе значення має стиль наукової роботи. Звичайно, неможливо вимагати від кожного студента літературно-художніх здібностей, але грамотність чіткість і ясність викладу, по можливості живість і образність мови є обов’язковими вимогами. Слід уникати в рефераті зворотів від першої особи: “я вважаю”, “ми вибрали”, “я думаю” і т.п. В стилі роботи має бути витримана єдність. Він має тяжіти до точності назв, конкретики, стриманості, об’єктивності, доказовості. Недоречні вияви емоцій, патетики. Головне в ньому – результати дослідження, їх аргументована логіка, що захищає, підтверджує кожну з висловлюваних позицій. Не потрібно вживати довгі фрази, описи загальновідомих положень, повтори. Реферат повинен містити факти, опиратись на джерела, спеціальні дослідження. Не слід зловживати описом великої кількості фактів, зайвими подробицями, які роблять роботу громіздкою, знижують її якість. В тексті необхідно навести лише деякі ретельно підібрані яскраві і переконливі приклади для підтвердження висунутих в роботі положень або обґрунтування висновків.

Висновки є обов’язковою складовою реферату, в якій у стислому вигляді викладають найбільш важливі результати дослідження. Інколи підсумки зробленого подають у формі тез, які нумерують: “В результаті проведеного дослідження можемо зробити такі висновки: 1. ...".

Список використаних джерел вміщує використані студентом наукові праці по темі реферату. Він свідчить про обсяг використаних матеріалів, про наявність навичок і культури наукової роботи. Список використаних джерел розміщують в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

Додатки вміщують якщо в цьому є потреба – за необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття змісту реферату: ілюстративний матеріал, схеми, таблиці, діаграми, довідкові дані, документи та ін.

Студентам слід звернути увагу на те, що у рефераті їм доведеться передавати чужі думки, висловлювання, зміст наукових праць своїми словами або дослівно (наводити цитати). Цитати – дослівні уривки із статті, документа тощо, які наводяться для підтвердження факту чи для пояснення, для ілюстрації до коментарів та ін. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Слід постійно пам’ятати про обов’язок того хто цитує, точно передавати зміст оригіналу. Не можна виривати з тексту вислови, які б суперечили загальній тенденції оригіналу, викривляли його суть. Загальні вимоги до цитування такі:

1. Слід так будувати фразу, абзац, щоб було ясно, де власний текст, а де запозичений. Для цього текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичні формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання.

2. Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора.

3. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається.

4. Якщо необхідно виявити ставлення автора наукової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

5. Якщо автор наукової праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора наукової праці, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М.С.), (підкреслено мною. – М.С.), (розрядка моя. – М.С.).

6. Цитувати слід в міру. Надмірне цитування, жонглювання цитатами, наведення надто великих уривків чужих текстів свідчать про невміння дослідника аргументувати свої твердження, неспроможність аналізувати явище.

7. Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело. Це ж стосується і непрямого цитування. Непряме цитування – переказ, виклад думок інших авторів своїми словами – дає значну економію тексту, але вимагає граничної точності у викладенні думок автора, коректності щодо оцінювання його результатів і відповідних посилань на джерело.

При написанні рефератустудент повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати. Такі посилання дають можливість відшукати цитовані джерела і перевірити достовірність наведених відомостей, Інколи через поспіх та недбалість студенти забувають про ініціали авторів, не вважають за потрібне називати автора і назву журнальної статті, обмежуються вказівкою на назву, номер і рік видання журналу. Цього не можна допускати. Слід також мати на увазі: у бібліографічному описі книги ініціали автора мають стояти після прізвища, а у тексті роботи – навпаки, чим підкреслюється повага до вченого.

завдання 5.

Ознайомитись з каталогом університетської бібліотеки та скласти список літератури за змістом

фахової діяльності

Методичні рекомендації до виконання завдання 5

Для виконання цього завдання студентам необхідно пригадати з матеріалу лекцій, що пошук літератури зручніше всього починати з перегляду бібліотечних каталогів. Насамперед слід звернутися до рубрики систематичного каталогу бібліотеки, яка відповідає темі наукової роботи. Систематичний каталог являє собою впорядковану сукупність карток, які містять бібліографіний опис книг і розташовані відповідно до розділів, основних проблем науки. Якщо студент знає прізвища дослідників, які розробляють наукові проблеми близькі до теми його роботи, то він може звернутися до алфавітного каталогу. Алфавітний каталог складається за алфавітом, до уваги беруть початкову літеру прізвища автора чи назви збірки. У бібліотеці КТУ крім книжкових каталогів ведуть картотеку газетно-журнальних статей, з якими також слід ознайомитися.

Завдання передбачає, що в результаті бібліографічного пошуку студенти включать до списку літератури за змістом фахової діяльності:

• Підручники та навчальні посібники;

• Довідкову літературу (словники, енциклопедії, довідники та ін.);

• Монографії;

• Збірники наукових праць;

• Фахові періодичні видання.

• Наукові праці викладачів економічного факультету КТУ.

Список літератури має бути написаний у конспекті лекцій і повинен містити не менше 20 джерел.

Студентам рекомендується ретельно реєструвати назви джерел, які стосуються теми дослідження. Найбільш раціональний технічний прийом – це написання назв кожної окремої книги, статті, навіть короткої замітки, рецензії на окремих картках. Зразком можуть слугувати бібліотечні каталожні картки. Вони легко піддаються систематизації в залежності від потреб за різними принципами: алфавітним, тематичним, хронологічним та ін. Бібліографічні картки зручні при складанні списку літератури, яким закінчується наукова робота. Заповнювати картки необхідно у відповідності із загальноприйнятими правилами бібліографічного опису друкованих творів. Бібліографічний опис – це упорядкована сукупність даних про друкований твір. Він дає змогу ідентифікувати твір, а також скласти уявлення про зміст, читацьке призначення, обсяг, довідковий матеріал тощо. Опис здійснюється на основі відомостей вказаних на титульному листі книги, а за відсутністю їх на обкладинці, шмуцтитулі, звороті титула, у реквізиті, у тексті тощо. У верхньому рядку картки вказується прізвище та ініціали автора (ще краще повністю ім'я та по батькові). Назва книги записується повністю без скорочень. Під заголовком книги вказується: під чиєю редакцією і з чиєю вступною статтею вийшла книга. Далі, якщо описується зібрання творів, то вказується кількість томів, а якщо окремий том, то порядковий номер тому. Якщо видання повторне, то це також відзначається. Потім з нового рядка вказуються так звані вихідні данні – місце видання, видавництво і час (рік) видання. Якщо записується не книга, а стаття з журналу, то спочатку вказуються автор і назва статті, а потім назва, рік видання і порядковий номер журналу. Так само описуються і статті із збірників, вчених записок, альманахів, з тією лише різницею, що порядковий номер видання тут ставиться перед роком видання, а не після нього. При описанні газетної статті у вихідних даних (після автора і назви статті) вказується назва газети, рік, число, місяць і номер газети. Інколи на картках бібліографічного опису подають коротку анотацію друкованого видання. Аннотацiя (вiд лат. annotatio – примітка, помітка) – це короткі вiдомостi про змiст книжки або статті, які додаються до її бiблiографiчного опису. У ній міститься стисла характеристика книжки чи статті, її критична оцінка, iнодi перелік основних роздiлiв чи питань, що висвітлюються; вiдомостi про автора i про те, на якого читача вона розрахована. Бібліографічний запис на картках виконується охайно, чітко без перекручень і пропусків потрібної інформації про книгу чи статтю. Досвід переконує: акуратно заповнена картка з усіма необхідними даними пізніше зекономить багато цінного часу особливо при оформленні посилань і складанні списку літератури.

Зразки оформлення бібліографічного опису джерела

Характеристика джерела	Приклад оформлення
Монографії та навчальні видання з одним автором	Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. – К.: ВВП “Компас“, 1997. – 64 с.
Два–три автори	Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка“, 2003. – 200 с.
Чотири і більше авторів	Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За ред. В.Г.Кременя. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 383 с. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: Матеріали до першої лекції / Уклад. М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, К.М.Левківський, Ю.В.Сухарніков; Відп. ред. М.Ф.Степко. – К.: Науково-методичний центр вищої освіти МОНУ, 2004. – 24 с.
Збірники наукових праць, матеріали наукових конференцій	Стрюк М.І. Дисципліна “Університетська освіта“ у системі підготовки фахівців галузі знань “Економіка і підприємництво“ // Підготовка фахівців у системі професійної освіти: проблеми, технології, перспективи: Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції (Кривий Ріг, 9-10 квітня 2009 р.). – Кривий Ріг: Видавничий центр КТУ, 2009. – С. 264-266.
Журнали	Чобітько М.Г. Особистісно-орієнтоване професійне навчання // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 3. – С. 48-56.

завдання 6.

підготувати навчальний проект

“план роботи студентської ради факультету

на поточний навчальний рік“

Методичні рекомендації до виконання завдання 6

Проектна робота студентів передбачає їх самостійність у застосуванні отриманих теоретичних знань на практиці, прагматично спрямована на такий результат, який можна побачити, осмислити, використати у практичній діяльності.

Для виконання завдання з підготовки навчального проекту студентам необхідно пригадати з матеріалів лекції положення щодо сутності студентського самоврядування, форм його здійснення, компетенції та основних напрямків діяльності.

Студентам також необхідно враховувати, що студентській раді факультету протягом навчального року доведеться вирішувати низку питань, зокрема:

• формування органів самоврядування на факультеті та студентського активу, розподілу доручень;

• визначення завдань та планування роботи;

• участі у вирішенні проблем навчально-виховного процесу, навчальної дисципліни та успішності студентів;

• організації науково-дослідної роботи студентів на факультеті;

• культурно-масової роботи, участі студентів у оглядах художньої самодіяльності “Студентська осінь“, “Студентська весна“, конкурсах “Лицарський турнір“, “Міс чарівність“ та інших;

• організації відвідування театру, виставок, зустрічей з провідними вченими та відомими фахівцями, проведення екскурсій, участі у районних та міських заходах;

• спортивно-масової роботи, участі студентів у спартакіадах, пропаганди здорового способу життя, боротьби з палінням в університеті;

• піклування про студентів пільгових категорій та студентів, які проживають у гуртожитку;

• благодійницької діяльності та інше.

Для підготовки навчального проекту студенти можуть скористатися матеріалами, вміщеними у навчальному посібнику Соловей М.І., Демчук В.С. Виховна робота у вищому навчальному закладі. – К.: Ленвіт, 2003. – С. 243–248.

Навчальний проект викладається письмово у конспекті лекцій з нової сторінки, виокремлюється від інших матеріалів назвою та оформленням.