- •Практичні та семінарські заняття Заняття 1
- •Тема. Теоретичні основи туристичного країнознавства
- •Практична робота № 2 (2 години) Тема. Туристичний потенціал Росії
- •Туристичні райони Росії
- •Практична робота № 3 (2 години) Тема. Туристичний потенціал країн Західної Європи
- •Практична робота № 4 (2 години) Тема. Туристичний потенціал країн Південної Європи
- •Практична робота № 5 (2 години) Тема. Туристичний потенціал країн Східної Європи
- •Практична робота № 6 (2 години) Тема. Туристичний потенціал країн Азії
- •Практична робота № 7 (2 години) Тема. Туристичний потенціал країн Америки
- •Практична робота № 8 (2 години) Тема. Туристичний потенціал країн Африки
- •Індивідуальна робота студентів
- •Самостійна робота студентів
- •Тема 1. Туристичне країнознавство як навчальна дисципліна
- •Тема 2. Особливості проведення країнознавчих досліджень для потреб туризму
- •Тема 3 Туристичний потенціал Росії
- •Тема 4. Туристичний потенціал інших країн снд
- •Тема 5. Туристичний потенціал країн Західної Європи
- •Тема 6. Туристичний потенціал країн Південної Європи
- •Тема 7. Туристичний потенціал Східної Європи
- •Тема 8 Туристичний потенціал країн Азії
- •Тема 9 Туристичний потенціал країн Америки
- •Тема 10 Туристичний потенціал країн Африки
- •Модульна оцінка знань з дисципліни
- •Критерії оцінки змістовного модуля 1
- •Питання до екзамену з дисципліни
- •Питання до іспиту з дисципліни “Туристичне країнознавство”
- •Список рекомендованої літератури
Індивідуальна робота студентів
Індивідуальна робота студентів має творчо-пошуковий характер і має сприяти поповненню знань студентів про основні туристичні регіони та країни світу, закріплювати навички щодо пошуку необхідної інформації та вміння розробляти рекламні матеріали з напрямків, по яким працює туристична фірма, успішно просувати турпродукт, зацікавлюючи потенційних туристів.
Результати індивідуальної роботи оформляються окремим звітом, який подається викладачеві для перевірки в установлений термін. Звіт оформляється у вигляді альбому (10 сторінок), на кожній сторінці якого міститься підписана ілюстрація/фотографія однієї з десяти культурних пам’яток обраної країни (регіону, населеного пункту) з короткою (не більше 5 речень) анотацією.
Теми індивідуальних робіт:
Історико-культурні пам’ятки Москви.
Історико-культурні пам’ятки Підмосков’я.
Історико-культурні пам’ятки Санкт-Петербурга.
Історико-культурні пам’ятки Псковської та Новгородської областей Росії.
Історико-культурні пам’ятки Золотого кільця Росії.
Історико-культурні пам’ятки Брянської області.
Історико-культурні пам’ятки Поволжя.
Історико-культурні пам’ятки Росії, що занесені до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Історико-культурні пам’ятки Мінська.
Історико-культурні пам’ятки міст Білорусі.
Історико-культурні пам’ятки Грузії.
Історико-культурні пам’ятки Арменії.
Історико-культурні пам’ятки Азербайджану.
Історико-культурні пам’ятки Узбекистану.
Історико-культурні пам’ятки Парижа.
Замки Луари.
Історико-культурні пам’ятки міст Франції.
Історико-культурні пам’ятки Лондона.
Історико-культурні пам’ятки міст Великобританії.
Історико-культурні пам’ятки Німеччини.
Історико-культурні пам’ятки Швейцарії.
Історико-культурні пам’ятки країн Бенілюксу.
Історико-культурні пам’ятки Австрії.
Історико-культурні пам’ятки Західної Європи, що занесені до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Історико-культурні пам’ятки Риму.
Історико-культурні пам’ятки Північної Італії.
Історико-культурні пам’ятки Центральної Італії.
Історико-культурні пам’ятки Південної Італії.
Музеї Ватикану.
Історико-культурні пам’ятки Іспанії.
Історико-культурні пам’ятки Греції.
Історико-культурні пам’ятки країн Балканського півострова.
Історико-культурні пам’ятки Південної Європи, що занесені до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Історико-культурні пам’ятки Чехії.
Історико-культурні пам’ятки Польщі.
Історико-культурні пам’ятки Угорщини.
Історико-культурні пам’ятки Болгарії.
Історико-культурні пам’ятки Східної Європи, що занесені до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Історико-культурні пам’ятки Данії.
Історико-культурні пам’ятки Швеції.
Історико-культурні пам’ятки Прибалтійських країн.
Історико-культурні пам’ятки Туреччини.
Історико-культурні пам’ятки Ізраїлю.
Історико-культурні пам’ятки Об’єднаних Арабських Еміратів.
Історико-культурні пам’ятки Саудівської Аравії.
Історико-культурні та природні пам’ятки Південно-Західної Азії, що занесені до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Історико-культурні пам’ятки Китаю.
Історико-культурні пам’ятки Японії.
Історико-культурні пам’ятки Таїланду.
Історико-культурні та природні пам’ятки Південно-Східної Азії, що занесені до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Історико-культурні пам’ятки Індії.
Історико-культурні та природні пам’ятки Південної Азії, що занесені до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Історико-культурні пам’ятки Єгипту.
Історико-культурні пам’ятки Тунісу.
Історико-культурні пам’ятки Марокко.
Історико-культурні та природні пам’ятки Північної Африки, що занесені до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Національні природні парки Кенії.
Національні природні парки Танзанії
Історико-культурні та природні пам’ятки Західної Африки, що занесені до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Історико-культурні та природні пам’ятки Південної Африки, що занесені до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Історико-культурні та природні пам’ятки Центральної Африки, що занесені до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Історико-культурні пам’ятки Мексики.
Історико-культурні пам’ятки Бразилії.
Природні пам’ятки країн Південної Америки.
Історико-культурні та природні пам’ятки Латинської Америки, що занесені до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Історико-культурні пам’ятки США.
Природні парки США.
Природні парки Канади.
Історико-культурні та природні пам’ятки Північної Америки, що занесені до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Історико-культурні та природні пам’ятки Австралії та Океанії, що занесені до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.