Завдання до навчальтних матеріалів розділу 2.5.

1. Прочитати матеріали щодо розділу.

2. Представте навчальний матеріал розділу у виді опорної схеми.

1. Питання безпеки, її сутність, зміст та місце у сукупності фундаментальних потреб людини.

Туризм — складний соціокультурний та історичний феномен, який з форми проведення дозвілля та способу заняття вільного часу поступово перетворився у фактор світового значення нового тисячоліття, у фактор багатоплановий: економічний, соціокультурний, політичний, кроскультурний, комунікативний, міжнародний. Друга половина XX століття характеризувалась бурхливим розвитком міжнародного туризму. За даними ВТО в останні роки минулого століття щорічний приріст чисельності міжнародних поїздок у середньому був на рівні 3%, а в окремих регіонах (заданими 1999 року) становив 17% на Близькому Сході, 10% у Південній Америці та 9% у Африці.

А в Гаазькій декларації по туризму 1989 року ще й справедливо наголошується на яскраво вираженому гуманістичному характері міжнародного туризму. Науковому осягненню феномена туризму у всіх його проявах слугують міжнародні академії та наукові центри. Однак як фактор і прояв глобалізації міжнародний туризм зазнає впливу нових чинників світового характеру, які ще недостатньо досліджені. Передусім йдеться про міжнародну і особисту безпеку в контексті туристичних обмінів.

Два знаменних соціальних феномени, без перебільшення, планетарного масштабу — міжнародний туристичний рух як прояв потягу людини до нового, досі не баченого та турбота особистості про власну і соціальну безпеку — збіглись на перетині століть.

Відчуття й усвідомлення людьми безпеки у себе вдома, в країні та за кордоном, всюди, де вони перебувають, відіграють важливу роль у суспільному житті, впливають на громадську думку і загальний стан самовідчуття спільнот, груп, окремих особистостей. Саме вони стимулюють або ж, навпаки, обмежують туристичний вітчизняний та міжнародний обмін. Нещодавно у США оприлюднено дані досліджень, згідно із якими молодь відчуває себе безпечніше поблизу рідних домівок і дедалі частіше відмовляється від далеких подорожей. Зниження рівня безпеки нижче оптимального з необхідністю веде до різкого обмеження міжнародних контактів, спаду та втрат у міжнародному туризмі, які компенсувати вкрай складно. Так унаслідок терористичних нападів на Нью-Йорк та Вашингтон 11 вересня 2001 року терористичний бізнес у Нью-Йорку зазнав збитків на 25 мільярдів, у Лас-Вегасі — на 36 мільярдів американських доларів. Якщо врахувати той факт, що внески від міжнародного туризму становлять помітну частку у бюджеті окремих країн (Іспанія, Франція, Монако), а з туризмом пов'язано кожне 15-те робоче місце у світі, то виходить, що з рівнем безпеки пов'язується світовий економічний розвиток.

Розглянемо основні загрози безпеці особистості туриста у контексті перебування людини, групи людей у подорожі за кордоном та способи їх уникнення шляхом використання міжнародно-правових важелів.

Почнемо з аналізу фундаментального поняття «безпека», яке можна у подальшому досліджувати у культуро-філософському, міжнародно-політичному та правовому аспектах. Українською сло­во «безпека» походить від доволі рідко сьогодні вживаного дієслова «спекатись», яке означає відсторонюватись, відсахуватись від чогось загрозливого. Тобто лінгвістично «безпека» означає відстороненість від якихось загроз.

З огляду на широкий зміст поняття «безпека», розробленого вітчизняними вченими Ф.М. Канаком та В.Х. Лобасом, слід розуміти особисту безпеку як стан самопочуття людей, породжений впевненістю (інтуїтивною чи виробленою, зокрема рекламною діяльністю туристичних агенцій, або заснованою на достовірних знаннях щодо відсутності загроз своєму життю) втому, що ніяких загроз їх благополучному існуванню немає, або для відвернення їх є адекватні засоби. У культурно-філософському аспекті поняття «безпека» входить до числа небагатьох фундаментальних потреб біосоціального характеру (австрійський психіатр 3. Фрейд, американський дослідник А. Маслоу, російський вчений В.Серебрянников та ін.). Цікаво, що засновник психоаналізу 3. Фрейд відно­сив безпеку до зовнішніх факторів, що істотно впливають на розкриття творчих потенцій особистості. По прибуттю в Лондон у 1938 році з небезпечної Австрії, на яку зазіхала фашистська Німеччина, він писав, що відтепер знайшов у Великій Британії свободу і безпеку і розпочав творчу працю щодо монотеїзму, яку вже не сподівався закінчити. Ми можемо припустити, що особиста безпека (точніше її відчуття) є зовнішньою оболонкою для розкриття внутрішнього гуманістичного потенціалу особистості. Особливо важливим є відчуття особистої безпеки для поведінки туриста, який у атмосфері загроз і небезпек «замикається «у собі, стає ворожим до нового соціокультурного середовища, яке оточує його.

Цю сторону суспільної та особистісної безпеки не можна залишати поза увагою владних структур, організаторів міжнародного туристичного обміну, адже втрата почуття безпеки, поширення зневіри в захищеність самі по собі можуть стати дестабілізуючим фактором, викликати потяг до агресивності, а отже, стати додатковою загрозою безпеці. Про значущість почуття безпеки говорить той факт, що у 2001 році на виборах мера Рима один з кандидатів своїм гаслом обрав гарантування безпеки громадян. А на трьох останніх всезагальних виборах в Ізраїлі проблеми безпеки стають ключовими у виборі керівників держави для пересічних громадян. Це соціально-політичний аспект безпеки, який здебільшого визначається соціально-політичним устроєм та політичним режимом. У Гаазькій декларації 1989 року зазначено, що «Всім урядам слід намагатись закріплювати мир і безпеку на національному, регіональному і міжнародному рівнях, що є важливою передумовою розвитку внутрішнього і міжнародного туризму».