Прецедентне право (рішення Європейського суду)
У рамках інтеграційного процесу сформувалися два найважливіших судових органу - Європейський Суд з прав людини та Суд Європейських співтовариств. У міру еволюції в ЄС затверджується трьох ланковаструктура. Кожна з судових інстанцій грає в межах своєї компетенції важливу роль у нормотворчому процесі.
Особливу категорію джерел права ЄС утворюють рішення Європейського суду. З одного боку рішення Суду не можна безумовно відносити до вторинного права: формально, згідно з Договором про ЄС, Європейський Суд не є правотворчим органом, що його завдання - забезпечувати "збереження одноманітності права Співтовариства при тлумаченні та застосуванні цього Договору» (ст.164 Договору про ЄС) . Проте Суд не обмежується роллю тільки правоохоронного органу ЄС.
Судова система ЄС з підписанням Ніццького договору 2001 включає Суд ЄС, Суд першої інстанції і спеціалізовані судові палати.Провідну роль у нормотворчій діяльності зберігає Суд ЄС, що виконує функції верховного, конституційного та касаційного суду ЄС.
Суд ЄС тлумачить основні положення установчих договорів та інших нормативно-правових актів і формулює автономні поняття і концепції, які доповнюють і уточнюють положення нормативно-правових актів і вводять в дію нові принципово важливі для розвитку інтеграційного права положення. Нерідко положення, розроблені і введені в практику Судом, отримують в подальшому закріплення в нормативно-правових актах.
Міжнародні договори утворюють особливу групу джерел права ЄС. Угоди, укладені ЄС з третіми державами і міжнароднимиорганізаціями, виступають в якості зовнішніх джерел, правовий режим яких визначається значною мірою нормами загального міжнародного права.
Специфіка міжнародних договорів, що укладаються Співтовариствами та державами-членами, а в перспективі Союзом, полягає в тому, що їхні постанови не повинні суперечити установчих договорів.
До джерел права ЄС можна віднести ще деякі різновиди угод, які близькі за своїм статусом до міжнародних договорів. Це закриті конвенції, укладені між державами-членами у розвиток приписів установчих договорів з метою деталізації співпраці в окремих областях.
Крім формалізованих джерел права ЄС, що містять імперативні норми та приписи, певний вплив на розвиток права ЄС роблять іінші акти, які видаються інститутами та органами ЄС.
Особливо важливе значення мають рішення, прийняті Європейською радою. Вищий орган політичного керівництва ЄС формулює в своїх документах загальні принципи, стратегічні напрями та головні етапи здійснення політики.
Висновок
Європейське право - це великий і розгалужений комплекс, який включає норми, що відносяться до різних галузей права. Тут переплітаються норми публічного та приватного права, традиційних і нових галузей права.
Право Європейського Союзу має оригінальну системою джерел. Форми (джерела) права Європейського Союзу утворюють цілісну систему джерел з властивою для такої системи ієрархією актів.
Отже, ми з'ясували, що джерела права ЄС діляться на: первинні, вторинні і прецедентні. До актів первинного права належать усі установчі договори Європейського Союзу. За своєю юридичною природою акти первинного права є міжнародними договорами. Норми актів первинного права мають вищу юридичну силу по відношенню до всіх інших норм Європейського Союзу, що містяться в актах вторинного права.
Нормативний правовий акт, що видається органами ЄС, виступає найбільш важливим по значенню джерелом вторинного права.Стандартними формами нормативних актів Союзу виступають регламенти, директиви і рамкові рішення. Деякі акти загальнообов'язкового характеру видаються під назвою рішень та орієнтирів. Інструментом уніфікації служать регламенти - нормативні правові акти, подібні за своїми ознаками з федеральними законами. Інструментом гармонізації служить директива, а в сфері кримінального та кримінально-процесуального права - рамкове рішення.
І третє джерело права ЄС - рішення Європейського суду.
Список використаної літератури
«Договір про Європейський Союз» - Чинне міжнародне право: збірник документів Т.3 - М, 1997
Європейське право. Право Європейського Союзу та правове забезпечення захисту прав людини: Підручник для вузів / рук.авт.колл. і Отв.ред. д.ю.н., проф. Л. М. Ентін - 2-е видання, перегляд. І доп. - М. Норма, 2007, 960 с.
Кашкін С.Ю. «Основи права Європейського Союзу» - «Білі альви», 1997
Топорнін Б.М. Європейське право: Підручник. - М.: МАУП, 1998. - 456 с.
. Вікіпедія - вільна енциклопедія http://ru.wikipedia.org/wiki