Заняття 3

Методи та методика історичного

Та джерелознавчого дослідження.

(6 Годин)

а) (2 години)

1. Методи та методика історичного дослідження.

а) загальнонаукові методи;

б) міжнаукові методи;

в) загальноісторичні методи.

б) (4 години)

1. Джерелознавство як метод історичного дослідження.

2. Методи джерелознавчого дослідження.

а) евристичного виявлення історичних джерел;

б) відбору історичних джерел;

в) класифікації та формування їх комплексів;

г) атрибуції історичних джерел;

д) встановлення походження;

е) формулярно-клаузульного аналізу;

ж) текстологічного й герменевтичного вивчення;

Література:

1. Лаппо-Данилевский А.С. Методология истории. —СПб., 1913. —Вып.2.

2. Ковальченко И.Д. Методы исторического исследования.–М. 2003, –486 с.

3. Каштанов С.М. Очерки русской дипломатики. — М.: Наука, 1970. — 502 с.

4. Каштанов С.М. Русская дипломатика. — М.: Высшая школа, 1988. — 230 с.

5. Быковский С.Н. Методика исторического исследования. —Л., 1981.

6. Медушевская О.М. Современное зарубежное источниковедение. —М.: Высшая школа, 1983. —142 с.

7. Кареев Н. Историология. —СПб., 1911.

8. Пронштейн А.П. Использование вспомогательных дисциплин при работе над историческими источниками. —М., 1972.

9. Антипов Г.А. Историческое прошлое и пути его познания. —Новосибирск: Наука, 1987. —243с.

10. Жуков Е.М. Очерки методологии истории. —М.: Наука, 1987. —.256 с.

11. Санцевич А.В. Методика исторического исследования. —К.: Наукова думка, 1984. —191с.

12. Введенский А.А. Лекции по документальному источниковедению истории СССР (Дипломатика). —К., 1963.

Проблеми методів та методики історичного та джерелознавчого дослідження є наріжними для розуміння історичного процесу. Тому при підготовці до цього семінарського заняття студенти повинні усвідомити й дати відповідь на питання що таке методологія?

Можна сказати відразу, що методологія, це вчення про метод. І головним предметом методолігії є:

— побудова єдиної теорії наукових методів. Але так як маємо багато наук і кожна розробляє свої методи, а методи дних наук використовуються суміжними, то побудова единої системи методів стає під знаком питання. Тому, реальним предметом методології стає:

— дослідження загальної структури та типології вже існуючих методів;

— виявлення тенденцій та напрямків розвитку методів;

— взаємозв’язок різних методів в науковому дослідженні.

А що таке методи джерелознавства?

Під методами джерелознавства прийнято визначати — теоретично засвоєні й логічно обгрунтовані спроби зв’язку елементів пізнавальної діяльності дослідника джерел, шляхи отримання з них об’єктивно інформації.

Система методів, яка використовується в джерелознавстві є ірархічною. Це означає, що за ступенем універсальності їх можна розділити на чотири групи.

Перша група — загальнонаукові методи. Насамперед — історичний та логічний з властивим їм аналізом, синтезом і системним підходом. Аналіз і сиснтез здійснюється як на рівні окремих джерел, так і їх сукупностей. На рівні окремих джерел кожне спочатку сприймається як цілісний феномен, потім для глибшого вивчення воно розкладається на частини, а потім, на новому рівні знання, розглядається як цілісність. Аналіз і синстез застосовують до джерела й до комплексу джерел як до певної системи, що має свої системні, інтегративні якості.

Друга група — міждисциплінарні (міжнаукові) методи, властиві ряду наук. Вони, як правило, складаються у рамках інших наук, і згодом виявляються їх евристичні мождивості, зокрема, математична статистика, статистика, методи соціальних досліджень, лінгвістичні, психологічні, кримінальні та ін. Деякі з цих методів настільки сильно увійшли до історичної науки, що на їх оснолві склалися спеціальні історичні дисціпліни.

Третя група — загальноісторичні методи. Це методи, які властиві історичному пізнанню вцілому. До них ми відносимо:

— описовий метод.

— порівняльно-історичний метод. (Л.Г.Мельник запропонував називати його історико-ситуативним методом). Відноситься власне до історичних методів. Він грунтується на подібності та типовості процесів та явищ. Саме цей метод дозволяє виділити одиничне та та загальне, на окремих етапах розвитку.

— ретроспективний метод. Метод передбачає вивчення елементів старого, того, що збереглося до наших днів для реконструкції явищ, що відбувалися у милулому. Тоб-то це метод, який передбачає конструювання окремих процесів на основі історичних залишків (традицій та тощо).

— синхроністичний метод. Він передбачає дослідження різних подій і явищ, які відбувалися у різних місцях (країнах, регіонах) одночасно. Застосування цього методу дає можливість історику виділити як загальне, так і відмінне, особливе у подіях, що відбуваються водночас у економічному, соціальному, політичному та культурному житті. Застосування цього методу, в цілому дає можливість у статиці та взаємодії розглянути явища, але не у їхньому розвитку. Для розгляду явищ та подій у динаміці застосовується хронологічний метод.

— хронологічний метод. Він дає можливість розглядати явища та події у часовій послідовності, у постійному русі, у змінах. Цей метод застосовується для складання хронік подій, які пов’язані один з одним як тематично так і генертично. Але треба враховувати, що відбір фактів для хроніки здійснюється доволі суб’єктивно і залежить від теми дослідження.

Слід сказати, що поєднання синхронного та хронологічного методів забезпечує проблемно-хронологічне дослідження.

— діахронічний метод (або його ще називають метод періодизації). Цей меод передбачає виділення якісні зміни у ході розвитку явища, яке досліджується. .

— актуалізації метод. Цей метод дає можливість використовувати історичнні знання, результати і віисновки дослідження для практичної діяльності у відповідній галузі. Цей метод дає можливість висувати наукові прогнози, а також практичні рекомендації на основі уроків історії.

Четверта група. Специфічно джерелознавчі методи. До них відносяться методи:

—евристичного виявлення історичних джерел;

— відбору історичних джерел;

— класифікації та формування їх комплексів;

— атрибуції історичних джерел;

— встановлення походження;

— формулярно-клаузульного аналізу;

— текстологічного й герменевтичного вивчення;

— перехресного співставлення джерел;

— підвищення інформаційного потенціалу.

— критика аналітична;

— критика логічна;

— критика синтетична;

— критика фактична