3.2.Напрямки вдосконалення системи управління організацією.

У менеджерів існують два шляхи подолання складності управління: якісне спрощення моделі системи при переході до функціонального та фінансово-орієнтованого менеджменту або досягнення відповідності між складністю об'єкта управління та моделі управління за допомогою стратегічного-процесного підходу. Кожен має свої переваги та недоліки. Одним із помилкових результатів застосування фінансово-орієнтованого менеджменту стала практика передачі контролю над стратегічними бізнес-одиницями фінансовим менеджерам,випускникам бізнес-шкіл. Керівники вищого рівня стикаються з необхідністю улагодження конфліктів між розробниками, виробничими, збутовими, фінансовими та економічними службами. А, наприклад найбільша складність, з якою часто стикаються менеджери в межах процесного підходу, – надмірне ускладнення, що не є умовою виживання в оточенні організації. Збір занадто великої кількості інформації, втрати часу.

Перебудову системи управління організацією в будь-якому випадку пов'язують з використанням інформаційних технологій, побудовою відповідної інформаційної системи. Найчастіше роль інформаційної системи у процесі вдосконалення системи управління сприймають з таких позицій послідовності розвитку організаційних технологій: 1) розвиток інформаційної системи є наслідком розвитку організаційних технологій і бізнес-методик. Тобто спочатку здійснюється реорганізація діяльності, розробляється системний проект інформаційного забезпечення, а лише після впровадження нового режиму роботи здійснюється проектування та впровадження нової інформаційної системи на підприємстві; 2) розвиток інформаційної системи повинен стати рушійною силою для розвитку організаційних технологій та бізнес-методик. Тобто організація перебудовується відповідно до вимог запроваджуваної інформаційної системи, відсутні аналіз та знаходження найефективнішого процесу, не відбувається ретельно зважена реорганізація способів виконання процесів організації.

Практика свідчить, що варто погодитися з С. Волчковим та І. Балахоновою, якщо іти за першим шляхом, то вдосконалення затягнеться на невизначений строк. Це пов'язано з низькою кваліфікацією й мотивацією служб автоматизованих систем управління, які повинні розробляти нову корпоративну інформаційну систему, консалтингових організацій у галузі постановки задач для розробки інформаційних систем класу ERP (Enterprise Resource Planning – планування ресурсів підприємства). Якщо діяти за другим шляхом, то ймовірність успіху в удосконаленні та отриманні вигод надто мала через те, що в організації починають впроваджуватися методики та технології, пов'язані з ERP-системою,які на даному рівні розвитку реально не потрібні підприємству, а це призводить до затримки в процесі впровадження інформаційної системи на декілька років .

Отже, варто наголосити, що розвиток організаційних технологій та розвиток інформаційних систем є інструментами, що забезпечують удосконалення системи управління організацією, причому їх розробка та втілення має відбуватися паралельними шляхами, інакше досягти рівноваги в комплексному розвитку організації неможливо. Для втілення запропонованого підходу необхідно, щоб менеджери підприємства були обізнані на методиках організаційних технологій, таких як Система менеджменту якості:QC – контроль якості; QA – забезпечення якості; QM –управління якістю – для підвищення якості основних процесів в організації; методиках ведення бізнесу – для зниження цін; інформаційних технологіях – для налагодження системи планування та організації робіт "точно в строк" з врахуванням вимог замовників.

Пропонується розглянути процес здійснення розвитку системи управління в організації на основі п'яти задекларованих рівнів удосконалення процесів (Business Process Improvement) та традиційних кроків бенчмаркінгу :

1. Дисбаланс цілей – відсутність чітко визначених та/або взаємопов'язаних цілей окремих напрямів діяльності організації ("хаос", відсутність порядку в процесах, об'єктах, їх узгодженні). Найчастіше в цьому випадку підприємство розглядається як сукупність окремих елементів, визначається необхідність здійснення реорганізації.

2. Баланс цілей – основні цілі організації узгоджені,процеси контролюються ("контроль", наявність результатів здійснення процесів, визначення проблемних місць, складних ситуацій).

3. Спрощення процесів – основні процеси проходять перевірку, реорганізацію, та здійснюється відмова від операцій, результати яких не містять доданої вартості ("оптимізація", пошук аналогів для аналізу, втілення вдалого досвіду, наведення порядку).

4. Синхронізація – налагоджується відповідність здійснення процесів в організації замовленням та потребам споживачів, клієнтів, замовників ("адаптація", пристосування до навколишніх умов, зайняття позицій у галузі).

5. Лідерство – підприємство формує на ринку попит,у товар закладаються риси, що задовольняють потаємні потреби та/або перспективні характеристики, які дозволять вийти на ще вищий, провідний рівень ("світовий клас", вихід на ширші простори, розширення меж, посідання позицій у глобальному масштабі).

На вищих рівнях удосконалення організації можливості задоволення попиту на її результати значно зростають,що приносить додаткові можливості для розвитку. Перехід з одного рівня на наступний вищий здійснюється завдяки циклу поступового вдосконалення за допомогою таких організаційних технологій розвитку системи управління, як: корпоративна культура, філософія удосконалення –Total Quality Management – тотальне управління якістю,Just In Time – точно в строк; розвиток бізнес-методик: використання провідних методик управління – Manufacturing Resource Planning – планування виробничих ресурсів),ERP, Customer Synchronized Resource Planning – планування залежно від потреб клієнтів, Enterprise Resource & Relationship Processing – управління ресурсами і зовнішніми зв'язками підприємства, ИСО 9000:2000; розвиток інформаційних систем: впровадження та супровід інформаційних технологій, які розглядаються як інструменти вдосконалення (ERP-система тощо).

Управляючий вплив формується в результаті надбаних знань і отриманої менеджерами інформації, обраного ними підходу та стилю менеджменту. Від міри надійності, достовірності та рівня релевантності інформації залежить її цінність. Важливою складовою розвитку системи управління, а отже і всієї організації, є інформаційна система, що забезпечує менеджерів таким вагомим ресурсом в їх відповідальній діяльності, Від всієї сукупності залежить інтелектуальна потужність всієї системи управління і, як наслідок, підвищується рівень конкурентоспроможності організації.

Висновок

Дослідження системи управління організацією (підприємством) з точки зору теорії організації дозволяє зробити наступні висновки. По перше, система управління підприємством може розглядатися як уособлення організаційного досвіду, формою прояву якого є організаційні стосунки між її елементами, а саме — між суб’єктом та об’єктом управління. По друге, всі чотири встановлені значення терміну «організація» можуть бути застосовані в контексті дослідження системи управління підприємством. Кожне з цих значень характеризує певний аспект функціонування системи управління, та відображає статичну або динамічну характеристику суб’єкта або об’єкта управління.

Таким чином, сформульовану гіпотезу доведено й визначено, що правомірно систему управління підприємством вважати одним із елементів загальної предметної області дослідження теорії організації. Це означає, що система управління підприємством ґрунтовно стає предметом дослідження теорії організації, тобто її функціонування відбувається згідно з законами та принципами цієї галузі наукових знань.

Для життєдіяльності організацій, які вимушені діяти в умовах динамічних змін складно передбачуваного оточення, важливою стає спроможність до безперервних змін, інновацій. Традиційні організації часто виявляються занадто повільними та малими, а часом зовсім неефективними через механістичні бюрократії, стандартизацію поведінки людей. Натомість з'являються більш гнучкі та рухомі, які використовують активне взаємне погодження дій своїх членів, нові методи організації діяльності та технології управління. Якщо ядром традиційної організації були однакові правила, норми, способи поведінки для всіх, то для нових класичні правила та норми стають лише допоміжними інструментами, що використовуються в обмеженій кількості та лише за часто повторюваних ситуацій, які вже не так часто з'являються.

Не викликає заперечень твердження, що врахування всіх умов існування сьогоднішніх організацій, характеру взаємодій, які виникають між ними та оточенням,суттєво ускладнює систему управління. Таке ускладнення виправдане лише у випадку, коли воно забезпечує значне результативне підвищення ефективності діяльності, збільшує можливості життєдіяльності організації. У будь-якому випадку складність моделей та запропонованих методів управління має відповідати вимогам мінімальної достатності.

Загалом тенденції організаційного розвитку, які спостерігаються, або такі, що проявляються вже сьогодні,змушують визначити – одними з ключових рис організацій в подальшому стануть: інтеграція; автоматизація та розвиток персоналу замість раціоналізації праці й структури організації, які дійшли свого піку; розвиток мереж та віртуалізація; інформатизація; соціалізація. Усі вони тісно взаємопов'язані, але кожна з них являє собою самостійний предмет дослідження.

Список використаної літератури

1а. Василенко «Антикризове управління підприємством (2005)»

1. Алексеев А. Н. Исследование систем управления.Учебный курс [Электронный ресурс] / А. Н. Алексеев.

2. Алексеева М. Б., Балан С. Н. Основы теории систем и системного анализа : [учебн. пособ.] / М. Б. Алексеева, С. Н. Балан. — СПб. : СПГИЭУ, 2002. — 55 с.

3. Большая советская энциклопедия [Электронный ресурс] : в 51 т. [ред. Б. А. Введенский, С. И. Вавилов]. —Изд. 2 е. — М. : Научное изд во, 1950 — 1958. Режим доступа: http://bse. sci lib. com/pdletter1716. html

4. Воронцова Г. В. Основные направления адаптации системы управления предприятием в конкурентной среде [Электронный ресурс] / Г. В. Воронцова. — Режим доступа : http ://science. ncstu. ru/articles/econom/2010_10/34. pdf/file_download

5. Глущенко В. В., Глущенко И. И. Исследование систем управления: [учебн. пособ.] / В. В. Глущенко,И. И. Глущенко. — 2 е изд., перераб. и доп. — Железнодорожный : ООО НПЦ «Крылья», 2004. — 416 с.

6. Доблаев В. Л. Теория организаций : [учебн. пособ.] /В. Л. Доблаев. — М. : Институт молодежи, 1995. — 213 с.

7. Зайцев А. К. Исследование систем управления :[учебн. пособ.] / А. К. Зайцев. — Н. Новгород : НИМБ,2006. — 123 с.

8. Иванова Т. Ю., Приходько В. И. Теория организации.Краткий курс : [учебн. пособ.] / Т. Ю. Иванова, В. И. Приходько. — СПб. : ООО «Питер Принт», 2004. — 273 с.

9. Игнатьева А. В., Максимцов М. М. Исследование систем управления: [учебн. пособ.] / А. В. Игнатьева, М. М Максимцов. — М.: ЮНИТИ ДАНА, 2000. — 157 с.

10. Истомин Е. П., Соколов А. Г. Теория организации:системный подход: [учебн.] / Е. П. Истомин, А. Г. Соколов. — СПб. : ООО «Андреевский издательский дом»,2009. — 314 с.

11. Колосов А. Н. Адаптивная организация деятельности предприятия : [монография] / А. Н. Колосов. —Луганск : ВНУ им. В. Даля, 2008. — 440 с.

12. Мильнер Б. З. Теория организаций / Б. З. Мильнер. — М : ИНФРА М, 2004. — 336 с.

13. Теория организации : [учебн.] / [Алиев В. Г., Варфоломеев В. П., Варфоломеева Э. А. и др.] ; под общ. ред.проф. В. Г. Алиева. — 2 е изд., перераб. и доп. — М. :Экономика, 2003. — 431 с.

14. Толковый словарь русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений / [Ожегов С. И., Шведова Н. Ю.]. — 4 е изд., доп. — М. : Азбуковник, 1999. — 944 с.

15. Янг С. Системное управление организацией /С. Янг ; пер. с англ. — М. : «Советское радио», 1972. — 456 с. 16. Анисимова Л.А., Боклан Н.С. Развитие менеджмента в условиях глобализации // Матеріали 3-ї Міжнар. наук.-практ. конф. "Наука і освіта'2005". – Т. 78. Маркетинг та менеджмент. – Дніпропетровськ, 2005. 17. Ансофф И. Стратегическое управление. – М., 1989.

18. Боклан Н.С. Підвищення керованості організації на основі системного підходу – ДругаМіжнар. наук.-практ. конф. "Спецпроект: аналіз наукових досліджень": Зб.наук. пр. – Дніпропетровськ, 2005. 19. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент. – М., 1998.

20. Волчков С.А., Балахонова И.В. Инструменты совершенствования деятельности предприятия // Методы менеджмента качества. –2002. – № 3.

8. Семь нот менеджмента – М., 2001.

12