План лекції.

1. Вироблення і прийняття управлінських рішень.

2.Інформаційне забезпечення процесу управління.

3.Прямий і опосередкований шляхи управління.

Література.

1. Лазарев В.С. Управление школой: теоретические основы и

методы. – М., 1997.

2. Коломінський ЯЛ. Психологія менеджменту в освіті. – К., 2000.

3. Салдак Я. Что дают инвестиции в высшее образование? // Высшее образование сегодня. – 2004. -- №4. – С. 48-51.

4. Федоров И., Еркович С. Розумно использовать мировой опит // Высшее образование в России. – 2003. -- №4. – С. 39-40.

1. Для вироблення та прийняття управлінських рішень (планування) менеджер освіти має вирішити ряд завдань, які згруповані в такі компоненти: психодіагностичний, прогностичний і проектувальний.

Психодіагностичний компонент стосується аналізу вихідного стану (рівня) розвитку об’єкта та суб’єкта управління. Глибина та обсяг діагностичних дій в педагогічному менеджменті залежать, як показує дослідження, від різних обставин, але особливо значущими тут є: рівень обізнаності менеджера про об’єкт управління, наявність проблем, труднощів, причини яких невідомі керівнику, рівень компетентності керівника, індивідуальні особливості об’єкта та суб’єкта управління, рівень складності питання, яке треба вирішити.

Прогностичний компонент управлінської роботи є одним із найважливіших у процесі вироблення та прийняття управлінських рішень.

Порівняння управлінської діяльності найкращих керівників освітянських закладів з іншими керівниками виявило значні розбіжності між ними, визначені щодо прогностичної функції праці: кращі керівники можуть передбачити ситуацію на кілька кроків наперед і це дає змогу ефективно керувати процесом. Продуктивними, як показує практика, є управління, прогноз побудовані на даних наукового діагнозу.

Проектувальний компонент – це заключний етап моделювання, конкретизації управлінської діяльності на певну перспективу.

Якщо діагностування потребує від керівника застосовувати інтелектуальне вміння аналізувати і синтезувати, а також перцептивне вміння адекватно “зчитувати” певні сигнали про психологічні стани, настрій іншої людини, прогнозування, розвинутої антипатії, творчої уяви, то проектування потребує вміння синтезувати інформацію, отриману в процесі діагностування, з імажинативними рисами майбутнього у вербальні конструкції, текстові та графічні моделі щодо змісту майбутньої діяльності, термінів, виконавців, очікуваних результатів.

Матеріалізація майбутньої діяльності, її результатів, зведених у план, є важливим психологічним механізмом моделювання. Отже, проектувальний компонент виконує функцію моделювання цілей, моделювання діяльності всіх суб’єктів упродовж певного часу, формування основних критеріїв майбутньої оцінки результатів. Всі ці риси характерні для управлінських рішень і тому розробка планів є типовим прикладом розробки управлінських рішень в діяльності менеджера освіти.

Визначені психологічні компоненти відображають психологічний зміст прийняття рішення.

Свідоме прийняття рішення – це типовий вольовий акт. Структура вольової дії, за даними психологів, складається з таких етапів: усвідомлення (прийняття) мети; усвідомлення ряду можливостей щодо її досягнення; виявлення мотивів, які стверджують або заперечують ці можливості; боротьба мотивів та процес вибору; прийняття однієї з можливостей як рішення; здійснення прийнятого рішення.

Порівняємо цю структуру з послідовними етапами прийняття управлінських рішень: виявлення проблеми (діагноз); формування обмежень і критеріїв для прийняття рішення; виявлення та аналіз альтернатив; оцінка альтернатив (прогноз); кінцевий вибір альтернативи, рішення. Це порівняння показує, що в структурах вольової дії та прийняття рішення багато спільного.

До сформульованих фахівцями правил для менеджерів освіти введено одне найістотніше: правило домінування ступеня безпосередньої або опосередкованої користі для реалізації цільової функції освіти. Суть цього правила полягає в тому, що коли є кілька варіантів управлінського рішення, за остаточне слід приймати те, реалізація якого принесе найбільшу користь або не зашкодить людям, заради яких працює менеджер освіти.

Важливою психологічною специфікою розробки та прийняття управлінських рішень є те, що “особа, яка приймає рішення, – це система, яка здійснює вибір альтернативи і несе відповідальність за своє рішення”.

2. Суттєвого підвищення якості ефективністі управління можна досягти завдяки застосуванню нових інформаційних технологій.

Втілення нових інформаційних технологій обумовлене отриманням необхідної управлінської інформації, яка дозволяє побачити рух кожної дитини в процесі навчання.

Із втіленням НІТ пов’язане більш широке розуміння управління навчанням, яке є не тільки управління школою, але і управління процесом навчання кожного учня. За цієї умови суб’єктами виступають уже не тільки керівники шкіл, але і вчитель і сам учень.

Мова йде про кібернетичний підхід до управління навчання, коли під управлінням розуміється такий вплив на об’єкт (процес), яке вибране із багатьох можливих впливів із урахуванням поставленої мети, стану об’єкту (процесу), його характеристик і веде до покращення функціонування або розвитку даного об’єкту, тобто наближення до мети.

Головне в НІТ – це комп’ютер із відповідним технічним і програмним забезпеченням, що простежується в визначенні: нові інформаційні технології навчання, процес підготовки і передачі інформації учню, за допомогою комп’ютера.

Важливу роль тут відіграє учнівський і учительський моніторинг.

Структура управління освітою із використанням НІТ може бути представлена у вигляді таких послідовних дій:

1. Формування мети.

2. Конкретизація мети.

3. Створення педагогічної системи контролю.

4. Створення психологічної системи контролю.

5. Створення системи педагогічного моніторингу.

6. Створення системи психологічного моніторингу.

7. Характеристика початкового стану учня:

а) педагогічна;

б) психологічна;

8. Вироблення прогнозу за учнем:

а) педагогічна траєкторія;

б) психологічна траєкторія;

9. Формування мети для учня:

а) педагогічна;

б) психологічна;

10. Аналіз отриманих результатів процесу навчання.

11. Коректування теми і діяльності на всіх рівнях:

а) внутрішкільний;

б) муніципальний;

в) регіональний;

г) федеральний.

До інформаційних систем управління відноситься: план; програма навчання; підручники; електронні моделі підручника; технологія прогнозування.

3. З погляду функціонального підходу в зовнішньому середовищі прийнято вирізняти фактори прямої та опосередкованої дії.

Фактори прямої дії:

• постачальники матеріалів, капіталів, трудових ресурсів;

• закони і законодавчі органи, що безпосередньо визначають статус, напрями і механізми діяльності даної ділової організації;

• споживачі;

• власники;

• конкуренти.

Звичайно, виникає таке запитання. А чи доцільно відокремлювати фактори прямої дії з економічного середовища, до якого входить більшість із них? Так, доцільно. Адже з факторами прямої дії (постачальниками, споживачами, урядовими організаціями) організаціям Доводиться укладати відповідні угоди. Цю діяльність здійснюють певні функціональні підрозділи навчального закладу. Спостереження ж за змінами у середовищі в цілому і окремих його сферах, зокрема в економіці, – це функції інших ланок. Отже, структурний підхід має дати чіткі уявлення про зовнішнє середовище організації. Він має значення у навчальних закладах передусім для вищого менеджменту, а також маркетингу і фінансів у цілому, особливо важливим є використання структурного підходу до аналізу зовнішнього середовища для політичних організацій, органів державної влади й управління.

Фактори опосередкованої дії впливають через інші обставини на діяльність компанії. Скажімо, криза в економіці вплинула на діяльність багатьох навчальних закладів, а опосередковано – на навчальні заклади, які знаходилися в Чорнобильській зоні.

Основні фактори опосередкованої дії:

• стан економіки;

• науково-технічний прогрес

• політичні і соціально-культурні зміни;

• вплив групових інтересів на організацію;

• вплив міжнародних подій або подій в інших країнах на стан справ в організації.

Другою важливою складовою середовища є внутрішнє середовище, що являє собою певні обставини і фактори всередині організації, які впливають на поведінку працівників і прийняття рішень. Звичайно, ґрунтовне розуміння організації передбачає насамперед знання її внутрішнього середовища.

В наш час поширеними є два підходи до аналізу внутрішнього середовища: широкий (комплексний) і вузький (людський).

За широкого підходу до внутрішнього середовища включаються як матеріально-речові, так і людські фактори, а за вузького – акцент робиться виключно на людських факторах.

Лекція 5.

Тема лекції: Керівник-менеджер в системі освіти. Його роль та функції. Стилі керівництва.

Мета лекції: розкрити роль адміністратора в системі освіти, познайомити студентів з вимогами до характерологічних, особистісних, професійних рис керівника, познайомити і поняттям стиль керівництва.