План лекції.

1. Поняття про системи.

2. Управлінська система в організації освіти.

3. Система управління освітою.

4. Методика визначення особистісних характеристик керівника та їх роль у застосуванні психологічних методів управління.

Література.

1.Вудрок М., Францис Д. Раскрепощенный менеджер. Для руководителя - практика. // пер. с англ. – М., 1991.

2.Екатиринославский Ю.Ю. Управленческие ситуации: анализ и решение. – М., 1988.

3.Поташник м.М. Управление образованием. – м., 1998.

4. Кремень В.Г. Вища освіта стає обов’язковим етапом у житті людини: Доп. Міністра освіти і науки України на засіданні Спілки ректорів України в Запоріжжі // Освіта України. – 2002. -- №47. – С. 4 – 5.

5. Курдюмова И.М. Показатели в образовании // Стандарты и мониторинг в образовании. – 2002. -- №5. – С. 53 – 5

1. Розгляд менеджменту освіти як соціальної діяльності передбачає, на нашу думку, розуміння соціальної діяльності як виконання суб’єктом (суспільством, групою, особистістю) історично конкретних суспільних функцій, що є необхідними для існування та розвитку суспільної системи.

Система освіти та система управління в освіті є зовнішніми основами менеджменту в освіті.

Система – це єдність, яка складається із взаємозалежних частин, кожна із яких дає щось конкретне для унікальної характеристики цілого.

Організації вважаються відкритими системами, тому що вони динамічно взаємодіють із зовнішнім середовищем.

В світі розроблено чимало різноманітних систем менеджменту. Але не всі вони витримали перевірку часом. Зосередимо увагу на трьох найпоширеніших концепціях:

• функціональній системі менеджменту;

• елементній системі менеджменту;

• виробничій системі менеджменту.

Функціональна система менеджменту ґрунтується на ідеї розподілу управлінської діяльності на спеціалізовані види кваліфікованої праці або універсальні напрями діяльності, виконання яких у певній послідовності забезпечує узгоджену роботу всієї організації. Цей підхід до системи менеджменту найстаріший (з часів А.Файоля) і найпоширеніший. І хоч у різних книгах склад функцій виглядає дещо неоднаковим внаслідок різного ступеня деталізації, функціональна система є найбільш логічною.

Ця система охоплює два типи зворотних зв’язків.

Жорсткий зв’язок (відтворення системи) здійснюється цільовими замовниками із зовнішнього середовища.

Іншим є “зворотний зв’язок”. Це – гнучкий зв’язок всередині організації: між результатами і окремими функціями.

Елементна система менеджменту ґрунтується на стратегії, елементи цієї системи дають можливість втілювати стратегію послідовно в елементах нижнього рівня.

Виробнича система менеджменту вироблена на підставі узагальнення досвіду створення менеджменту у постсоціалістичних країнах. Перевага цієї моделі у тому, що в ній об’єднуються всі ланки організацій, які включають структури, маркетинг та бізнес-план, організації та логістику, фінансовий та управлінський облік, фінанси, економіку, людські ресурси, а також два допоміжні блоки: комунікації та документооборот між різними блоками, а також програмно-технічні платформи.

Така система дає можливість досягати згоди між різними елементами системи.

Бізнес-планування здійснюють служби стратегічного планування, а розроблення фінансових бюджетів – фінансовий відділ.

2. Система управління освітою – це ієрархічно побудована соціальна організація, яку в менеджменті розуміють як “соціальний інститут, сформований для осягнення певних цілей і наділення у зв’язку з цим ресурсами, правами і обов’язками, що в цілому визначають структуру і зміст функцій організації”. Треба зазначити, що кожний рівень ("поверх") організації є підсистемою загальної системи управління в освіті. Починаючи з районного відділу освіти, кожний ієрархічний поверх має на меті управління нижчими поверхами, а вуз, школа і дошкільний заклад, заклад післядипломної освіти реалізують безпосередньо місію освіти щодо навчання, виховання, розвитку особистості, формування фахівця, підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів.

Згідно з методологією системного підходу, кожна підсистема як елемент загальної системи має свої специфічні особливості, які не тотожні всій системі, але у своєму поєднанні (ансамблі) дають нову, системну якість. Найважливішим компонентом системи управління є люди, які займають певні професійно-посадові позиції в структурі організації. Це твердження стосується системи управління взагалі. Однак, якщо ми застосуємо це методологічне положення до менеджменту в освіті (як це здійснюється під час аналізу об’єктів і суб’єктів управління в освіті), то можна стверджувати, що людина як особистість є не просто найважливішим компонентом, а системотвірним чинником всієї системи освіти, управління і психології менеджменту в освіті. Гуманістична пронизаність усієї системи управління освітою дає підстави розглядати її як підсистему загальної системи освіти, яка, у свою чергу, є підсистемою суспільства як найбільшої соціальної системи. Таким чином, особистість (дитини, педагога, менеджера) – це не тільки найвища цінність суспільства (згідно зі ст.3 Конституції України від 28 червня 1996 року), а її розвиток – не тільки місія управління в освіті, а й системотвірний, центральний чинни менеджменту (керівництва) в освіті.

3. В.П.Панасюк дає таке визначення поняттю управління освітнім процесом – це цілеспрямований комплексний скоординований вплив як на даний процес в цілому, так і на його основні елементи з метою досягнення найбільшої відповідності параметрів його функціонування і результатів, які відповідають певним вимогам, нормам і стандартам.

Управління, яке орієнтоване на нові цілі (результати) освіти, завжди майже передбачає перехід школи, а отже і процесів, які відбуваються в ній до режиму розвитку, що дуже важливо для теперішнього часу.

Досить часто можна почути про управління якістю освіти. Управління якістю освіти (що рівносильне управлінню за цілями або результатами) – це особливе управління, яке організоване і спрямоване на досягнення не будь-яких, не випадкових, не просто кращих, чим раніше, а повністю визначених, раніше визначених із можливою точністю результатів освіти, притому результати повинні бути визначені операціонально в зоні потенціального розвитку учня (випускника), тобто мова завжди йде про найвищі, можливі для конкретного школяра, оптимальні результати.

Орієнтація управління на нові результати освіти – це завжди перебудова (перетворення, перехід, переведення) всієї шкільної системи на прогресивно інноваційний режим – режим розвитку.

Управління освітою за результатами – це майже завжди управління в інноваційному, експериментальному режимі.

Функція управління (від латинського – здійснення, виконання) – це відношення між системою, що управляється і об’єктом, що управляється, що вимагає від системи, що управляється виконання певної дії для забезпечення цілеспрямованості і організованості управлінських процесів. (Управление школой: теоретические основы и методы. / Под ред. В.С.Лазарева. – М. 1997).

Визначають функції управління: планування, організація, керівництво, контроль і аналіз, і конкретні функції, коли управлінська дія називається не само собою, а разом з об'єктом, на який вона спрямована: наприклад, планування роботи з педкадрами, контроль якості освіти, організація діяльності гуртків якості і предметних кафедр.

Планування в широкому розумінні включає в себе прогнозування, програмування, складання робочого плану. Принципово важливою новинкою тут є перехід від традиційного планування навчально-виховної роботи школи по цільових комплексних програм функціонування або розвитку школи для досягнення в освіті певної якості.

Організація. Для того, щоб здійснити заплановане, необхідно визначити, назвати людей, хто буде виконувати намічене, тобто – суб’єкти управління якістю освіти, сформулювати, що повинен виконувати кожний суб’єкт, визначити його функціональні обов’язки.

Для здійснення управлінської дії “організація” необхідно:

• виробити;

• вирішити;

• проконтролювати;

• вивчити;

• провести;

• від стежити;

• підготувати;

• забезпечити;

• проаналізувати;

• вимагати.

Керівництво – одна із функцій управління.

Контроль – контроль-моніторинг в процесі якого доводиться відслідковувати проект, процес, результат, здійснювати аналіз і робити поправки.

Координація – школа як об’єкт управління представляє собою багатокомпонентний поліструктурний комплекс, тому всі процеси в ній потрібно координувати.

4. Особистісний підхід – це розуміння особистості як взаємопов’язаної сукупності внутрішніх умов, які переломлюють усі зовнішні впливи.

Без особистості немає менеджменту в освіті як діяльності і з точки зору мети, результату, суб’єкта і об’єкта, так і з точки зору соціального або, точніше, соціально­го логічного менеджменту як одного з видів праці, що перетворює людину.

Суб’єкт (керівник, менеджер), об’єкт (педагогічний колектив, окремі працівники), мета (самоактуалізована особистість) і навіть сама технологія, механізми управлінської діяльності менеджера освіти, наряддя цієї діяльності мають психологічну і соціально-психологічну сутність як процеси перетворення особистостей, взаємодії між ними не в абстрактному, а в конкретному, життєвотворчому розумінні. З урахуванням цього менеджмент в освіті, його становлення і розвиток досліджується на основі аналізу особистості, яка є творцем цієї професійної діяльності. Необхідно розглядати всі психологічні проблеми менеджменту в освіті з позиції особистісного підходу. Однак особистість виступає тут, хоч і в ансамблі своїх властивостей і якостей, але більшою мірою з точки зору управлінської діяльності менеджера в освіті. Для менеджменту в освіті особистісний підхід – це особистісно-діяльнісний підхід, коли особистість і управлінська діяльність перебувають у взаємопроникненні. Певною мірою можна стверджувати, що ця діяльність надає значущого змістотвірного впливу на особистість її суб’єкта, об’єкта, результат.

Суть особистісно-діяльністого підходу полягає:

• управлінська діяльність менеджера освіти розглядається як особистісно орієнтована праця;

• системотвірним чинником, головною фігурою менеджменту в освіті як цілісної системи є особистість дитини;

• цілетвірними чинниками підсистем у системі управління освітою визначаються особистість педагога, особистість керівника педагогічного колективу, особистість керівника установи;

• особистість розглядається не загалом, а в професійно-управлінській діяльності;

• особистість створює управлінську діяльність і водночас формується в ній, визначається взаємопроникнення особистості в діяльність і діяльності в особистість;

• особистісно-діяльнісний підхід доцільно покласти в процес розробки та структуру психологічних вимог до менеджера освіти як професіонала-управлінця, побудови психограми, акмеограми менеджера освіти;

• особистісно-діяльнісний підхід є продуктивним принципом для розробки шляхів професійного становлення навчання і підвищення кваліфікації менеджерів освіти, передбачає розгляд цього навчання як удосконалення розвитку особистості.

Лекція 3.

Тема лекції: Школа як педагогічна система і об'єкт управління.

Мета лекції: формувати поняття про систему як певну цілісність, поняття про відкриту систему, визначити умови існування системи, визначити структурні компоненти педагогічного процесу.