2. Кінцеві продукти обміну речовин.

У різних представників тваринного світу неоднакові як процеси обміну, так і кінцеві їх продукти. При дисиміляції вуглеводів і ліпідів утворюються вуглекислий газ і вода. Вода виводиться через нирки, меншою мірою через шкіру, легені та кишки, а вуглекислий газ переважно через легені. Окрім цього утворюються і продукти неповного окислення як наприклад органічні кислоти (щавлева, молочна, ацетооцтова та інші), альдегіди, кетони. У різних тварин можуть виводитися з організму ті або інші з них і притому в різній кількості. У здорової людині вони є лише украй невеликою частиною продуктів обміну вуглеводів і жирів, які в основного окислюються повністю.

Продукти білкового обміну у різних тварин ще різноманітніші: крім вуглекислоти і води, утворюються аміак, сечовина, сечова кислота, креатинін і інші речовини, що містять азот. Серед них є і такі, які з'являються в результаті захисного синтезу, що неоднаково протікає у різних тварин. Так, бензойна кислота перетворюється у ссавців в гіпурову, яка і виділяється з сечею, а у птахів - в орнітурову. Нарешті, до продуктів білкового обміну слід віднести речовини, що містять сірку: у птахів це головним чином сульфати, а у ссавців - парні сірчані кислоти.

З повною виразністю виступає переважне утворення певних азотистих продуктів обміну залежно від умов місця існування. Аміак - продукт дезамінування амінокислот - володіє великою токсичністю і повинен швидко виводитися назовні. Це і відбувається у всіх тварин, що знаходяться в умовах значного постачання водою. У морських безхребетних поверхня тіла зазвичай легко проникна для води; у них значна частина або майже весь азот виділяється з аміаком, тоді як інші, менш токсичні продукти, майже відсутні, оскільки немає необхідності в їх синтезі, бо аміак достатньо швидко виводиться шляхом дифузії. У прісноводих тварин (як у безхребетних, так і у костистих риб) осмотичний тиск внутрішнього середовища значно більший чим зовнішнього, а тому вода безперервно надходить в організм головним чином через напівпроникні оболонки їх дихальних органів. Так само безперервно екскреторні органи виводять з організму воду разом з аміаком, що міститься в ній.

У морських риб осмотичний тиск внутрішнього середовища менший, ніж зовнішнього, тому вода надходить в організм в обмеженій кількості, бо її рух направлений в зовнішнє середовище. Проте накопичення аміаку не відбувається, оскільки у костистих риб частина його синтезується в нетоксичне з'єднання - триметиламін, а у хрящових - головним чином в сечовину. Дводишні риби, знаходячись у воді, виділяють багато аміаку і лише незначну кількість сечовини, яка, проте, сильно зростає, коли води виявляється недостатньо.

Для наземних тварин виключена можливість значного і до того ж безперервного надходження в організм води. Вони отримують, а отже, і виділяють її в обмеженій кількості. Це спричиняє за собою підвищення концентрації азотовмісних продуктів обміну, що можливо, якщо вони будуть мати малу отруйність. У багатьох наземних форм азот в основному виділяється у вигляді сечовини. У комах, птахів і більшості рептилій утворюється майже виключно сечова кислота. Така відмінність пояснюється умовами ембріонального розвитку. Яйця змій, ящірок і птахів практично непроникні для води, тому продукти обміну не виділяються назовні. Якби у цих тварин утворювалася добре розчинна сечовина, то за час ембріонального розвитку вона опинилась б в рідинах тіла в такій концентрації, яка викликала б серйозні функціональні порушення. Сечова кислота майже нерозчинна і, нагромаджуючись, відкладається у формі кристалів в алантоїсі. Такий спосіб звільнення від продуктів обміну зберігається і у дорослих тварин. У багатьох безхребетних є особливі клітини, які протягом життя поступово наповнюються сечокислим натрієм. У деяких равликів такі клітини розсіяні по всьому тілу. У метелика капустянки, сечова кислота відкладається на крильцях у вигляді білого пилку.

У земноводних ембріональний розвиток відбувається у водному середовищі, а отже розчинні продукти розпаду легко можуть виділятися з організму. Поки пуголовок не піддався метаморфозу і мешкає у воді, він виділяє багато аміаку і дуже мало сечовини, кількість якої лише поступово збільшується, стаючи основним азотистим продуктом обміну у дорослої жаби. Виняток становить шпорцева жаба, що мешкає постійно у воді і що майже не синтезує сечовини. У ссавців в період внутріутробного розвитку, як і в дорослому стані, утворюється переважно сечовина: її своєчасному видаленню з тіла зародка сприяє безперервний водний обмін з материнським організмом.

Таким чином, характер кінцевих продуктів азотистого обміну виявляється біологічно обумовленим.