1. Основні (тропосферні високі);

2. Вторинні (приземні низькі);

3. Верхні.

По особливостям переміщення, вертикальної будови і умов погоди розрізняють наступні фронти:

1. Прості фронти – теплі, холодні і малорухомі (стаціонарні)

2. Складні фронти, або фронти оклюзії (зімкнені) – теплі, холодні і нейтральні фронти оклюзії, також можуть бути малорухомими.

По географічним ознакам у зв’язку з географічною класифікацією повітряних мас розрізняють наступні головні фронти:

1. Арктичний фронт (АФ), розділяє маси арктичного і полярного (помірного) повітря.

2. Полярний фронт (ПФ) або фронт помірних широт розділяє маси помірного (полярного і тропічного) повітря.

3. Тропічний фронт (ТФ) розділяє маси тропічного і екваторіального повітря.

Основними (тропосферними, висотними) фронтами називаються фронти, які мають велику горизонтальну (декілька тисяч км) і вертикальну протяжність (декілька кілометрів) і також визначені не тільки на приземних картах, а і на картах баричної топографії. Малорухомими (стаціонарними) називаються ділянки основного фронта, які суттєво не переміщуються від одного строку до другого.

Вторинними (приземними, низькими) називаються фронти невеликої горизонтальної (декілька сотень км) і вертикальної (1-1,5 км) протяжності, які спостерігаються звичайно протягом 1-2 діб.

Верхніми називаються фронти, які утворюються на деякій висоті у тропосфері, вони виявляються на картах баричної топографії на відміну від приземних карт.

Теплими називаються ділянки фронта, які переміщуються у бік відносно холодної повітряної маси.

Холодними називаються ділянки фронта, які переміщуються у бік відносно теплої повітряної маси.

Фронтом оклюзії називається фронт, який утворився внаслідок злиття холодного і теплого фронтів. Розрізняють теплі, холодні і нейтральні фронти оклюзії.

Лінії фронтів на картах погоди проводяться з використанням позначень

- Теплий фронт, червоний колір

- Холодний фронт, синій колір

- Малорухомий (стаціонарний) фронт, червоний і синій колір

- Фронт оклюзії, коричневий колір

- Вторинний теплий фронт, червоний колір

- Вторинний холодний фронт, синій колір

- Вторинний малорухомий (стаціонарний) фронт, червоний і синій колір

Переміщення фронтів визначається системою повітряних течій. З фронтами пов’язані стійкі висхідні рухи повітря, фронтальні системи хмар і опадів.

На рис. 11.3-11.6 представлені системи хмар теплого, холодного фронтів і фронту оклюзії.

С

Рис. 11.5. Принципова схема будови швидко- Рис. 11.6. Схеми теплого (а) і холодного (б)

рухомого холодного фронту (ІІ роду); фронтів оклюзії та зображення на картах

вгорі – вертикальний розріз; внизу – на погоди, що відповідають їм.

приземній карті.

хеми атмосферних фронтів

Загальні ознаки атмосферних фронтів на приземних картах погоди:

1. Лінія фронту проходить вздовж осі баричної улоговини;

2. Вздовж лінії фронту спостерігається конвергенція (сходимість потоків);

3. При переході через лінію фронту спостерігаються різкі зміни метеорологічних величин (зміни температури досягають 3-5 °С, а іноді до 10 °С);

4. Баричні тенденції по обидва боки фронту розрізняються по величині і знаку; перед теплим фронтом спостерігається зона падіння тиску, за холодним – область росту тиску;

5. Вітер при проходженні лінії фронту завжди повертає проти годинникової стрілки;

6. Для кожного фронту є характерна зона хмар і опадів. Перед теплим фронтом спостерігаються хмари висхідного сковзання (шарувато подібні) – Cs, As, Ns, з якими пов’язані облогові опади; перед холодним фронтом – купчасто-дощові хмари Св і ливньові опади. У фронту оклюзії хмари і опади розташовуються по обидва боки.

Ознаки атмосферних фронтів на висотних картах погоди

Лінії атмосферних фронтів проводять на картах АТ_850мб, при цьому для контролю використовують карти АТ_500мб і ОТ_{500/1000 мб}.

Основні ознаки атмосферних фронтів на картах АТ_850мб є контрасти температур 4-5°С і більше на 500 км, сходження потоків у зоні фронту; фронт на цих картах проходить не вздовж баричної улоговини, а у її передній частині.

Фронт на карті погоди – це лінія перетину фронтальної поверхні з поверхнею землі (приземна карта погоди) або з ізобаричною поверхнею (карти абсолютної баричної топографії). Визначення ліній атмосферних фронтів здійснюється по комплексу ознак на приземних картах і картах баричної топографії (рис. 11.7, 11.8) при їх спільному аналізі.

Рис. 11.7. Приземна карта погоди

Рис. 11.8. Карта баричної топографії АТ_500мб

Для аналізу синоптичних карт використовують приземні карти і карти баричної топографії, карти за поточні строки, попередні, що дозволяє стежити за розвитком у часі атмосферних процесів.

У процесі аналізу перш за все визначають з якою швидкістю і в якому напрямку будуть переміщуватись у найближчий час повітряні маси, баричні утворення (циклони і антициклони), фронти, а також подальший хід атмосферних процесів. Наприклад, якщо тиск у центрі циклону буде знижуватись, то він буде посилюватись, а при підвищенні тиску – заповнюватись (деградувати). Підвищення тиску в антициклоні, навпаки, супроводжується його підсиленням.

У результаті аналізу синоптичних карт, аерологічних даних, інформації метеорологічних радіолокаційних станцій, штучних супутників Землі здійснюється розрахунок майбутнього синоптичного положення, тобто визначаються географічні райони розповсюдження і нові властивості повітряних мас, циклонів і антициклонів, атмосферних фронтів, які будуть спостерігатись на наступну добу.

Синоптичне положення – це сукупність атмосферних процесів у даний момент часу, яка відображена на синоптичних картах.

На основі аналізу синоптичних карт і одержаного майбутнього синоптичного положення складаються прогнози погоди. [7]

Метеорологічним прогнозом називається передбачення очікуваного стану атмосфери.

В залежності від передчасності розрізняють короткострокові (з передчасністю 36 годин) і довгострокові (з передчасністю більше 36 годин) метеорологічні прогнози. До короткострокових прогнозів належать добові оперативні прогнози і штормові попередження.

Добовий прогноз складається з 21 години поточної доби до 21 години наступної доби (окремо на денну і нічну половини). У разі необхідності добовий прогноз погоди на другу половину строку уточнюється по наступним синоптичним картам.

Метеорологічні прогнози розподіляються на прогнози по пункту (місту, аеродрому і т. ін), прогнози по району (географічному або адміністративному), прогнози по маршруту (авіатрасі, залізничній дорозі і т. ін).

Перелік характеристик стану атмосфери і ступінь їх деталізації, які відображаються у прогнозах, регламентуються Наставленнями по службі прогнозів.

Прогнози загального призначення складаються для використання їх широким колом споживачів (прогнози погоди для населення). В цих прогнозах даються відомості про очікувану хмарність, опади, атмосферні явища, вітер і температуру повітря.

Спеціалізовані прогнози розробляються для конкретного споживача (або вузького кола споживачів) з урахуванням специфіки його діяльності. Так у авіаційних прогнозах особлива уважність приділяється характеристикам хмарності і атмосферних явищ, які погіршують видимість, у морських прогнозах – характеристикам вітру, у сільськогосподарських або агрометеорологічних прогнозах – характеристикам опадів, температури і т. ін.

Для прогнозу переміщення основних баричних утворень і атмосферних фронтів, синоптичного положення застосовуються різні методи (чисельні, прийоми формальної і фізичної екстраполяції, якісно-фізичні і т. ін).

Одним із прийомів методу фізичної екстраполяції є правило ведучого потоку, згідно якому прогноз переміщення баричних центрів циклонів і антициклонів, осей улоговин (гребенів), фронтів на приземних картах погоди визначається по середній швидкості вітру вздовж ізогіпс на картах АТ_700мб (АТ_500мб) з коефіцієнтом (k), який змінюється в залежності від швидкості переносу на картах АТ_700мб від 1,5 до 0,7-0,6 відповідно для швидкості переносу від 30 км/год до 85-100 км/год, а на картах АТ_500мб коефіцієнт k в середньому приймається рівним 0,6.

Прогнози погоди використовують майже всі галузі народного господарства, що дозволяє своєчасно вжити відповідні заходи і уникнути втрат від небезпечних метеорологічних явищ.

Завдання для лабораторної роботи.

1. Ознайомитись з поняттям предмету, метою і завданням синоптичної метеорології.

2. Вивчити і намалювати схему нанесення метеорологічних величин на приземну карту погоди.

3. Ознайомитись з додатком Л – пояснення до коду КН–01.

4. Розшифрувати на приземній синоптичній карті і карті баричної топографії значення метеорологічних величин.

5. Ознайомитись з правилами обробки і підйому синоптичної карти, визначити центри циклонів і антициклонів, зон падіння і росту атмосферного тиску, опадів і т. ін.

6. Засвоїти поняття атмосферний фронт, основні ознаки і типи атмосферних фронтів, умовні позначення їх і визначити типи фронтів на синоптичних картах.

7. Засвоїти поняття синоптичного положення, метеорологічного прогнозу, основні правила складання прогнозів погоди і їх значення для різних галузей народного господарства.

8. Скласти прогноз переміщення баричних центрів, атмосферних фронтів на приземних картах погоди за правилом ведучого потоку на картах АТ_700мб (АТ_500мб).

Питання для самоконтролю:

1. Предмет і основні завдання синоптичної метеорології.

2. Порядок нанесення метеорологічних величин на карти погоди.

3. Основні баричні утворення, їх позначення і характеристика.

4. Що таке підйом синоптичної карти?

5. Що таке атмосферний фронт, його основні ознаки і які існують типи атмосферних фронтів, а також характерні схеми розподілу хмар у зонах атмосферних фронтів різних типів.

6. Поняття синоптичного положення і метеорологічного прогнозу, матеріали, які використовують для складання прогнозів.

7. Типи прогнозів і основні правила складання прогнозів, значення їх для різних галузей народного господарства.

Лабораторна робота 12

Організація і основні завдання агрометеорологічного обслуговування сільського господарства. Основні види агрометеорологічних спостережень. Систематизація та узагальнення метеорологічної інформації

Мета роботи: Ознайомлення з основними завданнями агрометеорології, орга-нізацією і основними видами агрометеорологічних спостере-жень, приладами, інформації, обробкою і систематизацією агрометеорологічної інформації.

Матеріали: Книжки запису і таблиці агрометеорологічних спостережень.

Загальні положення

Агрометеорологія або сільськогосподарська метеорологія – наука, яка вивчає метеорологічні, кліматичні, гідрологічні умови в їх взаємодії з об’єктами і процесами сільськогосподарського виробництва.

Об’єктами вивчення агрометеорології є погода, клімат, водний і тепловий режими грунтів, сільськогосподарські культури і тварини, процеси сільськогосподарського виробництва, тобто агрометеорологія займається вивченням агрометеорологічних умов сільськогосподарського виробництва і сприяє їх раціональному використанню для одержання високих врожаїв і ведення високопродуктивного тваринництва.

Одним із основних методів вивчення агрометеорологічних умов сільськогосподарського виробництва є агрометеорологічні спостереження.

Дані агрометеорологічних спостережень використовують у оперативній роботі по агрометеорологічному обслуговуванню сільського господарства органами Департаменту гідрометеорології і безпосередньо агрометеорологічними станціями і постами. Вони використовуються при складанні агрометеорологічної інформації (добових, декадних, сезонних агрометеорологічних бюлетенів і обзорів), агрометеорологічних щорічників і різних довідок та прогнозів (вологозабезпеченості посівів, умов перезимівлі озимих культур і т. ін), якими регулярно обслуговуються керуючі сільськогосподарські органи.

На основі багаторічних матеріалів агрометеорологічних спостережень вивчаються агрокліматичні ресурси країни і окремих її зон і районів, складаються агрокліматичні довідники, проводиться агрокліматичне районування території.

Агрометеорологічні спостереження дають можливість проводити різні агротехнічні заходи з урахуванням погодних умов. Так, наприклад, агрометеорологічні спостереження за температурою орного шару ґрунту дозволяють провести у оптимальні строки посів теплолюбних культур, а результати спостережень за вологістю верхніх шарів ґрунту дають можливість вірно визначити своєчасність відповідних агротехнічних заходів.

До регулярного проведення основних агрометеорологічних спостережень залучаються:

1. всі агрометеорологічні станції.

2. гідрометеорологічні станції (метеорологічні, гідрологічні, аерологічні, морські гідрометеорологічні) і окремі спеціалізовані станції, розташовані у сільськогосподарських районах.

3. метеорологічні пости першого і другого розрядів, розташованих у сільськогосподарських районах.

Основними завданнями агрометеорологічних і гідрометеорологічних станцій і постів Департаменту гідрометеорології по агрометеорологічним спостереженням є:

1. проведення агрометеорологічних спостережень у районі розташування станції або поста.

2. первинна обробка і контроль результатів спостережень.

3. складання інформаційних агрометеорологічних довідок і передача їх відповідним організаціям у встановлені строки.

Одночасно агрометеорологічні і гідрологічні станції і пости здійснюють регулярне агрометеорологічне обслуговування сільськогосподарських організацій шляхом передачі прогнозів погоди, агрометеорологічних прогнозів, довідок, термінових попереджень про небезпечні погодні явища, детальної інформації про минулу погоду і агрометеорологічні умови на полях сільськогосподарських підприємств, агрометеорологічні консультації при складанні виробничих планів, визначення строків посіву, виконання сільськогосподарських робіт і т. ін.

Агрометеорологічні спостереження виконуються згідно «Наставления гидрометеорологическим станциям и постам. Вып. ІІ. Агрометеорологические наблюдения на станциях и постах. Часть І.».[8]

У типову програму основних агрометеорологічних спостережень включаються наступні види спостережень.

Спостереження по повній програмі для станцій

У вегетаційний період:

1. Над температурою орного шару ґрунту у весняний період;

2. Над опадами на сільськогосподарських полях;

3. Над вологістю верхніх шарів ґрунту (візуальні спостереження);

4. Над вологістю кореневмісного шару ґрунту (інструментальні спостереження);

5. Над фазами розвитку сільськогосподарських культур, трав і рослин (фенологічні спостереження);

6. За станом сільськогосподарських культур і трав: висотою і густотою рослин, кількістю бур’янів у посівах, пошкодженням рослин небезпечними метеорологічними явищами, шкідниками і хворобами, поляганням рослин, приростом рослинної маси, формуванням елементів продуктивності і структурою врожаю; загальна оцінка стану сільськогосподарських культур і трав, оцінка стану сільськогосподарських культур по кількісним ознакам.

7. За польовими роботами і випасом тварин.

У зимовий період:

1. Над температурою ґрунту на глибині залягання вузла кущіння озимих культур;

2. Над вологістю ґрунту (виконують тільки агрометеостанції);

3. Над глибиною промерзання і танення ґрунту (візуальні і інструментальні спостереження);

4. Над сніговим покривом на полях;

5. За станом озимих культур і плодових дерев.

Всі регулярні агрометеорологічні спостереження проводяться на спеціальних ділянках, які вибираються на полях, пасовищах, сінокосах, у садах і на других сільськогосподарських угіддях підприємств.

Відстань ділянок спостереження від метеомайданчика станції звичайно не повинна перевищувати 3 км, але може бути збільшена до 5-10 км при умові якщо віддалені поля по рельєфу, рослинності та іншим важливим для формування агрометеорологічних умов місцевим природним факторам не будуть суттєво відрізнятися від місцевості, де розташований метеомайданчик станції.

Ділянки спостережень вибираються на основних полях сівозміни, на основних масивах овочевих і баштанних культур, пасовищ і сінокосів, плодово-ягідних насаджень, полях з основним агротехнічним фоном, який домінує у господарстві (незрошувані або зрошувані поля, поля з захисними лісосмугами або без них і т. ін.).

Кожній ділянці спостережень надається постійний номер. Необхідно, щоб ділянки спостережень були однотипними по агромеліоративним заходам (зрошення, осушення), розташуванню відносно лісу полезахисних лісосмуг, по рельєфу, глибині залягання ґрунтових вод і верховодок, агрогідрологічним властивостям ґрунту, генезису і механічному складу ґрунту.

Агрометеорологічні спостереження у вегетаційний період

1. Температура орного шару ґрунту є одним із основних елементів, необхідних для інформації сільськогосподарським підприємствам у період весняного посіву.

Спостереження над температурою орного шару ґрунту проводяться на одній із ділянок спостережень – на полі, яке призначається під посів пізньої теплолюбної культури, при цьому на ділянці спостережень виділяється майданчик, розміром 2-3 м². Спостереження виконуються через добу (по парним числам) у 15-16 год. на двох глибинах: 5 і 10 см від поверхні ґрунту у весняний період з моменту підсихання ґрунту до м’якопластичного стану і до появи масових сходів теплолюбної культури, яка посіяна на даній ділянці спостережень.

Вимірювання температури ґрунту на ділянках спостережень виконується за допомогою похідного ґрунтового термометра-щупа АМ-6 чи АМ-15, який заглиблюється у грунт вертикально на глибину 5 см і витримується на цій глибині 5 хв. Відлік температури виконується з точністю до 0,5С.

2. Спостереження за опадами виконуються на ділянках спостережень, де ведуться інструментальні визначення вологості ґрунту, через день по парним числам або два рази у декаду (4, 10, 14, 20, 24 і 30 (31)-го числа) у дні і часи обходу ділянок спостережень для виконання фенологічних спостережень. Опади на полях вимірюються за допомогою польового дощоміру.

3. Вологість верхніх шарів ґрунту визначає умови росту сільськогосподарських культур. Оцінка вологості верхніх шарів ґрунту дається по 5 градаціям:

а) надлишково зволожений – текучий стан ґрунту;

б) сильно зволожений – липкий стан ґрунту;

в) добре зволожений – м’якопластичний стан;

г) слабо зволожений – твердопластичний стан;

д) сухий – твердий або сипучий стан.

Візуальні спостереження над вологістю верхніх шарів ґрунту виконуються на ділянках спостережень полів з озимою культурою, з ранньою ярою зерновою культурою, з кукурудзою або ведучою технічною культурою.

Крім того при наявності у радіусі 500 м від метеомайданчика поля з орною або городньою культурою для більш детальних спостережень над вологістю верхніх шарів ґрунту виділяється постійна ділянка, на якій ведуться щоденні спостереження за станом зволоженості ґрунту. Спостереження проводяться у теплий період року, коли стан зволоженості верхнього шару ґрунту є особливо важливим для сільськогосподарського виробництва.

Візуальні спостереження над вологістю ґрунту на польових ділянках виконують 2 рази у декаду: 4, 10, 14, 20, 24, 30 або 31 числа кожного місяця, за винятком ділянки з ранньою ярою зерновою культурою, де з початку спостережень до сходів рослин спостереження виконується через день по парним числам, а після масових сходів до виходу у трубку і у наступну за цим декаду – 2 рази у декаду, як і на інших ділянках. На ділянці більш детальних спостережень поблизу метеомайданчика спостереження виконується щодобово о 8-6 годині ранку.

Візуальні спостереження над вологістю ґрунту на кожній ділянці спостережень виконуються у чотирьох повторностях. У кожному із 4 місць ділянки спостережень беруться по 2 проби: одна з глибини 0-2 см; друга з глибини 10-12 см. Проби беруться за допомогою ножа, металевої ложки або шпателя.

Проба ґрунту поміщається у фарфорову або металеву чашку, а потім розмішується, розподіляється по дну і частково по внутрішнім стінкам чашки шаром, товщиною 1 см. Після цього посередині чашки ножем проводиться борозна. Чашку беруть однією рукою за край і декілька разів легко б’ють другою рукою по дну. Якщо борозна при цьому запливає не менш, чим на половину висоти, такий грунт вважається текучим – надлишково зволоженим. Коли борозна не запливає або запливає менш чим на половину, такий грунт вважається липким – сильно зволоженим. М’якопластичним (добре зволоженим) грунт вважається у тому випадку, коли він не закриває борозни у чашці і не прилипає до шпателя чи руки; твердопластичним – слабо зволоженим – грунт вважається у тому випадку, коли суглинистий грунт розпадається на невеликі шматки, але при здавлюванні рукою утворює грудку, а супіщаний грунт створює грудку, яка розсипається від легкого поштовху. Твердий або сипучий стан ґрунту – сухий – вважається у тих випадках, коли при значному здавлюванні рукою грудка глинистого ґрунту вже не змінює форму і окремі шматки проби не злипаються, а супіщаний – грунт розсипається.

На ділянці, яка виділена для щодобових спостережень поблизу метеомайданчи-ка верхні шари ґрунту у деякі дні можуть знаходитися у мерзлому стані. У таких випадках вказується тільки ступінь промерзання ґрунту на відповідній (0-2, 10-12 см) глибині.

4. Інструментальне спостереження над вологістю кореневмісного шару ґрунту термостатно-ваговим методом виконуються на полях з тими же культурами, що і візуальні спостереження. Для визначення вологості ґрунту беруться проби ґрунту на ділянках спостережень у встановленому порядку для наступного їх висушування і зважування у лабораторії. Для цього використовуються ґрунтовий бур АМ-16, патрубок для бура, набір сушильних алюмінієвих стаканчиків з кришкою, в які поміщаються проби ґрунту, а потім висушуються. Кожний стаканчик має свій номер і однакову вагу. Ці стаканчики розміщуються у спеціальних ящиках по 44 стаканчика у кожному (відповідно кількості проб однієї ділянки спостережень). Проби вологості ґрунту беруться з глибин 5, 10, 20, 30 см і т.д. через кожні 10 см на всю глибину свердловини (як правило до глибини 100 см). Проби беруться із нижньої треті бурового стакана і перекладаються у стаканчики, які закриваються кришкою. Після цього стаканчики з грунтом доставляються у приміщення метеорологічної станції, зважуються на технічних вагах з точністю до 0,1 г, розміщуються у термостаті і висушуються при температурі 100-105С (тривалість сушки супіщаного ґрунту близько 6, суглинистого 7-8, торф’яного 10-12 год.). Сушка стаканчиків виконується у декількох повторностях, доки вага контрольних стаканчиків не змінюється більше, ніж на 0,1 г. Вологість ґрунту визначається по різниці ваги проби ґрунту до і після висушування і розраховується у відсотках від ваги абсолютно сухого ґрунту.

Вологість ґрунту у відсотках від ваги сухого ґрунту дорівнює

,

де W – вологість ґрунту, %; Р₁ – вага вологого ґрунту; Р₂ – вага абсолютно сухого ґрунту.

Спостереження за вологістю ґрунту проводяться на ділянці спостережень, площею 1га, яка вибирається на полі, у 2-кратній повторності.

5. Спостереження над фазами розвитку сільськогосподарських культур (фенологічні спостереження) включають спостереження над основними фазами розвитку сільськогосподарських культур (сходи, утворення листя, утворення бокових пагонів, стеблування, утворення бутонів і суцвіть, цвітіння, формування насіння і плодів, досягання стиглості насіння і плодів).

Агрометеоролічні станції ведуть фенологічні спостереження через день, а для періодичних агрометеорологічних інформацій – 2 рази у декаду. При проведенні спостережень через день обхід ділянок спостережень проводиться по парним числам, а при спостереженнях 2 рази у декаду – 4, 10, 14, 20, 24 і 30 або 31 числа. Як правило фенологічні спостереження виконуються у другій половині дня.

6. У склад спостережень за станом і продуктивністю сільськогосподарських культур входить наступне: а) визначення густоти стояння рослин; б) вимірювання висоти рослин; в) визначення ступеню розповсюдження бур’янів; г) визначення пошкоджень сільськогосподарських культур і трав небезпечними метеорологіч-ними явищами; д) спостереження над поляганням зернових колосових культур; е) визначення пошкоджень сільськогосподарських рослин шкідниками і хворобами; є) загальна оцінка стану сільськогосподарських культур.

Всі спостереження за станом сільськогосподарських культур виконуються на тих же ділянках спостережень, де виконуються спостереження над фазами розвитку культур.

Густота стояння рослин польових культур визначається у строки масового настання основних фаз розвитку рослин. У орних культур визначається число рослин на 100 м², а у зернових культур – на 1 м². Висота рослин польових культур визначається у день масового настання фази розвитку в останній день декади. Для цукрового буряка і других коренеплодів а також овочевих культур висота рослин не визначається. Ступінь розповсюдження бур’янів, пошкодження рослин небезпечними метеорологічними явищами, шкідниками і хворобами, полягання посівів визначається у всі дні обходу ділянок спостережень.

Загальна оцінка стану посівів виконується: а) у останній день декади; б) при масовому настанні фаз рослин, починаючи зі сходів і до стиглості культури. Візуально визначається стан посівів і порівнюється зі станом рослин у минулому році, а також у роки добрих і поганих врожаїв, при цьому звертається увага на густоту, рівномірність сходів, ступінь розповсюдження бур’янів, міцність рослин, висоту, густоту стояння, кількість і розмір репродуктивних органів, пошкодження рослин небезпечними метеорологічними умовами, шкідниками або хворобами. Оцінка стану рослин дається з урахуванням всіх показників з позиції очікуваного врожаю по 5-бальній системі.

7. Спостереження за польовими роботами і випасом тварин виконуються з метою оцінки агрометеорологічних умов росту сільськогосподарських культур і умов проведення польових сільськогосподарських робіт. Спостереження проводяться на кожній ділянці спостережень, на якій проводяться спостереження у даному році. При проведенні спостережень відмічається: а) особливості передпосівної обробки ґрунту і агротехніки посіву; б) дати проведення основних сільськогосподарських робіт; в) якість сільськогосподарських робіт.

Спостереження за умовами випасу тварин виконуються на ділянках спостережень, розташованих на пасовищах, де виконується спостереження за розвитком і станом трав. При проведенні спостережень відмічається:

1) час початку і кінця випасу тварин на ділянці спостережень, а також на основному пасовищному масиві;

2) Стан дернини пасовища на ділянці спостережень;

3) Стравленість пасовища.

Агрометеорологічні спостереження у зимовий період

1. Спостереження за температурою ґрунту на глибині 3 см (середня глибина залягання вузла кущіння озимих культур) визначається на ділянці спостережень з озимою зерновою культурою. Одночасно з цим поблизу місця визначення температури ґрунту вимірюється висота снігового покрику і відмічається характер його залягання. Спостереження виконуються із дня настання від’ємної середньої добової температури повітря восени і до відновлення вегетації озимої культури весною у останній день кожної пентади з 8 годин ранку по місцевому (середньому сонячному) часу і закінчуються на пізніше 9 годин.

2. Спостереження над вологістю ґрунту проводять тільки агрометеорологічні станції.

3. Спостереження над глибиною промерзання і танення ґрунту на полі з озимою культурою і яке призначено під посів ярової культури проводиться 2 рази у декаду (5, 10, 15, 20, 25, 30 (31)-го числа кожного місяця), а на ділянці поблизу метеомайданчика при глибині промерзання ґрунту до 20 см спостереження виконують щодобово, а при глибині – більше 20 см – у 5 і 10 день декади. Глибину танення ґрунту спостерігають щодобово. Візуальні спостереження над глибиною промерзання і танення ґрунту проводять у 4-кратній повторності.

4. Спостереження над сніговим покривом на полях проводяться шляхом снігомірних зйомок.

5. Спостереження за станом озимих культур і багаторічних трав проводиться 2 рази – восени і весною. Восени спостереження виконуються після того, коли протягом 5 діб підряд середня добова температура повітря була нижче 5С, а весною – через 10 діб після відновлення вегетації на тих ділянках спостережень, на яких проводились спостереження восени.

Спостереження за станом плодових культур (яблуня, груша, слива, вишня, абрикос) виконується 1 раз після масового зацвітання.

Систематизація та узагальнення агрометеорологічної інформації

На мережі агрометеорологічних станцій (AMC) проводяться спостереження, обсяг яких визначається нормативними документами відповідно Департаменту гідрометеорології згідно з природно-кліматичними умовами розташування AMC [9].

Записи результатів агрометеорологічних спостережень у польових умовах виконують олівцем у книжках з індексом «КСГ» (книжка сільськогосподарська):

- КСГ-1 книжка для запису агрометеорологічних спостережень у вегетаційний період;

- КСГ-2 книжка для запису агрометеорологічних спостережень у зимовий період;

- КСГ-3 книжка для запису спостережень за вологістю грунту,

- КСГ-4 книжка для запису спостережень за випаровуванням. Первинна обробка результатів агрометеорологічних спостережень та їх систематизація проводиться у таблицях з індексом «ТСГ» (таблиця сільськогосподарська). Наприклад, для розрахунку середнього проценту вологості грунту та запасів продуктивної вологи використовується таблиця ТСГ-7, для систематизації метеорологічних та агрометеорологічних спостережень - ТСГ-1 та інші. Кожна з цих таблиць складається за конкретний інтервал часу: декаду (ТСГ-1), місяць (ТСГ-7), рік (ТСГ-7,60).

Всі таблиці заповнюють після ретельної перевірки книжок для запису спостережень.

При заповненні таблиць дотримуються загальних правил:

а) за відсутності спостережень з будь-яких причин відповідні графи

прокреслюються;

б) якщо спостереження проводились, але явище не спостерігалось,

відповідна графа залишається вільною;

в) якщо не заповнялася ціла графа, треба пояснити причину

відсутності даних.

Таблиці заповнюються акуратно, темним чорнилом. Після цього виконується їх технічний та первинний контроль.

Матеріали агрометеорологічних спостережень на станціях проходять первинну обробку.

До її задач входить доведення матеріалів спостережень до вигляду, який дозволить використовувати їх для оперативного агрометеорологічного обслуговування сільськогосподарських та керівних органів. А також для узагальнення при вивченні агрометеорологічного режиму того чи іншого району.

Технічний контроль на станції проводить начальник, інженер-агрометеоролог, старший технік, старший спостерігач. При проведенні технічного контролю перевіряють точність переносу результатів спостережень з книжок у таблицю, правильність розрахунків, повноту заповнення окремих розділів таблиць.

Первинний критичний контроль результатів агрометеорологічних спостережень проводять начальник станції або інженер-агрометеоролог згідно з існуючими порадниками по контролю та обробці агрометеорологічних спостережень.

Кожну таблицю підписують складач (технік-агрометеоролог або спостерігач), особа, яка виконувала технічний та критичний контроль та начальник станції.

Після складання таблиць необхідно зробити декілька їх копій та вислати в конкретні строки за адресами, які вказує Держкомгідромет.

Таблиця ТСГ-1 є основною формою систематизації паралельних метеорологічних та. агрометеорологічних спостережень за декаду. ТСГ-1 складають на всіх станціях, де проводяться агрометеорологічні спостереження. Ця таблиця у всіх підрозділах гідрометеослужби є єдиним джерелом агрометеорологічної інформації, яка використовується в оперативній та науково-дослідній роботі, а також при складанні різних документів.

ТСГ-1 станції висилають 1, 11 та 21-го числа кожного місяця до Гідрометцентру або обласних бюро погоди. До організацій, які проводять перевірку та оцінку роботи станції, таблицю висилають у двох екземплярах. Після перевірки один екземпляр повертають на станцію із зауваженнями критичного контролю. Цей екземпляр зберігають у архіві станції.

Таблиця ТСГ-1 складається з двох сторінок. На першій сторінці розташовуються метеорологічні дані за декаду (за даними спостережень на метеомайданчику) та результати спостережень за вологістю грунту, його промерзанням та таненням, температурою грунту на полі, сніговим покривом та випаровуванням. На другій сторінці розташовуються результати спостережень за розвитком, станом та продуктивністю сільськогосподарських культур, дані інструментальних спостережень за вологістю грунту та опадами, а також відомості про сільськогосподарські роботи та результати снігомірної зйомки.

Таблицю ТСГ-1 заповнюють поступово: метеорологічну частину -кожного дня, агрометеорологічну - після обробки проведених спостережень.

Результати агрометеорологічних спостережень, які пройшли первинну обробку, терміново передаються до ГМБ або Гідрометцентрів у вигляді агрометеорологічних телеграм. Телеграми складаються за допомогою коду.

Складання метеорологічної частини таблиці ТСГ-1.

Дані для цієї частини ТСГ-1 виписуються з відповідних граф ТМ-1, ТМ-3, ТМ-15, КМ-1. З книжки беруть тільки добові значення мінімальної температури повітря на висоті 3 см, мінімальної відносної вологості повітря, максимального дефіциту насичення повітря та хмарності у балах. Усе інше беруть з таблиць.

У ТСГ-1 у графах "за пентаду", "за декаду", "за місяць" розраховують середні значення елементів, за винятком опадів, тривалості сонячного сяйва та кількості годин з росою, для яких у цих графах вказують їх суму. Крім цього, виконуються вибірки за декаду. Графу "за місяць" заповнюють тільки наприкінці третьої декади.

"Максимальна температура на поверхні грунту" дається тільки у літній період при середній за декаду температурі повітря 15°С та вище. "Мінімальна температура повітря на висоті 2 см" - у період можливих весняних та осінніх приморозків.

Під час розрахунку сум опадів за день використовують дані про них за строки спостереження 12, 15, 18 та 21 год. Вночі - строки 0, 3, 6 та 9 год.

Атмосферні явища, крім міражу та полярного сяйва, виписуються із ТМ-1 з указанням інтенсивності та строків їх початку і кінця. Якщо у ТСГ-1 не вистачає місця для усіх явищ, що спостерігались, записують найбільш важливі для сільського господарства. Якщо явище спостерігалось протягом довгого часу, але з частими перервами, у ТСГ-1 записи можна скоротити.

Усі інші графи цієї частини ТСГ-1 заповнюють згідно з їх назвами.

Складання агрометеорологічної частини таблиці ТСГ-1. Агрометеорологічна частина таблиці ТСГ-1 містить декілька розділів. У таблиці вказують не тільки культуру, за якою проводять агрометеорологічні спостереження, але й дату сівби, попередник, номер спостережної ділянки, дату конкретного спостереження та вид приладу (у випадку інструментального спостереження). Основну інформацію для складання агрометеорологічної частини ТСГ-1 беруть з КСГ-1, КСГ-la, ТСГ-6, ТСГ-7 та ін.

У цій частині ТСГ-1 розташовують середні з повторностей значення агрометеорологічних спостережень, за винятком глибини промерзання та танення грунту по мерзлотоміру. Ці дані дають окремо по кожній з двох повторностей.

При складанні ТСГ-1 необхідно звернути увагу на те, що в одних і тих же графах в залежності від сезону року можна розташувати дані різних видів спостережень. Наприклад, візуальна вологість верхніх шарів фунту, а також глибина та ступінь промерзання і танення грунту, температура грунту на глибині залягання вузла кущіння та грунтові кірки.

У графі 39 (стор.2 таблиці ТСГ-1) дають суму опадів по польовому дощоміру за період між датами визначення вологості грунту. Якщо ділянка розташована не далі ніж за 2 км від метеомайданчика, а дощомір на сільськогосподарському полі не встановлено, то за період між визначеннями вологості грунту записують суму опадів, що вимірялися на метеомайданчику, та вказують про це у виносці. Якщо дощомір на полі не встановлено та ділянка розташована на відстані більше ніж 2 км від метеорологічного майданчика, графу прокреслюють.

Розділ "Глибина промочування грунту" (стор.1 таблиці ТСГ-1) заповнюють тільки станції районів відгінного тваринництва та станції, які залучаються до виконання таких спостережень.

Під час заповнення граф 1-19 (стор.2) у першу чергу треба заносити дані спостережень на ділянках з культурами, на яких визначають інструментально вологість грунту, оскільки значення останньої записують на продовженні рядка з інформацією про стан сільськогосподарської культури.

У розділі "Фази розвитку" записують початок ("а") та масове настання ("б") усіх фаз, що спостерігалися протягом декади, для якої складається таблиця, з вказанням % та дати настання (тільки число). Якщо у даній декаді нової фази або її масового настання не спостерігалося, то через усі графи цього розділу пишуть "Нової фази немає", але у КСГ-1 продовжують підраховувати та фіксувати процент рослин, які знаходяться у цій фазі (до 75%). Для кожної з фаз відводять окремий рядок. Назва культури при цьому не повторюється.

Нижня половина другої сторінки відводиться для епізодичних спостережень за станом культури та її продуктивністю як у вегетаційний, так і у холодний період. Сюди записують вид спостереження, показник, який вимірювався, та його величину.

У текстовій частині описують незвичайні для даного району та періоду року метеорологічні явища та агрометеорологічні умови зростання сільськогосподарських рослин, а також умови проведення польових сільськогосподарських робіт та випасу худоби. Особливу увагу треба звернути на описання умов, небезпечних для сільського господарства.

Заповнення інших розділів таблиці не потребує будь-яких пояснень.

Завдання до лабораторної роботи.

1. Ознайомитись з видами організацією основних агрометеорологічних спостережень у вегетаційний і зимовий періоди.

2. Вивчити прилади, за допомогою яких виконуються різні види агрометеорологічних спостережень.

3. Ознайомитись з порядком реєстрації і систематизації агрометеорологічних спостережень (запис матеріалів спростережень, обробка, складання таблиць).

4. Вивчення основної таблиці метеорологічних і агрометеорологічних спостережень ТСГ-1.

Питання для самоконтролю:

1. Які основні завдання і методи агрометеорології?

2. Якими станціями виконуються агрометеорологічні спостереження?

3. Основні види агрометеорологічних спостережень у вегетаційний і зимовий періоди?

4. В які строки і за допомогою яких приладів виконуються спостереження за температурою орного шару грунту, опадами, вологістю грунту (візуальні і інструментальні спостереження) у вегетаційний період?

5. Що таке фенологічні спостереження і як виконуються спостереження за станом сільськогосподарських культур?

6. Яким чином виконуються спостереження над температурою грунту на глибині кущіння озимих культур у зимовий період, над глибиною промерзання і танення грунту, сніговим покривом, станом озимих культур і плодових дерев, польовими роботами і випасом тварин?

7. Як проводиться реєстрація і систематизація агрометеорологічних спостережень (книжки і таблиці)?

8. З яких частин складається таблиця ТСГ-1 і в яких графах записують основні види агрометеорологічних спостережень?