3.Класифікація правових систем світу, що пропонувалася протягом кінця хіх–хх століть, у хронологічній послідовності.

Сама по собі класифікація – лише допоміжний засіб, що застосовується для впорядкування різних правових систем світу. Нижче наведено класифікацію правових систем світу, що пропонувалися протягом кінця ХІХ–ХХ століть, у хронологічній послідовності.

Е. Елласон, 1880 р.

1. Група правових систем, на які істотно вплинуло римське право: Італія, Греція, Іспанія

2. Група правових систем, у розвитку яких вплив римського права був незначним і які ґрунтувалися на звичаях і варварському праві: Англія, скандинавські країни, Росія

3. Група правових систем, що увібрали риси римського і германського права: Франція, Німеччина, Швейцарія

І Міжнародний конгрес, 1990 р.

1. Французька правова сім'я

2. Англо-американська правова сім'я

3. Германська правова сім'я

4. Слов'янська правова сім'я

5. Мусульманська правова сім'я

А. Есмен, 1905 р.

1. Латинська (романська) група правових сімей: Франція, Бельгія, Італія, Іспанія, Португалія, Румунія, латиноамериканські країни

2. Германська група правових сімей: Німеччина, скандинавські країни, Австрія, Угорщина

3. Англосаксонська група правових сімей: Англія, США, англомовні колонії

4. Слов'янська група правових сімей

5. Мусульманська група правових сімей

6. Римське і канонічне право

М. Созер-Холл, 1913 р.

1. Індоєвропейська правова система

2. Семітська правова система

3. Монгольська правова система

4. Правова система нецивілізованих народів

Суспільство порівняльного законодавства, 1919 р.

1. Французька правова сім'я

2. Англо-американська правова сім'я

3. Мусульманська правова сім'я

Дж. Вігмор, 1928

Правові сім'ї: єгипетська, месопотамська, іудейська, китайська, індуська, грецька, римська, японська, мусульманська, кельтська, слов'янська, германська, морська, церковна, романська, англіканська

Р. Давид, 1953 р.

1. Романо-германська система

2. Англосаксонська правова система

3. Соціалістична правова система

4. „Релігійні та традиційні системи” (тобто решта юридичного світу, що охоплює чотири п'ятих планети)

К. Цвайгерт, Г. Кьотц, 1984 р.

„Правові кола”, в основу яких покладений „правовий стиль”

1. Романський

2. Германський

3. Скандинавський

4. Англо-американський

5. Соціалістичний

6. Право ісламу

7. Індуське право

А.Х. Саїдов, 1993 р.

1. Романо-германська правова сім'я

2. Правові сім'ї, що примикають до романо-германської сім'ї:

a. скандинавське право

b. латиноамериканське право

c. японське право

3. Англо-американська правова сім'я:

а. правова система Англії

b. правова система США

4. Релігійні та традиційні правові сім'ї

а. мусульманське право

b. індуське право

с. звичаєве право Африки

d. далекосхідне право

5. радянська правова система, правові системи соціалістичних держав Європи, правові системи соціалістичних держав Азії і правова система Республіки Куба

Російський вчений А.Х. Саїдов [228, с.151-365] визначив таку групу критеріїв: 1) історія правових систем; 2) система джерел права; 3) структура правової системи — провідні інститути і галузі права.

Г.А.Єсаков відзначає, що стосовно кримінального права класифікація кримінально-правових систем сучасного світу певною мірою створюється «механічно» - за зразком, що запропонований компаративістикою щодо приватного права, – шляхом поділу систем на дві основні групи – сім’ю загального (англосаксонського права) та сім’ю континентального (романо-германського) права. Іншими словами, запропоновані у доктрині кримінального права типології кримінально-правових сімей [266, с.3-6; 156, с.28] переважно або копіюють приватноправові типології, або страждають певною мірою західноцентризмом, що ігнорує існування багатьох інших цивілізаційних осередків, де сама по собі ідея права (зокрема, ідея злочину і покарання) побудована на інших уявленнях. Натомість автор пропонує відносно нову типологію кримінально-правових сімей сучасного світу, спираючись на домінування певної ідеї в даній кримінально-правовій сім’ї. «В самому загальному своєму вигляді дана ідея зводиться до того, що (або хто) є домінантою в кримінальному праві. Таких домінант може бути п’ять: людина, закон, Бог, суспільство і сім’я» [107].

Однією із найбільш яскравих концепцій, що намагалась подолати західноцентризм порівняльного кримінального права, стала типологія кримінально-правових сімей, запропонована французьким компаративістом Жаном Праделем [319, с.113-221]. В пошуках придатного для кримінального права типологічного критерію, він звертається до досить об’ємного, функціонального та ідеологічного за змістом поняття «репресії». Він вважає, що можна говорити про існування двох основних кримінально-правових моделей: авторитарної та ліберальної. Але відсутність визначеності в основному питанні – правові системи яких відносяться до однієї з двох моделей – призвело до патової ситуації, оскільки різні інститути кримінального права одних і тих же держав часто наводились як приклади-ознаки, що вказували в одному випадку на авторитарність, а в іншому – на ліберальність правової системи.

Американський дослідник порівняльного правознавства К. Осакве висунув теорію, згідно з якою правові системи класифікуються на трьох рівнях і за різними критеріями. На першому рівні макроклассіфікаціі за критерієм релігійної орієнтації релігійні правові системи обмежуються від нерелігійних. До основних релігійним правовим систем відносяться мусульманське (ісламське) право, єврейське (іудейське) право, канонічне право католицької церкви і індуське право. На другому рівні макроклассіфікаціі нерелігійні правові системи за критерієм праворозуміння і ролі права в суспільстві поділяються на дві основні правові традиції-західну і внезападную. На рівні мікроклассіфікаціі за ознаками: правовий стиль, філософія процесуального права, іфраструктури права, архітектура судової системи західне право поділяється на три правові сім'ї: Романо-германську, англо-американську і скандинавську (північноєвропейських). Романо-германська правова сім'я об'єднує дві підгрупи - романську і німецьку. Англо-американська розпадається на дві гілки англійську й американську. Між Романо-німецьким і англо-американським правом знаходиться змішане право, тобто гібридна правова система поєднує елементи Романо-германського і англо-американського права, але не вважається самостійною правовою сім'єю. Поняттям внезаподной правової традиції об'єднані південно-східне азіатське право і африканське звичаєве право. Соціалістичне право є самостійною правовою сім'єю і відноситься до категорії квазізападного права, оскільки містить деякі типологічні ознаки Романо-германської правової сім'ї, але не володіє атрибутами західного права

К. Осакве дослідивши правову систему Росії і країн СНД однозначно відносить їх до внезаподному праву: менталітет середнього росіянина з питання праворозуміння і ролі права в суспільстві носить швидше азіатський характер, ніж західний

Леже

Автор досліджує три «великі», за його визначенням, правові системи: англійську, французьку і німецьку, які найбільше вплинули на розвиток багатьох інших правових систем. Такий підхід виявився досить плідним і дав змогу Р. Леже перейти до характеристики правових систем, основу яких становлять зазначені ключові системи: сім´ї загального та романо-германського права.

ін зазначає, що усі системи права варті уваги. Однак лише деякі з них заслуговують особливої пошани. Оскільки тільки деякі системи допомагають пізнати інші численні системи, які їх запозичили чи скопіювали, йдеться про рецепцію. Рецепція (від лат.— прийняття) — запозичення однією державою більш розвинутого права іншої держави. Приклад: рецепція римського права країнами Західної Європи з XII ст. і далі — усім світом. Або рецепція англійського права США й іншими англомовними країнами. Йдеться про материнські та дочірні правові устрої. У зв´язку з цим, вважаємо, справедливо стверджувати, що компаративісту цілком достатньо обмежитися вивченням «материнського права», оскільки «дочірнє право» зберігає стиль оригіналу.

Отже, існують правові системи, які вимагають до себе особливого ставлення, особливої пошани, і є ключами до правового життя усього світу. Вони найбільше вплинули і продовжують впливати на всі інші правові устрої [1,2].

Такі найбільш впливові правові системи права є «великими». Провідний вплив цих систем визнається одностайно — як у минулому, так і нині.

Ключовими ознаками поняття «великі правові системи» є: 1) одностайне їх визнання; 2) найбільша впливовість і домінування; 3) їх рецепція — як у минулому, так і нині на підставі високої правової культури.

Згідно з усталеними класифікаціями, найвпливовішими, як у минулому, так і нині, одностайно визнаними і провідними є європейські романо-германська й англо-американська правові системи або правові сім´ї. Щодо права східних народів, то тут по-своєму великими є правові системи азійських країн з давньою цивілізацією (насамперед Китаю та Японії), а також індуїстське, єврейське і мусульманське право.

Бехруз

При освітленні основних правових сімей в межах класифікації правових систем обран цивілізаційно-хронологічний підхід. Виділено такі правові сім'ї: сім'я традиційного права (африканське звичаєве право), сім'я традиційно-етичного права (право далекого сходу), сім'я релігійного права (романо-германське право), сім'я прецедентного права (англійське загальне право та американське загальне право) та сім'я змішаного права (латиноамериканське право та скандинавське право). Окремо розглядаються пострадянські правові системи.