Генеральний план виробничих зон сільських поселень.

У виробничих зонах сільських поселень слід розміщувати підприємства: тваринницькі, птахівничі та звірівницькі ферми, підприємства по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції, цехи по вторинному використанню відходів, ремонту, технічному обслуговуванню і зберіганню сільськогосподарських машин та автомобілів по виготовленню будівельних конструкцій, виробів та деталей з місцевих матеріалів, ветеринарні установи, теплиці та парники, промислові цехи сільськогосподарських підприємств, матеріальні склади, транспортні, енергетичні та інші об’єкти, пов’язанні з підприємствами, що проектуються, а також комунікації, що забезпечують внутрішні та зовнішні зв’язки об’єктів виробничої зони.

Для розміщення сільськогосподарських будівель та споруд слід вибирати майданчики під забудову та під траси інженерних мереж на землях, не придатних для сільського господарства або на сільськогосподарських землях гіршої якості. Під час розміщення об’єктів слід керуватися відомчими нормами технологічного проектування відповідних підприємств, а також Державними будівельними нормами з планування і забудови сільських поселень (ДБН Б.2.4-1-94).

Під час проектування і забудови виробничої зони АПК потрібно дотримуватись зооветеринарних розривів між тваринницькими підприємствами та іншими об’єктами, згідно з ДБН 360-92***, ДБН Б.2.4-1-94 і ДБН Б.2.4-3-95.

На території виробничої зони будівлі і споруди розміщують так, щоб виключити можливість несприятливого впливу одних на інші. Підприємства, які забруднюю атмосферу та небезпечні в пожежному відношенні, розміщують

в найвіддаленішій від житлової забудови частині та з підвітряного боку як відносно селищної території, так і інших виробничих будівель.

При рішенні виробничої зони доцільно передбачати максимальну можливу кооперацію однорідних служб різних комплексів та об’єктів: єдина

котельня, єдина система водозабірних та очисних споруд, система водопостачання , складське господарство, блок побутових приміщень та інші.

З метою зниження вартості будівництва, економії землі, підвищення щільності забудови та скорочення комунікацій, виробничі і допоміжні будівлі і споруди сільськогосподарських підприємств рекомендується блокувати, якщо це не вступає в протиріччя з умовами технологічного процесу, технікою безпеки, ветеринарно–зоотехнічними, санітарними та протипожежними правилами.

Будівлі і споруди орієнтують відносно сторін світу та напрямку панівних вітрів так, щоб забезпечити найсприятливіші умови для природного освітлення, провітрювання та інсоляції приміщень.

До складу тваринницьких підприємств можуть входити будівлі для тварин, зберігання і приготування кормів, первинної обробки та зберігання продукції, споруди для збирання, зберігання та обробки гною, споруди внутрішньо фермерського транспорту і ветеринарні об’єкти. Тваринницькі ферми можуть розміщувати в одному місці або на декількох відокремлених ділянках при дотриманні необхідних зооветеринарних та санітарних вимог з урахуванням розміщення кормових угідь, джерел водопостачання, а також найбільш ефективного використання будівель і споруд механізації.

Тваринницькі, птахівничі, звірівницькі ферми, ветеринарні заклади та підприємства по виробництву молока, м’яса та яєць на промисловій основі слід розміщувати з підвітряного боку по відношенню до інших сільськогосподарських об’єктів та селищної зони з урахуванням напрямку панівних вітрів і по можливості нижче їх по рельєфу місцевості в такій послідовності: житлова зона, групи будівель складського та господарчого призначення, тваринницькі будівлі, гноєсховища, ще нижче відокремлено ветеринарні об’єкти. (рис.1.2.2.)

Рис.1.2.2 Схема розміщення будівель і споруд різного призначення з урахуванням рельєфу місцевості і панівних вітрів.

1 – зона проживання; 2 – складський і господарський сектори; 3 – тваринницька зона;

4 – гноєсховище; 5 – ветеринарні будівлі.

Будівлі і споруди ферм розміщують так, щоб попередити розповсюдження хвороб серед тварин, забезпечити безпеку будівлі від пожежі та забезпечити механізацію доставки кормів, вивозу молока, видалення гною, а також зручний вигін тварин на пасовище та до водойму.

Під час розробки генерального плану виробничого підприємства особливу увагу слід приділити правильному зонуванню його території та розміщенню окремих зон, які визначають залежно від рельєфу місцевості та рози вітрів.

На території підприємства (ферми) виділяють такі зони: тваринницьку (основне виробництво), для зберігання та приготування кормів, адміністративно-господарську, ветеринарно-санітарну, допоміжних будівель і

споруд. Зону зберігання та переробки гною переважно розміщують за межами огородженої території ферми.

Центральне місце на фермі має займати тваринницька зона.

Тваринницькі будівлі повинні бути зв’язані з пасовищами та водоймищами так, щоб тварин не переганяли через житлову зону населеного пункту, дорогу з інтенсивним рухом транспорту і т. п. При розміщенні тваринницьких будівель необхідно враховувати вимоги достатнього освітлення та провітрювання приміщень згідно норм.

Між тваринницькими будівлями або зі сторони їх бокових та торцевих фасадів улаштовують вигульно-кормові двори і вигульні ділянки, які являють собою огороджені ділянки, які використовують для перебування, а інколи і для годування тварин на свіжому повітрі. Вигульна ділянка та вигульно-кормові двори не рекомендується розміщувати з північної сторони будівлі.

Площі вигульно-кормових дворів та вигульних ділянок які не мають твердого покриття, визначають із розрахунку на одну голову при прив’язній і безприв’язній системі утримання тварин: для корів – 15м²; молодняку – 10м²; телят –5м². Площу вигульно-кормових ділянок з твердим покриттям визначають з розрахунку на одну голову: для корів – 8м², молодняку – 5м², телят – 2 м². Норми площі вигулів для свиней на одну голову приймають: для кнурів і важкосупоросних свиней – 10 м², молодих і легкосупоросних маток – 5м², ремонтного молодняку 1,5 м², відгодівельного молодняку при вигульній системі утримання – 0,8 м².

Ветеринарні об’єкти загальногосподарського призначення розміщують, як правило, на відокремлених ділянках за межами виробничої зони з

урахуванням зручного обслуговування усіх ферм господарства , але на відстані від тваринницьких ферм на менше ніж 150м, від птахофабрики – не менше 200м, житлових і громадських будівель – на відстані 200 м. Ветеринарні пункти які обслуговують одну ферму, розміщують на території ферми.

Птахівничі ферми розміщують на відстані не менше 200м від тваринницьких ферм, ферми по вирощуванню водоплавної птиці – не далеко від природних та штучних водоймищ. Біля ферми для гусей повинно бути не тільки водоймище, але й лугове пасовище.

Будівлі для ремонтного молодняку та інкубаторії розміщують з навітряного боку по відношенню до будівель для дорослої птиці. Промислове стадо птиці розміщують підвітряного по відношенню до маточного стада.

Складські приміщення, яйцесклад, цех сортування та обробки яєць розміщують на лінії огородження виробничої зони, щоб виключити можливість заїзду зовнішнього транспорту в виробничу зону господарства.

Розриви між будівлями і спорудами птахівничих господарств приймають рівними протипожежним розривам.

Споруди систем видалення, обробки, зберігання, знезараження, підготовки та використання гною, гнойових стоків та посліду слід розміщувати по відношенню до тваринницьких будівель і житлової забудови з підвітряного боку до пануючих напрямків вітру, а також нижче водозабірних споруд. При цьому слід дотримуватись санітарно-захисних зон.

Адміністративно-побутові та підсобно - допоміжні будівлі та споруди розміщуються в окремій підзоні.

Склади та сховища сільськогосподарської продукції слід розміщувати на добре провітрюваних земельних ділянках з найвищим рівнем ґрунтових вод не менше 1.5 м від поверхні землі.

Склади мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин слід розміщувати з підвітряного боку по відношенню до житлових, громадських та виробничих будівель з урахуванням річної рози вітрів.

Будівлі і споруди по ремонту, технічному обслуговуванню та зберіганню сільськогосподарських машин розміщують на рівних, сухих ділянках з хорошим під’їздом для машин і тракторів.

Теплиці та парники слід розміщувати, як правило, на південних або південно-східних схилах з найвищим рівнем ґрунтових вод не менше як 1,5 м. від поверхні землі.

Ділянка, на якій розміщують теплично-парникове господарство з південної, південно-східної та південно-західної сторони повинна бути відкритою і освітленою сонцем на протязі робочого дня, а з північної та північно-східної сторони повинна мати хороший природній захист від холодних вітрів. Гарним захистом від холодних вітрів є ліс та дерево-чагарникові насадження.

При розміщенні на ділянці теплиць, їх зазвичай об’єднують спільним коридором. Відстань між теплицями, з’єднаними коридором, приймають 4 м.

Пожежні депо слід розміщувати на окремих ділянках з виїздом на шляхи загальної мережі, причому виїзди з пожежних депо не повинні перетинати скотопрогони. Пожежні депо, як правило, повинні обслуговувати виробничу та селищну зони сільськогосподарського поселення. Перед пожежним депо передбачають ділянку з твердим покриттям по ширині рівній фасаду будівлі, а довжині -10-15м.