4.7.Ремонтно – механічний цех

Необхідна кількість верстатів в ремонтно – механічному цеху підприємства визначається у відсотках від загального парку верстатів по таблиці 4.16.

Таблиця 4.16 – Кількість верстатів ремонтно - механічного цеху машинобудівного підприємства

Кількість верстатів в цехах підприємства	До150	151-300	301-500	501-800	801-1200	1201-1700	1701-2500	2501-3500	3501-4500	Більше 4500
Кількість верстатів ремонтно- механічного цеху в %% від загальної кількості верстатів	8,0	7,0	6,0	5,0	4,3	3,6	3,0	2,5	2,2	2,0

Розрахунок явочної чисельності робітників – верстатників здійснюється по формулі 4.7. Фонди часу роботи прийняти на рівні механічного цеху. Чисельність інших категорій – на основі Додатку Ж .

Площа ремонтно – механічного цеху можна визначити наступним чином: на основі питомої площі на один верстат цього цеху (25,0 – 30,0м ) розраховується загальна площа під верстатами, а потім у відсотках від неї по табл.4.17 визначається площа інших відділень.

Таблиця 4.17 – Розрахунок площі відділень ремонтно - механічного цеху машинобудівного підприємства

Найменування відділень і допоміжних приміщень	% від площі, яка зайнята верстатним парком	Площа, м
1.Демонтажне відділення	15 – 20
2.Слюсарно - складальне відділення	65 – 70
3.Склад заготовок і металу заготівельного відділення	6 – 7
4.Проміжні склади	7 – 9
5.Склад запасних частин і допоміжних матеріалів	5 – 7
6.Інструментально – роздавальне і загострювальне відділення	5 – 6
7.Місця майстрів	1 - 2
РАЗОМ	-

Розраховану площу необхідно привести до стандартних розмірів у відповідності з Додатком Е.

5.Розрахунок коштів на оплату праці

У відповідності зі ст.1 Закону України „Про оплату праці”: „Заробітна плата – це винагорода, розрахована, як правило, в грошовому вимірі, яку у відповідності з трудовим договором власник або уповноважений їм орган виплачує працівнику за виконану їм роботу”.

Розмір заробітної плати залежить від складності і умов роботи, професійно – ділових якостей працівника, результатів його праці і господарської діяльності підприємства.

Витрати на оплату праці включають в себе:

1.Фонд основної заробітної плати.

2.Фонд додаткової заробітної плати.

3.Інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу у відповідності з встановленими нормами праці (норми часу, виробітку, посадові оклади). Вона встановлюється у виді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для керівників, спеціалістів і службовців.

Додаткова заробітна плата – це надбавки і доплати до тарифних ставок і і посадових окладів у розмірі, які передбачені діючим законодавством; премії і заохочування робітникам, керівникам, спеціалістам і іншим службовцям за виробничі результати; оплата відпусток; оплата іншого невідпрацьованого часу ті інші виплати.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат відносяться виплати у вигляді винагороди по підсумкам роботи за рік, премії по спеціальним системам і положенням, компенсаційні і інші грошові і матеріальні виплати, які передбачені актами діючого законодавства або які здійснюються понад встановлених норм.

До складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємства на оплату праці незалежно від джерела фінансування цих виплат: собівартість чи прибуток.

Важливими складовими організації заробітної плати є форми і системи, які забезпечують взаємозв’язок між оплатою праці і її результатами. Форми і системи оплати праці підприємство встановлює самостійно у колективному договорі із збереженням потреб і гарантій, які передбачені діючим законодавством, генеральним і галузевою (регіональною) угодою.

В рамках курсової роботи планування фонду оплати праці здійснюється окремо для основних робітників (табл.5.1), допоміжних робітників (табл.5.2), керівників, спеціалістів і службовців (табл.5.3).

При розрахунках суми фонду оплати праці керівників, спеціалістів і службовців необхідно знати чисельність працівників по цим категоріям, їх фонд часу роботи і часову тарифну ставку, а також умови праці (важкі, шкідливі чи нормальні).

Чисельність керівників, спеціалістів і службовців заводоуправління визначається як різниця між загальною чисельністю їх по підприємству в цілому і окремими цехами. Загальна чисельність цих категорій працівників по підприємству взагалі складає 18,0 – 20,0 % від загальної чисельності робітників (основних і допоміжних) всіх цехів підприємства. Загальну розрахункову чисельність керівників, спеціалістів і службовців заводоуправління необхідно розподілити по окремим категоріям, тобто керівники складають 30,0%, спеціалісти – 50,0%, а інші службовці -20,0%.

Фонд робочого часу цих категорій працівників прийняти на рівні робітників відповідних цехів; для заводоуправління – на рівні механічного цеху.