Загальні закономірності процесу навчання
Закономірність представляє собою об’єктивно-існуючий, повторюваний зв’язок соціальних явищ, за яких відбувається виникнення, розвиток, функціонування певної цілісної системи або її окремої підсистеми.
Закономірності процесу навчання – це повторювані, стійкі, об’єктивно-існуючі зв’язки у процесі навчання, реалізація яких сприяє ефективному розвитку особистості, а також вказує на залежність розвитку особистості від мети, принципів, методів, змісту, форм і засобів навчання.
Н. Мойсеюк [ ] поділяє закономірності, що діють у навчальному процесі, на загальні та конкретні. Загальні – це такі закономірності, дія яких поширюється на всю систему процесу навчання, а конкретні – це такі, дія яких використовується на окрему частину, або аспект системи.
До загальних закономірностей належать:
Закономірність цілей навчання, які залежать:
а) від рівня і темпів розвитку суспільства;
б) потреб і можливостей суспільства;
в) рівня розвитку педагогічної науки та практики.
Закономірність мотивації навчання – результативність навчання зумовлюється:
а) внутрішніми мотивами (стимулами) навчання;
б) зовнішніми умовами та стимуляторами (суспільними, економічними, педагогічними).
Закономірність змісту навчання залежить від:
а) суспільних потреб, мети, завдань навчання;
б) вікових можливостей тих, хто навчається;
в) рівня розвитку теорії та практики навчання;
г) матеріально-технічних, економічних можливостей ВНЗ.
Закономірність методів навчання – ефективність дидактичних методів залежить від:
а) знань і навичок використання методів;
б) завдань та змісту навчання;
в) навчальних можливостей учнів;
г) матеріально-технічного забезпечення;
є) організації навчального процесу.
Закономірність управління навчанням – продуктивність навчання спричиняється:
а) інтенсивністю зворотних зв’язків у процесі навчання;
б) обґрунтованістю регулюючих впливів.
Закономірність результату навчання – кінцевий результат процесу навчання залежить від:
а) результатів попередніх етапів навчання;
б) характеру та обсягу матеріалу, що вивчається;
в) організаційно-педагогічного впливу педагогів;
г) здатності учнів до навчання;
д)часу навчання.
Педагогічний процес у вищий школі відповідає певним конкретним закономірностям:
єдності історичного та логічного, що вимагає єдності історії та теорії науки і практики; єдності історичної та теоретичної форм наукового пізнання; єдності історичного, теоретичного та логічного у системі вищої освіти; єдності історичних і сучасних методів наукового дослідження. Згідно з цією закономірністю вивчають історію науки, історію вищого навчального закладу, історію педагогіки вищої школи та їхніх взаємозв’язків із сучасністю;
застосування емпіричних і теоретичних методів пізнання в процесі вивчення об’єктів дослідження. Згідно з цією закономірністю емпіричну інформацію поєднують з її теоретичними узагальненнями у структурі науки та розділах предмету, що вивчається студентами;
взаємозв’язків у реальному житті, що об’єднують діяльність вищого навчального закладу, а саме:
взаємообумовленість мети, змісту, методів та форм педагогічного процесу та мотивації студентів;
взаємообумовленість якості викладання у ВНЗ та рівня психолого-педагогічної підготовки викладачів;
взаємообумовленість викладацької професійно-педагогічної діяльності викладачів та навчальної, науково-пошукової діяльності студентів;
взаємообумовленість цілісного педагогічного процесу, єдність навчально-освітньої та господарчої діяльності;
взаємообумовленість соціального стану суспільства та процесу підготовки кадрів для нього.