Особливості педагогічного процесу у внз
Педагогічний процес у ВНЗ розглядається як спосіб організації педагогічних відносин, сутність яких полягає у цілеспрямованому відборі та використанні зовнішніх чинників розвитку його учасників.
Педагогічний процес – це спеціально організована взаємодія учасників, вона розвивається впродовж певного часу, у межах певної виховної системи та спрямована на досягнення поставленої мети. Внаслідок такої взаємодії повинні відбуватися позитивні перетворення особистісних властивостей та якостей як вихованців, так і педагогів.
Структура педагогічного процесу завжди залишається інваріантною та універсальною, незалежно від того, де він відбувається. Мета відображає кінцевий результат педагогічної взаємодії, до якого прагнуть його учасники. Принципи визначають основні напрями досягнення мети. Зміст – це частина досвіду поколінь, яка передається через навчання та виховання, для досягнення мети згідно з обраними напрямами. Методи представляють собою способи взаємодії учасників педагогічного процесу, за допомогою яких передається та усвідомлюється зміст інформації. Засобами є матеріалізовані предметні способи опрацювання змісту, що використовуються разом з методами. Форми організації педагогічного процесу визначають зовнішнє вираження акту взаємодії учасників, що характеризується кількістю учасників взаємодії, місцем, часом та порядком їхнього здійснення.
Показником оптимальної взаємодії, міжособистісного спілкування у педагогічному процесі ВНЗ є інтелектуально-емоційні взаємовідносини між викладачами і студентами, які суттєво відрізняються від характеру взаємовідносин вчителя та учнів у школі. Викладачі та студенти вищих навчальних закладів освіти є рівноправними учасниками педагогічного процесу, між якими встановлюються суб’єкт-суб’єктні відносини, що мають особистісно-орієнтований характер. В умовах, коли весь зміст навчально-виховного процесу максимально наближений до умов практичної діяльності майбутніх фахівців – якості, що необхідні студентам для їхньої майбутньої професійної діяльності, формуються більш успішно. Відтак, педагогічний процес підпорядковується принципам моделювання, згідно з якими усі заходи, що проводяться у ВНЗ, мають бути насиченими професійним змістом і відбуватися у ситуаціях, максимально наближених до умов майбутньої діяльності. Відповідно до принципів моделювання, питома вага навчальних занять та заходів, що моделюють майбутню діяльність, постійно зростає за рахунок впровадження сучасних інноваційних технологій навчання.
Організація навчального процесу у вищій школі характеризується певними особливостями:
Дисципліни у вищій школі вивчаються в історичному розвитку, методами наукового пізнання, що сприяє зближенню навчальної роботи студентів з науковою.
Професорсько-викладацький склад ВНЗ проводить не лише навчальну роботу серед студентів, але й здійснює дослідження в галузі конкретної науки, що сприяє підвищенню пізнавальної активності студентів, їхнього інтересу до занять дослідженнями, науковими розробками.
Визначальною ідеєю протягом вивчення всіх дисциплін навчального плану є ідея підготовки компетентного фахівця.
Педагогічний процес у вищій школі постійно розвивається, вдосконалюється, оновлюється, знаходиться у стані позитивних змін. Стратегічним напрямом його розвитку є підвищення активності, самостійності та свідомості студентів, збільшення в їхній роботі питомої ваги самовиховання, самоосвіти, самоорганізації тощо. Рушійними силами розвитку педагогічного процесу у ВНЗ є, з одного боку, мотиваційно-цільові установки його учасників, а з іншого – притаманні йому такі суперечності:
суперечності між діями викладача (постановка навчальних та практичних завдань, викладання навчального матеріалу, показ прийомів виконання дій, засоби організації діяльності студентів, контроль цієї діяльності тощо) та психолого-педагогічними, фізичними можливостями студентів (рівень знань, умінь, навичок; ступінь розумового та фізичного розвитку; засвоєні засоби та прийоми навчальної діяльності; мотиви навчання, психічний стан);
суперечності між вимогами сучасного суспільства до рівня підготовки фахівця та можливостями впровадження сучасних інноваційних технологій навчання для підвищення рівня моделювання професійної діяльності на заняттях;
суперечності між самостійністю викладачів вищих навчальних закладів у відборі інформації та незадовільною самостійністю студентів у засвоєнні цієї інформації (вплив зміни форм навчання і контролю порівняно зі школою);
суперечності, пов’язані з особливостями адаптації колишніх школярів до нової системи навчання, нового колективу, змін режиму праці та відпочинку та реальним станом їхнього життєзабезпечення: студентськими столовими, гуртожитками, бібліотечними фондами тощо.
Мотиваційно-цільові установки всіх учасників педагогічного процесу знаходяться під впливом нової сучасної ідеології, що розвивається у напрямі підвищення рівня самосвідомості людини, яка сама відповідає за своє майбутнє життя та кар’єру. На підставі цього випливають мотиви розкриття власного інтелектуального і творчого потенціалу, прагнення поєднувати навчання з саморозвитком, досягати успіхів у навчанні, науково-дослідній діяльності, стати компетентним фахівцем тощо.
Реалії сьогодення потребують, щоб навчання у ВНЗ було інтерактивним, сутність якого полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх студентів; де викладач і студент є рівноправними, рівнозначними суб’єктами діяльності.