Управління потенціалом

Втуп - тема №1 2

Проблема підвищення рівня конкурентоздатності вітчиз­няного виробництва в умовах подальшого розвитку економіки пов'язана насамперед з розробленням системи управління підприємницьким потенціалом підприємства.

Головна мета курсу — забезпечити поглиблене науково-практичне оволодіння новітніми підходами до управління формуванням і розвитком потенціалу підприємства, ефек­тивністю його використання в рамках сучасних соціально-еко­номічних критеріїв, у тому числі за критерієм зростання рин­кових можливостей, а також навчитися використовувати мо­тиваційні та інноваційні механізми в управлінні суб'єктами господарювання, структурами стратегічних напрямів розвит­ку підприємства.

Предметом курсу «Управління потенціалом підприємства» є сукупність теоретичних, методичних і прак­тичних питань формування й удосконалення системи уп­равління потенціалом підприємства в нових умовах господа­рювання.

Зміст дисципліни розкривається в темах:

1. Основи управління формуванням і розвитком потенціалу підприємства.

2. Оптимізація структури потенціалу підприємства.

3. Парадигма управління потенціалом за вартісними крите­ріями.

4. Інформаційне забезпечення і сучасні технології управління складними виробничими системами.

5. Управління матеріально-технічним потенціалом підприємства.

6. Система управління формуванням і використанням трудо­вого потенціалу підприємства.

7. Управління конкурентоспроможністю потенціалу підпри­ємства.

8. Система антикризового управління потенціалом підпри­ємства.

9. Механізми та інструменти протидії кризовим процесам.

10. Управління результативністю використання потенціалу під­приємства.

11. Проектування систем управління потенціалом на підприєм­ствах.

12. Особливості інноваційного відтворення потенціалу підпри­ємства.

13. Організаційно-економічне забезпечення вдосконалення і впровадження систем управління потенціалом підприємств.

Вступ

Управління виробничим потенціалом підприємства — до­сить нова й, без сумніву, цікава сфера економічного дослідження останнього десятиліття. Розвиток ринкових принципів господарювання в рамках національної економіки дало поштовх до створення нових адекватних практиці ме­неджменту методів аналізу й оцінювання можливостей підприємства з урахуванням вітчизняної й закордонної прак­тики економічної діагностики внутрішнього й зовнішнього се­редовища організації.

Ціль вивчення питань управління виробничими й фінан­совими можливостями полягає в тому, щоб сприяти розвитку практичних навичок з питань формування й методів оцінки потенціалу промислового підприємства в умовах ринкової економіки.

Для досягнення цієї мети в посібнику розглядаються такі питання:

• оцінка ступеня погодженості основних елементів підприємницького потенціалу підприємства в рамках організаційної структури підприємства;

• з вибір найбільш ефективних показників для оцінки ор­ганізаційних можливостей підприємства в системі ор­ганізаційного розвитку, проектування й зміни виробни­чої структури підприємства;

• оцінка виробничого потенціалу підприємства й окремих технологічних ланок; вибір та аналіз економічних показ­ників для оцінки елементів виробничого потенціалу;

• економічна оцінка збутових можливостей підприємства в системі стратегічного маркетингу;

• аналіз організаційно-екопомічних концепцій виробничої діяльності підприємства;

• вивчення основ мотиваційного механізму розвитку підприємництва, мотивів господарювання;

• оцінка інноваційного потенціалу підприємства з погляду збільшення можливостей випуску нової продукції; оцінки широти займаних сегментів, ступеня зрілості ринку;

• оцінка можливостей і доцільності збільшення розмірів підприємства, диверсифікованості діяльності, зміни ор­ганізаційної структури в результаті злиття, поглинання іншим підприємством;

• пошук нових джерел фінансування (використання стра­тегічного інвестора) для виходу підприємства зі етапу тимчасової неплатоспроможності.

Особливості управління в рамках вітчизняної практики диктують специфічний підхід до вивчення теоретичних ас­пектів розширення підприємства. Реалізація даного підходу можлива шляхом оцінки різних сторін та елементів підприємницького потенціалу підприємства з урахуванням результатів економічного діагностування маркетингового се­редовища, а також результатів оцінки організаційних і моти­ваційних сторін діяльності підприємства, послідовного аналізу перспектив зростання виробничих можливостей шля­хом ідентифікації внутрішніх ресурсних резервів підприємства, у рамках конкретної галузі. Цей посібник являє собою спробу наукового, системного підходу до вирішення пи­тань управління потенціалом підприємства з урахуванням вітчизняного й закордонного досвіду. Актуальність поставле­ної проблеми, її теоретична значимість і практична цінність зумовили структуру роботи, логічну послідовність розгляду основних понять, категорій, методів і підходів.

Тема 1. Управління формуванням і розвитком потенціалу підприємства

1. Основні принципи стратегічного управління потенціалом

2. Механізм функціонування організаційного потенціалу підприємства. Основні елементи

3. Роль методів і функцій управління в процесах формування організаційного потенціалу підприємства

4. Формування економічного потенціалу підприємства

5. Формування виробничого потенціалу. Поняття виробничої функції і виробничої потужності

1. 1 Основні принципи стратегічного управління потенціалом

1. Принцип науково-аналітичного передбачення і розробки стратегії

Цей принцип говорить про те, що для розробки стратегічного рішення недостатньо одних лише побажань і суб'єктивних передбачень. Необхідний аналіз попередньої діяльності організації, загальної ситуації в області її діяльності і динаміки її зміни.

Необхідний прогноз, а можливо, і розробка сценаріїв розвитку організації в найближчій і більш віддаленій перспективі.

Вивірені, добре обґрунтовані стратегії можуть бути розроблені лише на базі ретельного аналізу з виявленням основних факторів, що визначають розвиток організації, і найбільш ймовірних тенденцій їхньої зміни на базі встановлення основних сил і механізмів, здатних зробити на них істотний вплив.

2. Принцип обліку й узгодження зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку організації

Розвиток організації визначається як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. Стратегічні рішення, прийняті на підставі обліку впливу тільки зовнішніх або тільки внутрішніх факторів, будуть неминуче страждати недостатньою системністю, що, у свою чергу, може вести до помилково прийнятих рішень. Але ж стратегічні рішення повинні бути вивірену й ефективними в силу їхньої особливої важливості, у силу того, що за ними коштують напрямку розвитку і наступні результати діяльності не тільки окремо узятої людини, але цілої організації, з долею якої нерідко зв'язані долі багатьох працівників.

Про відсутність в організації стратегічного керування можна судити і по тому, що, плануючи свою діяльність на довгострокову перспективу, організація припускає незмінними умови її функціонування протягом усього періоду планування [4].

Здійснюючи таке планування "на століття" і ґрунтуючись лише на принципі екстраполяції, тобто при прогнозуванні майбутнього виходячи лише з тих тенденцій і статистичних даних, що характеризують діяльність у даний час і в минулому, організація прирікає себе на досить високу імовірність стратегічної помилки.

3. Принцип відповідності стратегії і тактики керування організацією

Вище нами було обговорене співвідношення стратегії і тактики організації, їхня роль і встановлена, що для забезпечення успішної діяльності організації необхідні і вивірена стратегія, і ефективна тактика, що ефективна діяльність організації можлива при умов, що тактика організації відповідає її стратегії, а формування стратегії враховує реальні можливості рішення тактичних задач.

4. Принцип пріоритетності людського фактора

Розробляючи стратегію розвитку, необхідно розуміти, що ні стратегія, ні тактика організації не можуть бути реалізовані, якщо вони не будуть сприйняті як керівництво до дії її персоналом, і в першу чергу її менеджерами, яким делеговане право прийняття управлінських рішень на довіреному їм ділянці.

Крім того, потрібно, щоб персонал організації мав професійні якості, необхідними для реалізації стратегічних рішень.

Тому одна з основних задач, що коштують перед керівництвом організації, складається в підборі кадрів, здатних забезпечити виконання прийнятих управлінських рішень, і в організації ефективного керування персоналом з метою реалізації прийнятої стратегії.

Слід зазначити також, що і діяльність сучасної організації спрямована, як правило, на задоволення ринкового попиту, формованого споживачем. Це ще один аспект, що підтверджує пріоритетність людського фактора в діяльності сучасної організації.