3. Суб’єкти кримінально-правових відносин. Завдання та функції кримінального права України.

Завдання кримінального законодавства України полягає у правовому забезпеченні охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпе­ки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запо­бігання злочинам. Для розв’язання цього завдання Криміналь­ний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 КК України).

Таким чином, кримінальне право безпосередньо не регулює суспільні відносини, у процесі яких створюються якісь блага або задовольняються потреби людей. Призначення криміналь­ного права полягає в охороні суспільних відносин від заподіян­ня їм істотної шкоди. Це завдання втілюється у процесі ре­гулювання особливих суспільних відносин, що виникають у зв’язку із вчиненням злочину. Суб’єктами цих кримінально-правових відносин, з одного боку, є держава через посередни­цтво її органів, уповноважених відправляти правосуддя, а з ін­шого боку — особа, що вчинила злочин.

Сутність прав і обов’язків суб’єктів кримінально-правових відносин полягає в тому, що держава через відповідні органи має право і зобов’язана притягти до кримінальної відповідаль­ності злочинця і встановити міру його покарання. Держава зобов’язана так організувати роботу органів правосуддя, щоб жод­ний винний не уник відповідальності й жодний невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Інший суб’єкт кримінально-правових відносин — особа, що вчинила злочин, — зобов’язана нести кримінальну відповідальність. При цьому винна особа має право на те, щоб відпо­відальність настала саме за діяння, яке вона скоїла, щоб це діяння було правильно юридично оцінено, а покарання відповідало закону.

До важливих завдань кримінального права належить попе­редження злочинів.

Отже, кримінальне право при розв’язанні зазначених за­вдань встановлює підстави кримінальної відповідальності, ви­значає, які небезпечні для особистості, суспільства або держа­ви діяння визнаються злочинними, встановлює види і розміри покарання й інші заходи кримінально-правового характеру за вчинені кримінальні злочини.

Завданням Кримінального кодексу України, а відтак - і кримінального права, є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ч. 1 ст. 1 КК).

На сьогодні перед кримінальним правом стоїть 2 завдання:

• Охоронне – реалізується у криміналізації діяння та пеналізації;

• Запобігаюче (профілактиче):

1. загальна і спеціальна превенція кримінального покарання;

2. норми про добровільну відмову від вчинення злочину;

3. норми про дійове каяття;

4. норми про обставини, що виключають злочинність діяння

У теорії кримінального права виділяються такі його функції:

а) регулятивна, яка проявляється у впливі на поведінку людей кримінально-правових приписів, конкретних заборон, що сформульовані в КК;

б) охоронна, яка пов'язана з безпосередньою охороною тих об'єктів (життя та здоров'я особи, власність, довкілля тощо), посягання на які тягне кримінальну відповідальність;

в) виховна - проявляється у формуванні свідомої потреби людини дотримуватися законів;

г) попереджувальна (превентивна) - спрямована щодо осіб, стосовно яких виявилася неефективною виховна функція. Вона полягає в погрозі покаранням будь-кому з членів суспільства при вчиненні ним злочину.

Основна функція кримінального права — охоронна. Воно охороняє відносини, що регулюються або виникають в інших галузях права. Регуляція суспільних відносин має сприяти їх розвитку та реалізації. Так, норми цивільного права регулюють відносини, що складаються у сфері власності. Норми фінансо­вого права регулюють відносини у сфері державних фінансів та податків. У кримінальному праві встановлюються каральні санкції за злочини проти власності, за злочини проти держав­них фінансів та проти порядку сплати податків.

В адміністративному праві регламентується порядок систе­ми управління в державі, а в кримінальному праві встановлю­ються каральні санкції за злочини, що спотворюють авторитет органів державної влади й місцевого самоврядування.

Охоронна функція кримінального права чітко виражена вже у ст. 1 КК, де сказано, що Кримінальний кодекс має своїм зав­данням охорону від злочинних посягань найбільш важливих соціальних цінностей: прав і свобод людини і громадянина, влас­ності, громадського порядку і громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України, забезпечення миру й безпеки людства, а також запобігання злочинам. У інших статтях ця функція має своє підтвердження.

Кримінальному праву властива також регулятивна функція, яка полягає в тому, що спеціальні норми кримінального права дозволяють державним органам не притягати особу до відпові­дальності або до виконання покарання забороняючи їй вчиню­вати суспільно небезпечні дії (бездіяльність), у той самий час вимагають правомірної поведінки після вчинення злочину. Нор­ми кримінального права зокрема регулюють поведінку людини у ризикованих ситуаціях. Це, наприклад, норма про необхідну оборону, що виключає відповідальність при правомірному за­хисті від злочинного посягання (ст. 36 КК), норми про звільнен­ня від кримінальної відповідальності (розділ IX Загальної час­тини), погашення і зняття судимості (статті 89—91). Деякі гро­мадяни виконують заборони кримінального закону, побоюючись відповідальності та покарання, але більшість громадян не вчиняють злочинів тому, що їх поведінка в цілому є позитивною й правомірною. Тим самим кримінальне право виконує попереджувальну функцію, про що свідчить недопущення порушення кри­мінально-правових норм свідомими громадянами.