9. Культурное и религиозное развитие Киевской Руси.

Високого рівня розвитку за часів Київської Русі досягла самобутня культура, яка склалася на місцевій східнослов'янській основі. Життєдайним джерелом і основою духовної культури Русі була усна народна творчість, яка виникла в глибині віків. У давньоруському фольклорі - билинах, дружинних піснях, переказах, легендах, казках знаходимо відображення світогляду людей, роздуми про минуле і сучасне свого народу, історичні події. Одним із найдавніших фольклорних жанрів є народні перекази. Яскравим зразком родового переказу є історія про Кия, Щека, Хорива та сестру їх Либідь і заснування ними Києва. До До нас дійшли також обрядові і святкові пісні. колядки, магічні закликання, прислів'я тощо.

Чудовими пам'ятками давньоруської творчості є билини Київського, або Володимирського циклу: сюжети і образи цих билин пов'язані зі стольним градом Києвом, його захисниками Іллею Муромцем, Добринею Нікитнчем.

Велике значення для розвитку давньоруської культури мала поява писемності, яка виникла на Русі не пізніше, ніж у IX ст., тобто ще до введення християнства. Вже в перший пол. X ст. Русь підписувала угоди з Візантією (911р., 944р.). Поява і розвиток писемності сприяли розповсюдженню освіти на Русі. Вже за часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого були засновані школи для навчання княжих і боярських дітей, а також для дітей старост і священників. Школи відкривались при монастирях і церквах, тут створювались і бібліотеки. Перша з них була заснована при Софіївському соборі в 1037р., книжки тут не тільки зберігались, а перекладались з іноземних мов і переписувалися.

У Київській Русі розвивалась і оригінальна література. Одним із відомих письменників XI ст. був митрополит Іларіон. У своєму творі "Слово про закон і благодать" Іларіон прославляє діяльність князя Володимира за те, що він зробив Русь відомою у всіх кінцях землі. Князь Володимир Мономах в "Повчанні дітям" вчить їх правилам моралі, виступає проти усобних війн, захищає ідею єдності Русі. Також з'являються літописи - своєрідні хроніки подій, які складалися за часом. Найбільш відомий літопис - "Повість врем'яних літ" був написан монахом Києво-Печерського монастиря Нестором на поч. XII ст. Вершиною давньоруської літератури став твір " Слово о полку Ігореві". Першою давньоруською енциклопедією став "Ізборник" митрополита Іларіона (1073р.)

Високого рівня розвитку за часів давньоруської держави досягла архітектура і різні галузі мистецтва. До найдавніших пам'яток архітектури належить Десятинна церква в Києві, построєна князем Володимиром у 989-996р. Церква була зруйнована в 1240р. під час монголо-татарської навали. В 1036р. був створений Спасо-Преображенський собор у Чернігові. За часів Ярослава Мудрого в Києві збудований Софійський собор (закладений у 1037р.) і недалеко від нього - церкви Ірини і Георгія, а також великокняжі палати. У 1051р. Засновано Києво-Печерський монастир. За часів Ярослава верхня частина Києва була обнесена валом із трьома брамами, головні з них отримали назву Золотих воріт. Розвивається живопис: фрески-малюнки на стінах розписані мінеральними фарбами, мозаїки-зображення, виконані з шматочків кольорового скла; іконопис - зображення ликів святих. Були розповсюджені книжкові мініатюри.