1. История Украины как наука, предмет и задания курса. Периодизация история Украины.

Термін "історія" давньогрецького походження. Спочатку він означав "дослідження", "розповідь", тобто вивчення минулого. Згодом цей термін перейшов у латинську мову і поширився в усіх країнах Європи.

Є декілька значень поняття "історія". У широкому розумінні слова історія - це загальний процес розвитку. Цим терміном позначається також наука, що вивчає минуле людства. Узагальнюючи, можна сказати, що історія - це з одного боку процес, а з другого - пізнання цього процесу.

Навчальній дисципліні "Історія України" належить важливе місце в системі освіти, оскільки інтелектуальний потенціал працівників визначається не тільки глибокими спеціальними знаннями, а й високими громадянськими і національно-патріотичними якостями.

Завдання цього курсу полягає у тому, щоб на основі наукових джерел, всебічного системного вивчення й висвітлення генезису українства допомогти молоді опанувати фактичний матеріал з історії України, усвідомити суть сучасних поглядів на минуле, переглянути колишні оцінки суспільно-політичних процесів, історичних подій, явищ.

Предметом курсу історії України є вивчення розвитку людського суспільства на українських землях, складного історичного шляху народу України, діяльності історичних осіб, політичних партій, суспільно-економічних, політичних, культурних процесів історичного розвитку українського народу.

Для розуміння процесу української історії, діалектики становлення етносу та нації важливу роль відіграють критерії - упорядники. Таким критерієм розвитку виступає періодизація українського історичного процесу.

Першою спробою загальної періодизації історії України була концепція М.Грушевського. Схема розвитку українського історичного процесу знайшла своє втілення на сторінках багатотомної "Історії України - Русі".

Порогом історичних часів для українського народу Грушевський називає IV вік по Христу, а перед тим "про наш нарід можемо говорити тільки як про частину слов'янської групи".

Головним змістом першого періоду історичного життя нашого народу була організація Руської держави, об'єднання її в одне "політичне тіло" та прийняття християнства,

Другий перехідний період - відкривається серединою XIV століття, коли землі України увійшли до складу Великого Князівства Литовського та Польщі. У цей час форми суспільно-політичного життя та побуту піл впливом інших держав змінюються.

Третій період - це період народної боротьби з ворожим суспільно-економічним устрієм. Своєрідною рисою змісту цього періоду є поєднання боротьби національної з релігійною.

Отже, Грушевський виділяє декілька періодів історії України, поєднуючи їх у дві доби - стару (старі часи, княжий та литовсько-польський періоди) та нову (козацький період), які називає тезою та антитезою, що доходять до українського відродження початку XX століття.

У радянські часи такий підхід до періодизації було засуджено. Періодизація історії України, виходячи з моментів політичних, державних, національних, релігійних, зображення історичного розвитку українського народу окремим від розвитку інших народів, особливо російського, була названа антинауковою.

Історичну схему М. Грушевського в основному прийняли і доповнили історики діаспори. Деякі історики (Лихолат О.В., Лихолат А.О.) поділяють історію України на три основних періоди: найдавніша та середньовічна історія України (до XVII ст.); нова історія України (XVIII-початок XX ст.); новітня історія України (с 1917 по сьогодення).