27. Деятельность Мазепы.

Гетман Иван Степанович Мазепа - один из наиболее выдающихся и противоречивых политических деятелей Украины конца XV11—нач. XVIII вв.

Родился И.С.Мазепа в семье украинского шляхтича, был на службе и у польского короля, гет­мана Петра Дорошенко. Выполняя первую дипломатическую миссию, попал в плен к запорожцам, которые выдали Ма­зепу гетману Самойловичу. Обладающий тонким умом и хорошими манерами, Мазепа становится доверенным лицом Самойловича, а в 1687 г. сам становится гетманом.

В период 1687—1708гг. про­водил следующую политику: 1. Отстаивая интересы Украины в целом поддерживал хорошие от­ношения с Москвой. Доверие царя Петра I Мазепа сумел завое­вать признав одним из первых его власть. 2. Укрепил позиции казацкой старшины, раздавая ей дарственные земли. 3. Не за­бывал он и о собственных интересах. Мазепа стал одним из самых крупных землевладельцев Европы. 4. Он открыл школы, библиотеки, издательства, построил ряд церквей, новые корпуса для Киево-Могилянской академии.

Мазепа не пользовался популярностью среди низов народа; не имел он полной под­держки и у казачества. Он перешел на сторону шведского короля Карла ХП накануне Полтавской битвы. Однако шведские войска проиграли и Мазепа был выну­жден бежать за пределы Украины. Умер он в 1709 г. на турецкой территории.

И. Мазепа был настоя­щим политиком среди деятелей Украины. Но, идя к независимости Ук­раины, он ошибался в выборе пути.

28. Охарактеризовать особенности розвития Правобережья под властью Польши в 18 веке. Постанческое движение.

Усиление барщины,  феодального и национально-религиозного угне­тения вызвало волну восстаний. В начале 18 в. возникла новая фор­ма антифеодальной  борьбы —  гайдамацкое движение.  Среди гайдамаков были: казацкая беднота, крестьяне, горожане. Отряды гайдамаков дейст­вовали на всей  территории Правобережья и пользовались широкой  поддержкой  населения.

Во второй половине XVIII в. гайдамацкое движение   переросло в  крупнейшее  народно-освободительное восстание, получившее   название  колиивщина. Весной 1768  г.  его  возглавил  запорожский  казак Максим.

За несколько недель восстание охватило Киевщину, Брацлавщину, Подолье. Гайдамаки освобождали  крестьян от власти польских  панов,  ликвидировали панщину  и  другие феодальные повинности, захватывали  и сжигали панские имения и замки, повсюду создавали органы крестьяйнко-казацкого самоуправления.                                        Напуганное размахом  колиивщины, царское правительство приказало русским войскам оказать помощь польской армии в ликвидации  вос­стания. Лагерь повстанцев под Уманью  был окружен, и  они  сдались

колиивщина  потрясла польско-шляхетский  режим  на Правобереж­ной  Украине, она надолго осталась в народной памяти и сыграла большую   роль в формировании освободительных тенденций украинского на­рода.

Колії́вщина — селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі.Очолив це повстання виходець із запорозької бідноти Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став Іван Ґонта.Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху. Супроводжувалося масової різаниною єврейського і польського населення на Поділлі та Волині[1]. Повстання було придушене російськими військами (спільно з поляками), а гайдамацькі ватажки — страчені або заслані на Далекий Схід.

Гайдáмаки — (від тур. haydamak - розбійник) — народні повстанці на Правобережній Україні, що залишалася до кінця 18 століття під владою Речі Посполитої. Гайдамацький рух - це національно-визвольний рух прoти польського гніту на правобережній Україні на прикінці 18-го на початку 19-го ст, який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині.

Відчуженість широких мас від освічених верхів з особливою гостротою виявлялася під час гайдамаччини соціального руху на Правобережжі у 18 ст. Народні маси, в свідомості яких ще жили традиції козацької волі, не бажаючих підставляти шию під ярмо нової панщини, а до панів залічували не тільки польських магнатів та орендарів і факторів-євреїв, а й уніатське духовенство. Гайдамацький рух об'єднав незаможних селян-втікачів, найманих робітників з гуралень, млинів, фільварків, міщан, дрібну шляхту й нижче духовенство, але підтримували його найширші верстви населення!

Ці гайдамацькі рухи розпочалися у перші десятиріччя й тривали аж до кінця 1760-х років, зрештою вилившись у грандіозне повстання, що відоме в історії під назвою Коліївщина. Найголовнішим гайдамацьким лідером був Максим Залізняк.

Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів.