2. Охарактеризовать до славянские народы на территории Украины.

Кіммерійці (кінець 2 - початок 1 тис. до н. э.) первый из восточноевропейских народов, который благодаря Гомеру стал нам известен по имени. В "Одиссее" поэт помещает их где-то на крайнем севере.  Геродот уточняет: жили киммерийцы не только на севере, но и у Понта Эвксинского. А по мнению современных историков, они занимали всю территорию нынешней Украины – от Карпат до Донецкой области. Прибыли эти племена из Ирана, на древнеиранском языке слово "киммерийцы" означает "подвижный отряд кочевого населения".

Скіфи - войовничі ірано-язи­чні племена кочовиків-скотарів, що у 7 сто­річчі до н. э. витіснили кіммерійців зі степу півдня У. У 513-515 рр. до н. э. Скіфи відбили наступ величезного війська персидського царя Дарія I, що нама­гався їх завоювати. Са­рмати - племена схід­них кочовиків, що в другому сторіччі до н. э. Завоювали більшу частину Скіфії, витіс­няючи скіфів до Криму, за Дунай та Дністер. Панування сарматов тривало продовжува­лося до 3 ст. н. э., коли на землі Пів. У напали готи. В підсумку до кі­нця залізного сторіччя встановилася майнова нерівність між членами общини; розпочався перехід частини засобів виробництва (худоби, землі, знарядь праці та т. і.) у приватну влас­ність верхівки племен; боржники та військо­вополонені перетворю­валися у рабів, що сві­дчить про розкладання первобитного суспільс­тва та формування кла­сового.

3. Пояснить теории происхождения славян.

У І тисячолітті н.е. на історичну арену впевнено виходять слов'яни - одна з основних груп давньоєвропейського населення. Проблема етногенезу слов'ян дуже важлива, але й досі не до кінця з'ясована історичною наукою. Визначення місця історичної прабатьківщини слов'ян - ключ для розуміння вітчизняної історії. Одну з перших спроб вирішили питання походження слов'ян зробив літописець Нестор, який вважав, що найдавніші слов'яни розміщалися по берегах Дунаю. Дунайська теорія походження слов'ян була домінуючою протягом XIII - XV ст. у працях польських і чеських хроністів. Прихильниками цієї теорії в подальшому стали відомі російські історики XIX ст. С.Соловйов, М.Погодін, В.Ключевський.

У добу середньовіччя з'явилась скіфо-сарматська, або азіатська теорія, викладена на сторінках Баварської хроніки (IX ст.), Ця теорія базується на визнанні предками слов'ян скіфів і сарматів, які прийшли з передньої Азії узбережжям Чорного моря і осіли у південній частині східної Європи. Саме тут і сформувався той центр, звідки, з часом, вони розселились на північ і захід.

Новий етап у вирішенні проблеми етногенезу слов'ян розпочався на початку XIX ст. Чеський славіст Л.Нідерле започаткував вісло-дніпровську теорію походження слов'ян. Відповідно до цієї теорії ще у II тис. до н.е. існувала балто-слов'янська спільність. В результаті її розпаду у ході розселення і з'явилися слов'яни, прабатьківщиною яких Л.Нідерле вважав широкий ареал між Віслою і Дніпром. Прихильниками цієї теорії були Н.Шахматов, В.Петров, М.Фасмер.

Польські вчені Я.Чекановський, Ю.Косташевський, ТЛер-Сплавинський у 30-40 роках XX ст. висунули вісло-одерську концепції походження слов'ян, яка пов'язує походження слов'ян з лужицькою культурою і локалізує слов'янську прабатьківщину природними кордонами-річками Віслою і Одером.

Політичну єдність, що стала зватися Київською Руссю.У 50 - 60-х рр. XX ст. виникає дніпро-одерська теорія (Б.Рибаков, М.Артамонов, П.Третяков), яка увібрала в себе ідеї і висновки багатьох попередніх теорій і помістила слов'янську прабатьківщину між Дніпром і Одером.

Суттєво збагатили і розвинули дніпро-одерську теорію сучасні українські археологи В.Баран, Р.Терпиловський, Д.Козак. На їх думку, формування слов'янського етносу - процес тривалий, який пройшов у своєму розвитку ряд етапів. На початковому етапі до ПІ - II ст. до не. він розгортається головним чином у межиріччі між Віслою та Одером. З появою зарубинецької культури II - І ст. до н.е. починається новий етап формування слов'янського етносу, під час якого центр активної слов'янської життєдіяльності переміщується на територію між Дніпром і Віслою.