4. Проанализировать хозяйственную деятельность, быт и верования славян.

Найяскравішими суспільними утвореннями періоду енеоліту (4-3 тис. років до н.е.) на території України були землеробсько-скотарські племена трипільської культури. Назва її походить від однойменного села на Київщині, де її залишки вперше були досліджені ще на початку 90-х років минулого століття українським археологом чеського походження В.Хвойко.

Особливістю трипільської культури був досить тривалий період (1500-2000 років) поступового розвитку. Дослідники пов'язують походження цієї унікальної культури з Балкано-Нижньодунайським регіоном, але у процесі поширення на нові обшири вона на різних етапах включала елементи місцевих неолітичних та багатьох енеолітичних культур.

В Україні виявлено понад тисячу пам'яток трипільської культури. Вони згруповані у трьох районах : найбільше у середній Наддністрянщині, Надпрутті та Надбужжі, менше у Наддніпрянщині. В основі суспільного устрою трипільських племен лежали матріархальні, а згодом і патріархальні родові відносини. Основною ланкою трипільського суспільства була невелика сім'я. Сім'ї об'єднувалися в роди, кілька родів складали плем'я, група племен утворювала міжплемінні об'єднання, що мали свої етнографічні особливості. Основним заняттям трипільців було землеробство. Сіяли просо, ячмінь, пшеницю, вирощували садово-городні культури. Трипільці розводили переважно велику й дрібну рогату худобу, частково коней.

Трипільські племена вперше на території України почали користуватися виробами з міді, освоїли холодне та гаряче кування. Дуже високого рівня досягло керамічне виробництво.

За рівнем соціально-економічного розвитку племена трипільської культури наблизилися до рівня цивілізацій Єгипту та Близького Сходу, але з різних причин не мали державних утворень. На погляд історика О.В.Лихолат, однією з них та одночасно вірогідною причиною зникнення цієї культури стала навала скотарських племен з північного Причорномор'я. Фахівці висловлюють також гіпотези, що ґрунтуються на клімато-екологічних, економічних, антропологічних засадах.

Феномен трипільської культури, полягає в тому, що вона своєрідно поєднувала господарські, антропологічні, етнокультурні системи та вірування представників багатьох найдревніших спільнот південно-східної та центральної Європи. Основні риси господарювання, побуту, ідеологічно-культурні надбання трипільців були засвоєні прослов'янами та іншими індоєвропейськими народами.

Неосяжний степ південної України приваблював кочові племена Євразії. Завдяки цьому південна Україна стала центром життя кочових народів, які змінювали один одного з кінця ІІ тис. : кіммерійці, скіфи. сармати, готи, гуни, авари, болгари та ін.

Переселення цих народів відбувалося зі сходу, крім готів, які прийшли з берегів Балтійського моря. Основу господарства кочовиків становило скотарство, але поруч з ним вони займалися землеробством, ремеслами, володіли воєнним мистецтвом, вели постійні війни.

Кіммерійці об'єднувалися у племена, а племена складали союзи на чолі з царями-вождями, яким належала уся повнота влади в державі, яка була рабовласницькою.

Кіммерійці були першими на сучасних українських землях, хто навчався виробляти залізо. Займалися переважно кочовим скотарством, знали рільництво. Кіммерія розпалася внаслідок навали скіфських племен, які витіснили частину кіммерійців за межі Причорномор'я, а ті, що залишилися асимілювалися загарбниками.

У VII ст. до н.е. в українських степах з'явилися племена скіфів. Вони переважали кіммерійців більшою організованістю, єдністю, чисельністю.

У III ст. до н.е. з поволзько-приуральських степів прийшли в землі північного Причорномор'я сармати. Назва "сармати" походить від іранського слова - "сабромант", що означає "оперезаний мечем". Основним заняттям сарматів було кочове скотарство. Вони розводили велику рогату худобу, овець, коней, полювали на птахів і звірів, займалися ремеслами.

Найбільшого розвитку сарматське суспільство досягло у І ст. н.е. Воно перебувало у перехідному стані від докласових відносин до класових. Військова організація сарматів була на дуже високому рівні.