Якісні реакції на жовчні кислоти

Завдання. Провести якісні реакції на жовчні кислоти.

А) Проба Гая.

Принцип. Жовчні кислоти мають властивість знижувати поверх-невий натяг сечі.

Хід роботи. У стаканчик додати 20–30 мл сечі, потім на її поверх-ню просіяти через марлю тонко подрібнений порошок сірки. Якщо сеча містить жовчні кислоти, то сірка осідає на дно протягом 5 хв. За відсутності жовчних кислот в сечі сірка залишається на поверхні навіть при легкому зтрушуванні стаканчика. Проба стає позитивною при концентрації жовчних кислот та їх солей в сечі вище 0,01%.

Б) Реакція Петенкофера.

Принцип. При взаємодії жовчних кислот з оксиметилфурфуролом утворюються продукти їх конденсації, які мають червоно-фіолетове за­барвлення. Оксиметилфурфурол утворюється з фруктози (сахарози) при взаємодії з концентрованою сірчаною кислотою.

Хід роботи. На чашку Петрі або скло нанести 2–3 краплі сечі, 2 крап­лі розчину сахарози і ретельно перемішати скляною паличкою. Після цього додати 7 крапель концентрованої сірчаної кислоти і знов перемішати скляною паличкою. За наявності жовчних кислот через декілька хвилин з’являється червоне забарвлення, яке поступово переходить у червоно-фіолетове.

В) Проба з пептоном та саліциловою кислотою.

Хід роботи. 5–10 мл сечі фільтрувати до повної прозорості; якщо необхідно, підкислити оцтовою кислотою і розвести до відносної щіль­ності нижче 1,008. Відміряти 2 мл відфільтрованої та розведеної сечі і додати 5 мл реактиву, який містить пептон і саліцилову кислоту. За наявності у сечі жовчних кислот з’являється молочна муть.

Клініко-діагностичне значення. Жовчні кислоти відіграють важливу роль у перетравленні й всмоктуванні ліпідів – вони забезпечують емульгування жирів, активацію панкреатичної ліпа­зи, утворення змішаних міцел. У нормі жовчні кислоти зазнають ентеропечінкової циркуляції та виводяться з організму через кишечник. Нормальна сеча, як правило, їх не містить, при механічній жовтяниці вони з’являються у сечі, їх кількість збільшується, якщо закупорка жовчних протоків продовжується протягом тривалого часу. Жовчні кислоти в сечі можна виявити й при паренхіматозній жовтяниці.

Література

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія / Ю.І. Губський. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 72–85, 396–398.

2. Губський Ю.І. Біологічна хімія: підручник / Ю.І. Губський. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. – С. 94–109, 468–470, 478–480.

3. Гонський Я.І. Біохімія людини: підручник / Я.І. Гонський, Т.П. Мак­симчук, М.І. Калинський. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 348–363.

4. Біологічна хімія / Л.М. Вороніна та ін. – Харків: Основа, 2000. – С. 282–304.

5. Биологическая химия / Т.Т. Березов, Б.Ф. Коровкин. – М.: Медицина, 1998. – С. 188–203, 363–370.

6. Биохимия: учебник / под ред. Е.С. Северина. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – С. 370–386.

7. Николаев А.Я. Биологическая химия / А.Я. Николаев. – М.: ООО Меди­цинское информационное агентство, 1998. – С. 270–272, 279–281, 292–295.

8. Практикум з біологічної хімії / Д.П. Бойків, О.Л.Іванків, Л.І. Ко­билянська / за ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 119–145.