Якісні реакції на кетонові тіла в сечі

Завдання. Провести якісні реакції на кетонові тіла в сечі.

А) Проба Легаля на ацетон та ацетооцтову кислоту (АОК).

Принцип. Ацетон і АОК утворюють із натрію нітропрусидом оранжево-червоне забарвлення у лужному середовищі Після підкислення льодяною оцтовою кислотою з’являється сполука вишневого кольору.

Хід роботи. На годинникове скло наносять 1 краплю сечі, 1 краплю 10% розчину натрію гідроксиду і 1 краплю свіжовиготовленого 10% розчину натрію нітропрусиду, з’являється оранжево-червоне забарвлення. Додають 3 краплі льодяної оцтової кислоти, з’являється вишнево-червоне забарвлення.

Б) Реакція Герхарда на АОК.

Принцип. Метод базується на взаємодії Fe³⁺ з енольною формою АОК з утворенням комплексу червоно-фіолетового кольору.

Хід роботи. До 5 крапель сечі додають краплями 5% розчин феруму (III) хлориду; при цьому випадає осад фосфатів у формі феруму (III) фосфату. За наявності АОК від подальшого додавання феруму (III) хлориду з’являється вишнево-червоне забарвлення. При стоянні забарвлення бліднішає внаслідок спонтанного декарбоксилування АОК. Реакція неспецифічна. Креатин сечі з натрію нітропрусидом дає аналогічне забарвлення, але в цьому разі при додаванні концентрованої оцтової кислоти рідина не забарвлюється у вишневий колір.

В. Експрес-тест на ацетон та АОК.

Принцип. Напівкількісне визначення кетонових речовин у сечі та сироватці крові проводять за допомогою діагностичних смужок «Кетофан». Кетофан містить лужний буфер у суміші з натрію нітропрусидом, що дають з ацетоном і АОК фіолетове забарвлення, інтенсивність якого прямо пропорційна концентрації кетонових речовин у дослідній рідині.

Хід роботи. Смужку занурюють на 1–2 с у дослідну рідину і через 1 хв порівнюють забарвлення зони індикації з кольоровою шкалою порівняння, що надрукована на етикетці. Окремі відтінки шкали порівняння від трохи фіолетового до темно-фіолетового відповідають приблизно від 1,2 до 1,5 г/л та вище АОК.

Клініко-діагностичне значення. Вміст кетонових тіл у крові здорової людини складає 0,85–1,70 ммоль/л. У нормальній сечі їх кількість незначна (не більше 0,01 г/добу) та не виявляється якісними реакціями; ці реакції є позитивними лише при виведенні великої кількості кетонових тіл при цукровому діабеті, голодуванні, виключенні вуглеводів з їжі. Кетонурія може спостерігатися при захворюваннях, пов’язаних із посиленою витратою вуглеводів (тиреотоксикоз), крововиливах, черепно-мозкових травмах, інфекційних захворюваннях (скарлатина, грип, туберкульоз, менінгіт). У ранньому дитячому віці тривалі захворювання травного тракту (дизентерія, токсикози) можуть супроводжуватися кетонемією та кетонурією в результаті голодування та виснаження.

Література

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія / Ю.І. Губський. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 194–209.

2. Губський Ю.І. Біологічна хімія: підручник / Ю.І. Губський. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. – С. 241–259.

3. Гонський Я.І. Біохімія людини: підручник / Я.І. Гонський, Т.П. Максимчук, М.І. Калинський. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 366–377.

4. Біологічна хімія / Л.М. Вороніна та ін. – Харків: Основа, 2000. – С. 306–313.

5. Березов Т.Т. Биологическая химия / Т.Т. Березов, Б.Ф. Коровкин. – М.: Медицина, 1998. – С. 373–389.

6. Биохимия: учебник / под ред. Е.С. Северина. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – С. 399–417.

7. Николаев А.Я. Биологическая химия / А.Я. Николаев. – М.: ООО Медицинское информационное агентство, 1998. – С. 271–279.

8. Практикум з біологічної хімії / Д.П. Бойків, О.Л. Іванків, Л.І. Ко­билянська; за ред.О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 119–145.