3. Підготовка і проведення випробувань

3.1. Випробування бетону проводять на ділянці конструкції (зразка), межі якого повинні знаходитися на відстані не менше 50 мм від краю конструкції (зразка).

3.2. Вологість бетону на ділянці випробування не повинна відрізнятися від вологості бетону зразків, що використовувалися при побудові градуйованої залежності більше ніж 30%.

3.3. При випробуваннях удар по бетону наносять перпендикулярно до поверхні, яка випробовується. При цьому удар можна наносити самим еталонним молотком або звичайним молотком по головці еталонного молотка (рис.2).

3.4. Удар необхідно наносити із зусиллям, що забезпечує утворення відбитку на бетоні розміром 0,3-0,7 діаметру кульки та розміру відбитку на еталоні не менше ніж 2,5 мм.

3.5. Кількість випробувань на ділянці конструкції або зразка повинна бути не менше ніж 5.

3.6. Відстань між відбитками повинна бути не менше 30 мм на бетоні і 10 мм на еталонному стержні.

3.7. Розміри відбитків на бетоні і еталонному стержні вимірюють з похибкою не більше 0,1 мм.

а)

б)

3.8. Для спрощення вимірювань відбитків удар по бетону рекомендується наносити через аркуші копіювального і білого паперу. В цьому випадку зразки для побудови градуювальної залежності випробувань з використанням такого ж паперу.

Рис.2. Схема випробування бетону еталонним молотком К.П.Кашкарова:

а — нанесення удару еталонним молотком; б — нанесення удару звичайним молотком по еталонному молотку

4. Обробка результатів випробувань

4.1. Величину побічної характеристики міцності бетону для ділянки конструкції знаходять за формулою:

, (1)

де  — діаметр відбитка на бетоні, мм;

 — те ж на еталоні, мм.

При визначенні побічної характеристики міцності бетону відбракування анормальних результатів випробувань проводять відповідно до вимог діючих правил відбракування.

Відбракування анормальних результатів випробувань проводять при кількості результатів не менше 3 за формулою:

, (2)

де  — середня міцність бетону в серії зразків, середній результат неруйнуючим методом одного зразка або ділянки конструкції;

 — середнє квадратичне відхилення, яке визначається при розрахунку залежності градуювання за формулою:

, (3)

де  — коефіцієнт, що приймається за табл. 2;

 — максимальний та мінімальний результати випробувань у серії зразків або окремому зразку;

 — кількість серій або кількість окремих зразків, використаних при побудові градуйовочної залежності.

Результати випробувань визнають анормальними і не враховують у розрахунках, якщо величина , визначена за формулою (2), перевищує допустиме значення , що дається в табл. 1.

Табл. 1

Кількість результатів випробувань, n	3	4	5	6	7	8	9	10
	1,74	1,94	2,08	2,18	2,27	2,33	2,39	2,44

Табл. 2

Кількість результатів випробувань, n	2	3	4	5	6	7	8	9	10
	1,13	1,69	2,06	2,33	2,53	2,70	2,85	2,97	3,08

При оцінці анормальності окремих результатів випробувань на ділянках конструкції значення приймають таким, що дорівнює розрахунковому для окремих зразків при побудові градуйовочної залежності.

4.2. Міцність бетону на стиск на ділянці конструкції визначають за величиною побічної характеристики , користуючись уніфікованою градуйовочною залежністю (рис.3).

4.3. Результати випробувань міцності бетону заносять у „Журнал лабораторних робіт”.

4.4. Визначається середня міцність бетону за формулою:

, (3)

де  — міцність бетону в кожному випробуванні;

 — загальне число випробувань.

4

Рис.3. Уніфікована градуйовочна залежність

.5. Розраховується значення середньоквадратичного відхилення в серії випробувань за формулою:

. (4)

4.6. Визначається коефіцієнт варіації в кожній серії за формулою

, (5)

4.7.  Клас бетону визначається за:

, (6)

де =1,64 — показник надійності для нормованої забезпеченості міцності бетону 0,95.

4.7. Відхилення міцності бетону за даними випробування на стиск (ГОСТ 10180-90) від середньої міцності бетону , отриманою механічним неруйнівним методом з використанням молотка Кашкарова, становить:

(7)