8.6.4 Приладова шина usb

Шина USB (Universal Serial Bus - універсальна послідовна шина) з’явилася за комп’ютерними мірками досить давно - версія першого затвердженого варіанту стандарту з’явилася 15 січня 1996 року. Розробка стандарту була ініційована дуже авторитетними фірмами - Intel, DEC, IBM, NEC, Northen Telecom і Compaq.

Основна мета стандарту, поставлена перед його розробниками - створити реальну можливість користувачам працювати в режимі Plug&Play з периферійними пристроями. Це означає, що повинно бути передбачено підключення пристрою до працюючого комп’ютера, автоматичне розпізнавання його негайно після підключення та подальшої установки відповідних драйверів. Крім цього, бажано живлення малопотужних пристроїв подавати з самої шини. Швидкість шини повинна бути достатньою для переважної більшості периферійних пристроїв. Попутно вирішується історична проблема нестачі ресурсів на внутрішніх шинах IBM PC сумісного комп’ютера - контролер USB займає тільки одне переривання незалежно від кількості підключених до шини пристроїв.

Можливості шини USB випливають з її технічних характеристик:

• Висока швидкість обміну - 12 Мб/с.

• Максимальна довжина кабелю для високої швидкості обміну - 5м.

• Максимальна довжина кабелю для низької швидкості обміну - 3м.

• Максимальна кількість підключених пристроїв (враховуючи концентратори) - 127.

• Можливе підключення пристроїв з різними швидкостями обміну.

• Напруга живлення для периферійних пристроїв - 5 В.

• Максимальний струм споживання на один пристрій - 500 мА (це не означає, що через USB можна живити пристрої з загальним струмом споживання 127х500 мА = 63,5 А).

8.7 Системи автоматизованого контролю

У вимірювальних системах на виході отримують вимірювальну інформацію (іменовані числа, їхні співвідношення), а до систем, які видають висновок про стан досліджуваного об’єкта, відносять системи автоматичного контролю і технічної діагностики.

Контроль, як і вимірювання, є базовою процедурою експериментальної інформатики.

Послідовність метрологічних операцій, що виконуються у системах автоматичного контролю (САК), наведена в табл. 8.4.

Таблиця 8.4 – Послідовність операцій, що виконується у САК

Послідовність операцій	Умовне позначення
ХВ   «1» ОКВПМППРЧППЗЧЗПР    «0» В ХН	ОК – об’єкт контролю ВП – вимірювальне перетворення МП – масштабування В – відтворення ПР – порівняння П – передача З – запам’ятовування ОР – обробка результатів ЧЗ – числове значення ХН – нижня межа норми ХВ – верхня межа норми – придатний 0 – непридатний

Отже, системи автоматизованого контролю, крім кількісного оцінювання параметрів стану об’єкта, дають також якісну його характеристику: чи об’єкт (його параметри) в нормі, чи ні.

При масовому виробництві випадковий характер дестабілізуючих факторів приводить до розсіювання значень параметра. Відхилення дійсного значення параметра від його номінального значення визначається випадковими похибками виробництва, які при певній схемі технологічного процесу характеризуються конкретним теоретичним законом розподілу можливих значень.

Процедура контролю якраз і спрямована на розподіл об’єктів на справні і несправні . Результатом контролю, на відміну від вимірювання, є висновок: об’єкт придатний або не придатний для використання. Результати контролю характеризують якісну сторону об’єкта.

Контрольований параметр порівнюється з нормою, заданою у вигляді допуску, і виробляється рішення. Якщо співвідношенню з нормою передує вимірювання параметра, то має місце вимірювальний контроль.