8. Приклади систем моніторингу, автоматизованого

контролю і технічної діагностики

Підвищення технічного рівня, якості і надійності електро-обладнання, покращення їхнього стану перш за все залежить від засобів вимірювань, контролю та технічної діагностики. Тому більшість підприємств переходять на технічне обслуговування обладнання за результатами систем моніторингу, контролю, діагностики.

Такі системи за ступенем складності апаратного і програмного забезпечення поділяють на чотири групи.

Прості системи моніторингу реалізують у вигляді комбінації автономних цифрових приладів та відповідних сенсорів і нормалі- заторів рівня, інтерфейсу з персональним комп’ютером, промислового монітору оператора та орієнтованого на споживача програмного забезпечення. Результати вимірювань в таких системах подають у вигляді вікон на мнемосхемах об’єкту моніторингу. Основною перевагою таких систем є простота реалізації, а суттєвим недоліком – прийняття рішень оператором.

Більш складними за рівнем програмного забезпечення є системи автоматизованого контролю параметрів об’єктів. Окрім операцій опитування первинних вимірювальних перетворювачів, АЦП-перетворення для підвищення достовірності контролю тут необхідно:

• підвищувати алгоритмічно-структурними методами точність вимірювання;

• порівнювати отримані результати з встановленими в стандартах нормами (або науково обґрунтувати значення вставок);

• виводити на екрани промислових моніторів зміну контрольованого параметру в часі з одночасним поданням попереджувальних і граничних значень параметра з одночасним звуковим попередженням;

• накопичувати бази даних з можливістю їхнього перегляду;

• реалізувати архівацію баз даних.

В системах автоматизованого контролю діагностика здійснюється по діагностичним словникам. Такі системи вимагають підготовки кваліфікованого персоналу і часу на встановлення причин та місця виникнення дефекту.

Напівстаціонарні системи моніторингу та діагностики реалізовані на основі персонального комп’ютера з розділенням функцій отримання первинної вимірювальної інформації на об’єкті і обробки її в спеціально оснащених лабораторіях. Сучасний моніторинг електрообладнання засновано на зборі величезних масивів вимірювальної інформації, з якої шляхом детального аналізу, роблять висновок про технічний стан машини. Тільки професіональний експерт здатний «заочно» розібратися в таких масивах даних. Але таких експертів мало, причому вони мають різну кваліфікація і рівень знань. Враховуючи цей факт багато фірм для моніторингу використовують вимірювальні магнітофони або передають результати вимірювання через мережу Internet. Перевагою є те, що отримані дані подаються у вигляді часових реалізацій, які можна неодноразово опрацьовувати з метою виявлення нових діагностичних ознак. Такі системи мають суттєвий недолік – періодичний контроль технічного стану. Як правило, відмови складових частин при стаціонарному режимі роботи мають випадковий характер. І тому необхідно орієнтуватися на системи: неперервного моніторингу і діагностики.

В зв’язку з тим, що від початку виникнення дефекту до і його розвитку до критичного стану проходить певний проміжок часу, то виникає необхідність не тільки здійснювати діагностику, але і прогнозувати стан електрообладнання. Періодичність контролю і діагностики необхідно постійно уточнювати. А тому виникає задача самонавчання таких систем. Отже, наступний рівень систем є системи прогнозування стану об’єктів.