5. Валютні курси. Конвертованість грошей

Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Ціна іноземної валюти встановлюється фінансовими органами шляхом котирування. Існує кілька видів коти­рування валют: пряме, непряме, спот-курс, крос-курс, форвард-курс (рис. 18).

Рис. 18. Види валютних курсів

Якщо одиниця іноземної валюти виражається у націо­нальній валюті, то йдеться про систему прямого котирування. Система прямого котирування валютних курсів за­стосовується в більшості країн.

При системі непрямого котирування, навпаки, одиниця національної валюти оцінюється певною кількістю інозем­ної валюти. Ця система котирування застосовується в Англії, де один фунт стерлінгів оцінюється в іноземних валютах.

Спот-курс — це ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни, встановлена на момент укладення то­варної угоди за умови оплати на наступний робочий день після дня укладення угоди.

Форвард-курс —так званий попереджувальний, тимча­совий курс валют, що показує, яку вартість матиме валюта через певний час після укладення угоди.

Крос-курс — це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється, виходячи з їхнього курсу відносно тре­тьої валюти.

Валютний курс встановлюється вільно, виходячи зі співвідношення попиту й пропозиції на певну валюту в умовах вільного грошового ринку — так званий плаваю­чий курс, або регламентується рішенням уряду чи його фі­нансовими органами (як правило, центральним банком) — так званий фіксований курс. На практиці часто встановлю­ється змішаний курс на основі взаємодій сил вільного рин­ку з певним регулюванням урядовими фінансовими орга­нами з метою запобігання надмірному підвищенню або зни­женню валютного курсу (так званий валютний коридор).

Зазвичай встановлюються валютні курси продавця — вищий і покупця — нижчий. Різниця між ними (маржа) становить дохід банків і комерсантів, які здійснюють ва­лютні операції.

Що ж лежить в основі визначення валютних курсів? За золотого стандарту валютний курс визначався золо­тим паритетом, тобто співвідношенням золотого вмісту (масштабу цін) грошових одиниць відповідних країн і міг коливатися залежно від попиту й пропозиції, але лише в межах золотих точок.

Рис. 19. Функції котирування валют

Нині валютні курси встановлюють на основі співвідно­шення купівельної спроможності різних валют. Купівель­на спроможність грошей — це кількість товарів і послуг, які можна придбати за одну грошову одиницю в певній країні. Найпростішим способом визначення паритету ку­півельної спроможності валют є зіставлення вартості стан­дартного набору (кошика) товарів і послуг у національних валютах різних країн за формулою

КС =

де КС — купівельна сила валют;

Р , Р - рівень цін у відповідних країнах за -й період.

З валютним курсом тісно пов'язана конвертованість валют.

Конвертованість валюти означає ступінь її здатності вільно обмінюватися на національні грошові одиниці інших країн.

Конвертованість –це невід'ємний атрибут ринкової економіки. Вона передбачає відкритість економіки, лібера­лізацію зовнішньої торгівлі, вільну міграцію капіталу та ін. Без конвертованості національної грошової одиниці това­ровиробник не може залучитися в різноманітні структури світового ринку, в міжнародний поділ праці, а споживач позбавляється можливості належним чином задовольни­ти свій платоспроможний попит.

Розрізняють повну і часткову, внутрішню і зовнішню конвертованість валют, а також замкнену ( неконвертовану) валюту (рис. 20).

Рис. 20. Види конвертованості валют

За повної (вільної) конвертованості всі фізичні і юри­дичні особи як вітчизняні, так і зарубіжні, що володіють належною сумою грошей певної країни, можуть вільно і необмежено обмінювати їх на іноземні з метою здійснення всіх поточних і зовнішніх розрахунків.

Повну свободу конвертованості валюти можуть собі доз­волити лише країни з потужною економікою, значним екс­портним потенціалом, розвинутим внутрішнім кредитним ринком. Нині з понад 180 країн — членів МВФ досить обмежена кількість їх мають валюту, що функціонує в режимі повної конвертованості. Це долар, франк, фунт стерлінгів, марка, єна та деякі інші.

За часткової конвертованості на операції з купівлі й продажу валюти державою встановлюються певні обмежен­ня (зазвичай національна валюта обмінюється лише на де­які іноземні валюти й не використовується для розрахунків з певних видів міжнародного платіжного обороту).

Внутрішня конвертованість валюти передбачає на­дання прав громадянам і юридичним особам лише даної країни вільно купувати за національну валюту іноземну валюту для використання її насамперед у зовнішньоеко­номічній діяльності.

При зовнішній конвертованості валюти лише інозем­ним резидентам надається право вільно обмінювати свої активи у грошових одиницях даної країни (у вигляді доходів, прибутку чи інших надходжень) на необхідну їм ва­люту інших країн і здійснювати перекази цієї валюти за кордон. Такий режим робить економіку країни відкритою і привабливою для іноземного капіталу.

Замкнена (неконвертована) валюта — це національ­на валюта, яка функціонує лише в межах даної країни, не вивозиться за кордон і не обмінюється на інші іноземні валюти.