Тема 2. Грошовий оборот і грошова маса, що його обслуговуе

1. Грошовий обіг і його закони

Грошовий обіг — це рух грошей у готівковій і безго­тівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Грошовий оборот – це процес безперервного руху грошей між суб’єктами економічних відносин у суспільному відтворенні.

Він здійснюється між усіма суб’єктами виробництва. До них належать домашні господарства, підприємства, фірми, установи, населення і держава в особі своїх організаційних структур. Особливе місце за своїм значенням і за роллю в організації грошового обігу мають фінансові посередники. Це банки, небанківські кредитні установи й інші посередники, головною функцією яких виступає акумуляція тимчасово вільних коштів, які є в суспільстві, і надання їх у тимчасове користування тим, хто має в них потребу, на умовах платності, терміновості і повернення. Від рівня розвитку цього суб’єкта грошового обороту багато в чому залежить не тільки безперервність руху грошей, а й динамізм і рівень розвитку самого суспільного виробництва. Жоден суб’єкт ринкової економіки не спроможний реалізувати свої завдання і досягти мети без використання грошей, тобто поза грошовим обігом.

Грошовий обіг здійснюється між певними суб’єктами ринку і складається з певних грошових потоків. Грошовий потік — це рух грошей, який має певний напрямок, пов’язаний з обслуговуванням руху відповідного потоку товарів та послуг і характеризується певними особливостями. Загальна схема руху товарів і грошей може бути подана за допомогою моделі кругообігу продуктів і доходів (рис. 1).

Модель грошового обороту.

Потік № 1 - сукупність платежів /витрат/ фірм, пов’язаних з купівлею виробничих ресурсів, перш за все робочої сили, земельних ділянок, споруд, інших засобів виробництва

Потік № 2 - враховані такі види доходів сімейних господарств: заробітна плата, гонорари, виручка від продажу матеріальних цінностей /сільськогосподарської продукції, земельних участків, будівель тощо/, рента, доходи по акціях, паях та ін. В сукупності вони складають національний доход країни.

Потік № 3 - витрати сімейних господарств на покупки продуктів на внутрішньому ринку продуктів.

Потік № 4 - сплата сімейними господарствами податків.

Потік № 5 - заощадження сімейних господарств, які надходять на грошовий ринок.

Потік № 6 - кредити, одержані фірмами у фінансових посередників, доходи від емісії цінних паперів /акцій та облігацій/.

Потік № 7 - інвестиційні витрати фірм на розширення виробництва - покупку необхідних матеріальних цінностей /будівельних матерівалів, обладнання, пристроїв тощо/.

Потік № 8 - Мобілізація урядом коштів на грошовому ринку .

Потік № 9 – витрачання мобілізованих урядом коштів на грошовому ринку для держзамовлення ( державні закупки урядових структур)

Потік №10 - витрати сімейних господарств на покупки продуктів на світовому ринку.

Потік № 11 - оплата інозменими покупцями експортних поставок фірм(надходження по експорту)

Потік № 13 - залученням грошових коштів у внутрішній оборот з світового ринку.

Потік № 14 - відплив грошового капіталу за кордон.

Потік № 15 - поновлення обороту додатковою масою грошей шляхом збільшення кредитування центральним банком комерційних банків.

Потік № 16 - вилучення надлишку грошових коштів шляхом валютної інтервенції.