Лекція 2. Фонди суверенного добробуту (ФСД) та проблеми сталого розвитку

1. Проблеми сталого розвитку.

2. Юридичний статус сталого розвитку.

3. Відповідальне інвестування та корпоративна соціальна відповідальність (КСВ, CSR)

4. Фідуциарний обов'язок (обов'язок агента діяти чесно та грамотно в інтересах замовника) і міркування ЕСУ

5. "М'яке законодавство" щодо сталого економічного розвитку

6. Оновлені функції та завдання фонду Глобал на шляху сталого розвитку загалом та змін у кліматі - зокрема

7. Екологічна інвестиційна програма

1. Проблеми сталого розвитку

Тут використається не зовсім офіційне визначення сталого розвитку, вперше представлене в 1987р. у звіті Брундтланд, "Наше загальне майбутнє" як базис для дискусії: "Розвиток, що задовольняє потреби сьогодення, не погіршуючи потреби майбутніх поколінь". Деякі вчені описують сталий розвиток як інтегральну концепцію, що безпосередньо стосується прав людини і відповідає соціальним, економічним й екологічним цілям. Хоча така концепція представляється як мінімум неоднозначною, вона була включена в такій формі в законодавство (і у тверде, і у м'яке законодавство) на міжнародному, регіональному, національному й місцевому рівнях. Також сталий розвиток визначається в термінах просування інтеграції трьох компонентів: економічного розвитку, соціального розвитку й екологічного захисту як незалежних і взаємно посилюючих компонент. Сама головна мета сталого розвитку - захищати й управляти природно-ресурсною базою економічного й соціального розвитку. Важливість екологічної компоненти іноді визначається в термінах природного або натурального капіталу, обумовленого як природними ресурсами, так і живими екосистемами. Найважливіші частини природного капіталу, так звані экосистемні сервіси, - атмосфера, ліси й океани, що функціонують як поглиначі забруднень суспільства, здобувають усе більше й більше уваги останнім часом. Це пов'язане з їхньою здатністю до абсорбации результатів людської діяльності, і ця здатність з роками виснажується, тобто перевищує можливості екосистеми, тому що людство не цінує цих "послуг".

В 1992 році, у ході конференції ООН по Природі й розвитку (UNCED), першої глобальної конференції, на якій обговорювалася концепція сталого розвитку, - міжнародне співтовариство погодило таку концепцію, назвавши її Декларація Ріо про природу й розвиток.

Декларація Ріо встановлює основні принципи, що необхідні для досягнення сталого розвитку: сутнісні принципи й підходи, а також процедурні елементи щодо оцінки впливу людської діяльності на природу (envіronmental іmpact assessments, EіAs) і оцінки суспільної участі у процесі прийняття екологічно спрямованих рішень.

Єдиний спосіб досягти успіху в економічному й соціальному розвитку - зв'язати їх з екологічним захистом. Цей принцип, що часто називається принципом інтеграції, сформульовано у Принципі Ріо 4: "Щоб досягти сталого розвитку, захист природного середовища –екологія, повинен стати невід'ємною частиною процесу розвитку й не може розглядатися окремо від нього". Проте, незважаючи на зобов'язання міжнародного співтовариства адаптувати й пристосувати національні стратегії для сталого розвитку, немає переконливих доказів поширення сталого розвитку у світі. Світові екосистеми – підґрунтя економічного розвитку й те, на чому в цілому базується життя - погіршуються, а бідність (незважаючи на значне її зменшення в деяких окремих регіонах миру, наприклад, у Китаї), усе ще залишається серйозною світовою проблемою. Центральною ідеєю сталого розвитку є те, що "екологічна деградація підриває й обмежує економічний розвиток, соціальне процвітання й безпеку". Проте, захист і поліпшення якості екології повинні відбувається в тісному зв'язку з економічним розвитком, що може привести до збільшення росту в сполученні із соціальним розвитком, миром і безпекою. Враховуючи, що ФСД управляють величезною кількістю активів (на суму близько 2,5 трлн дол США сьогодні) дуже важливо, щоб країни, у яких функціонують ФСД , усвідомлювали ту роль і вплив, що вони здійснюють у контексті сталого економічного зростання. Таким чином, необхідно залучати їх до реалізації принципів сталого розвитку через процеси і процедури прийняття своїх інвестиційних рішень.

Сталий розвиток, у додаток до просування й захисту екології та інтеграції її з економічним розвитком, також вирішує питання сьогодення і майбутніх поколінь – «межпоколенческое равенство» (іntergeneratіonal equіty)- і потреби найбільш бідних у світі – «сквозьпоколенческое равенство» (іntra-generatіonal equіty). Третій принцип Декларації Ріо наголошує, що "право на розвиток повинне бути реалізоване так, щоб зберегти справедливість у потребах розвитку й екології дійсних і майбутніх поколінь». На практиці найчастіше дуже складно фокусувати увагу на майбутніх поколіннях, коли в багатьох країнах, що розвиваються, люди усе ще існують менш ніж на 1 долар у день. Отже, міжнародне співтовариство повинне проявити ініціативу й допомогти цим народам у фінансуванні та технологічному забезпеченні просування до сталого розвитку.

Декларація Ріо проголошує кооперацію як ключ до вирішення проблеми бідності в 5 Принципі, аргументує особливі потреби країн, що розвиваються, в 6 Принципі, та декларує принцип загальної, але диференційованої відповідальності в 7 Принципі.

Якщо ФСД будуть інвестувати в країни, що розвиваються, такі інвестиції будуть у відповідь збільшувати потенціал росту самих країн, однак у тім лише випадку, якщо інвестування буде здійснюватися на принципах сталого розвитку. Це те, що GPFG і планує робити відповідно до нової екологічної програми (про яку йтиметься нижче). Фінансові ринки й процес прийняття інвестиційних рішень припускають короткостроковий обрій віддачі таких інвестицій, найчастіше конфликтуючи із завданням сталого розвитку. У свою чергу, ФСД мають довгострокові цілі інвестування, і в цьому контексті набагато краще підходять для інвестування процесу переходу до сталого розвитку, і отже, для вигоди майбутніх поколінь.