Львівський національний медичний університет імені данила галицького кафедра медичної інформатики

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичного заняття №3

“Кодування та класифікація.”

з медичної інформатики

для студентів ІІ курсу

медичного факультету

Львів 2006

Методична розробка підготована:

- зав. кафедри медичної інформатики Готра О.З.

- асист. кафедри медичної інформатики Бойко О.В.

Відповідальний за випуск:

Рецензенти:

Методичні вказівки рекомендовані до друку профільною методичною комісією

______________________________________________________________,

протокол № ________ від “___” _______ 2006 року.

Мета заняття: зрозуміти основні принципи класифікації та кодування, ознайомитися з системами класифікації в медицині та особливостями кодування медико-біологічної інформації

Перелік основних термінів:

Класифікація – система розподілу об’єктів по класах (групах) у відповідності з певними ознаками.

Кодування – застосовуються для зміни назви об’єктів на певні умовні позначення (код) з метою забезпечення зручної та ефективної обробки інформації.

Послідовні (або ієрархічні) коди формуються, розширюючи існуючий код на один або більшу кількість додаткових символів для кожного додаткового рівня деталізації.

Паралельні коди (або коди зіставлення) – це складені коди, що складаються із частин (сегментів).

Системи класифікації в медицині використовується для перетворення словесного формулювання діагнозів хвороб та інших проблем, пов’язаних зі здоров’ям, в цифрові або буквено-цифрові коди, які забезпечують зручність зберігання, пошук та аналіз даних.

Нозологія визначається як наука класифікації хвороб.

Нозографія – це наука про опис хвороб.

МКХ-10 (ICD-10) – Міжнародна класифікація хвороб

ICPC - Міжнародна класифікація первинної допомоги

DSM – Діагностичні та статистичні довідники для душевних розладів

Система SNOMED – Систематизований облік людської і ветеринарної медицини).

Теоретичні матеріали.

Класифікація

Одним з важливих методів обробки інформації є її класифікація.

Класифікація – система розподілу об’єктів по класах (групах) у відповідності з певними ознаками.

Система класифікації дозволяє згрупувати об’єкти і виділити певні класи, які будуть характеризуватися деякими однорідними властивостями. Стосовно до інформації, як об’єкту класифікації, визначені класи (групи) називаються інформаційними об’єктами. Властивості інформаційного об’єкту визначаються інформаційними параметрами, які називаються реквізитами.

Класифікаційні системи

Ієрархічна система класифікації

Ієрархічна система класифікації будується таким чином:

• первинна множина елементів складає 0-й рівень і поділяється надалі, залежно від обраної класифікаційної ознаки, на класи (групи), які створюють 1-й рівень структури;

• кожен клас 1-го рівня відповідно до власної класифікаційної ознаки поділяється на підкласи, що утворюють 2-й рівень ієрархічної структури;

• к ожен клас 2-го рівня аналогічно поділяється на групи, що утворюють 3-й рівень і т. д. (рис.1).

Рис.1. Ієрархічна система кодування

Враховуючи жорстку процедуру побудови такої структури класифікації, потрібно насамперед встановити мету її створення, тобто чітко визначити властивості об’єктів, що об’єднуються у відповідні класи. Ці властивості приймаються у подальшому як ознаки класифікації.

В ієрархічній системі класифікації кожен об’єкт на будь-якому рівні повинен бути віднесеним до одного класу, який характеризується конкретним значенням обраної класифікаційної ознаки. Для подальшої класифікації в кожному новому класі необхідно задати власні класифікаційні ознаки та їх значення.

Кількість рівнів класифікації, що відповідає обраній кількості ознак називається глибиною класифікації.

Перевагами ієрархічної системи є простота побудови, використання незалежних класифікаційних ознак в різних гілках ієрархічної системи.

Недоліками ієрархічної системи є жорстка структура побудови, що приводить до суттєвих труднощів при внесенні змін, а також неможливість класифікації об’єктів у випадку заздалегідь непередбачених сполучень ознак.

Фасетна система класифікації

Фасетна система класифікації на відміну від попередньої дозволяє обирати класифікаційні ознаки незалежно одна від одної. В такій системі класифікаційні ознаки називаються фасетами (facet – рамка). Кожний фасет містить сукупність однорідних значень даної класифікаційної ознаки. Наприклад, множина термінів, що позначають різні матеріали, утворюють фасет “Матеріали”, множина термінів, що позначають різні процеси, утворюють фасет “Процеси”. Значення ознаки у фасеті розташовується в довільному порядку. Кожна ознака фасета називається фокусом.

Процедура класифікації полягає у присвоєнні кожному об’єкту відповідних значень фасету. При цьому можуть використовуватись не всі фасети. Часто замість фокусів використовуються їх шифри. Кожен об’єкт задається у вигляді структурної формули і може бути віднесеним до певного класу:

К_s=(Ф₁₂, Ф₂₁, ... Ф_ni),

де Ф_ni – і^-й фокус n^-го фасету.

Перевагами фасетної системи класифікації є можливість використання великої кількості ознак та їх значень для створення відповідних класів інформаційних об’єктів, а також можливість модифікації всієї системи без зміни структури вже існуючих елементів.

Недоліком фасетної системи класифікації є складність її побудови, оскільки потрібно враховувати велику кількість класифікаційних ознак.

Розглянемо приклад використання фасетної класифікації. Нехай дано фрагменти фасетів “Факультет”, “Стать”, “Форма навчання”: