3. Значення облікової політики та принципи її формування

Використання облікової політики для формування інформації обліку та звітності ілюструє рис. 1.

Інтереси користувачів	→	Мета облікової політики	→	Прийняття економічних рішень
↓				↑
Використання визначеного комплексу елементів облікової політики та облікових оцінок	→	Формування інформації в обліку та звітності	→	Вплив на результати аналізу, проведеного на підставі звітності

Рис. 1. Використання облікової політики для формування інформації обліку та звітності

Значення облікової політики, відображено у П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», де зазначено, що для того, щоб фінансова звітність була більш зрозумілою, користувачам, вона має містити інформацію про встановлену підприємством облікову політику та її зміни у випадку їх наявності [¹⁰].

Призначення облікової політики полягає в:

– упорядкуванні облікового процесу та лібералізації системи обліку на підприємстві;

– формуванні методики обліку майна, капіталу і зобов’язань фактів господарської діяльності та результатів діяльності підприємства на основі загальноприйнятих принципів та правил;

– забезпеченні повною достовірною та неупередженою інформацією менеджменту з метою здійснення ефективного управління фінансово-господарською діяльністю підприємства та визначення стратегії його розвитку у майбутньому;

– забезпеченні формування та своєчасного надання інформації різним користувачам, яка міститься у фінансовій звітності;

– наданні обліку планомірності та послідовності;

– підвищенні ефективності ведення обліку на підприємстві [¹¹, с. 31].

Ефективне функціонування системи облікової політики підприємства не можливе без дотримання певних принципів її побудови. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», основними з цих принципів мають бути: обачність; повне висвітлення; автономність; послідовність; безперервність; нарахування та відповідність доходів та витрат; превалювання сутності над формою; історична (фактична) собівартість; єдиний грошовий вимірник; періодичність. Однак, за сучасних умов господарювання, облікова політика покликана виконувати не лише власне функції обліку та формування звітності, а й забезпечувати інші функції управління – планування, економічного аналізу, контролю та прогнозування. Тому при розробці облікової політики слід дотримуватися не тільки специфічних принципів бухгалтерського обліку, а й загальнонаукових, які пропонує П. Є. Житний [¹²]:

1) принципу системності (згідно якого облікова політика розглядається в якості штучно створеної складової виробничої системи, що виконує функції, пов’язані зі збиранням, класифікацією, обробкою, аналізом і формуванням різних видів облікової інформації для визначення економічної ідеології підприємства);

2) принципу комплексності (який передбачає вивчення і оцінку події не з позиції окремих ізольованих причин, а за сукупним впливом на господарську систему технічних, економічних, соціальних, екологічних, політичних та інших значимих чинників);

3) принципу наукової обґрунтованості (в узгодженості з дією НТП, законів економічного розвитку суспільства, концепцією державної політики, нормативно-правовою базою);

4) принципу ефективності, планомірності та динамізму (передбачає спрямування облікової політики на розв’язання не лише поточних, а й довгострокових стратегічних завдань розвитку підприємства, за умов існування ефективних альтернативних варіантів досягнення тієї чи іншої мети);

5) принципу профілактики (виконує запобіжну функцію, створюючи умови для своєчасного інформування управлінського персоналу підприємства про відхилення від планових чи нормативних величин витрат та результатів діяльності, для можливої корекції управлінських рішень);

6) принципу «селекції» (передбачає, що інформація, яка надається на кожному рівні виробничої системи, має бути необхідною і суттєвою для прийняття управлінських рішень);

7) принципу сумісності особистих, регіональних і державних інтересів.