Розділ 2

2.1. Зі свідчень ветерана дивізії «Галичина» Кота Івана

-Скажіть, будь ласка, де Ви народились?

- Сам я з села Вербляни, Яворівського району. Народився 1924 року. Батько мій служив у австрійському війську, тому я вже з дитинства трішки знав про військову справу.

- Як здійснювався набір до дивізії ?

- Мій односельчанин(вже не пам’ятаю, як його звали) мав дружину та дітей. Солтес ,голова сільради, записав його до дивізії і йому прийшло повідомлення, хоч той і не записувався. Коли він не захотів йти до дивізії, німці приїхали і забрали його , хотіли розстріляти перед дивізією. Привели ще десять чоловік, одного розстріляли. Німці взяли карабіни і самі їх заправляли,а не солдати. П’ятьом дали гострі справжні кулі, а ще п’ятьом - такі, що тільки звук далали. Коли старший скомандував вистрелити, солдати не влучили,бо не хотіли своїх убивати. Німець тоді взяв автомат. «Я вас усіх -40 чоловік- перестріляю»,-каже. Став кричати і дав наказ німцям знову зарядити карабіни. Не знаю, чи всіх убили,але всіх закопали у піску.

Мене також взяли в дивізію і записали примусово. Я залишився,а були такі, хто й утікали. Наприклад , Солодуха, Грушка та інші дезертирували. Солодуху потім знайшли і розстріляли,а Грушку ніхто не бачив вже ні вдома,ні в дивізії.

-Чи довго ви були дивізійником?

- Та був трохи. Спершу нас німці відвезли на навчання у місто Цабер. Там нас навчали військової справи і відправили на Західну Україну воювати з партизанами.

• Яку бойову операцію ви пам’ятаєте ?

• Тут, де ми зараз живемо, було село Завонє. Партизани співпрацювали з поляками. Одного разу поляк пустив поїзд під укіс. Нашим завданням було: дійти до цього села і знищити партизанів, які втекли у ліс… Почули постріли . Тут ми всі полягали і чекаємо. Одного, що заховався за деревом, ми вбили. З якогось села їхала фіра повна партизан. Вони повернули на Яструбичі. Розпочалась стрілянина. Утікали в різні сторони , і не знаю, чи хто живий зостався. Ми за ними,а вони - в село, де мали 3 рації. Попередивши усіх про облаву, самі в підвал до тих рацій. Ми обступили село. Тоді з хат почали стріляти. Ми мусили підпалити помешкання, у яких були партизани. Дехто ще відстрілювався. У селі був костел, і всіх, хто тікав, забирали до нього. Прийшли німці, жінок звільнили, а мужиків забрали із собою в Німеччину на роботу. Горіли хати, а ми випускали худобу, коней , щоб не згоріли. У селі була церква неподалік з невеликими віконницями. Один із партизанів заліз на дзвіницю, а ми в окопі були: я зі своїми друзями і офіцер-німець біля нас. Солдат почав стріляти з дзвіниці і прямо по нас. Біля мене був з мого села такий Пісоцький,то його убило. І в хелмі (від авт..хелм-шолом) був і то не врятувало. Трішки б вище,то живий був би. Офіцера німецького вбило. Наші по дзвіниці не стріляли, бо я казав, що то святе, не можна стріляти. Нам треба було пустити чергу і не питати, що є святе,тоді б більше людей вижило. Коли ми йшли, то ще залишалися хати і костел, а потім уже десь наша УПА спалила все решта. І після того, як ми пішли,приходили москалі і питалися ,куди ми пішли. Через 2 дні ми повернулися і побачили хлопця, який розказав ,що в криївці ховаються жиди. Тоді ми пішли далі,а приїхали німці і їх усіх у тій криївці повбивали.

• Розкажіть, будь ласка, про бій під Бродами в 1943 році.

- Німець зробив так: москалям Західну Україну віддав, а собі Польщу забрав. Москалі всіх багачів і панів давай у Сибір забирати, розкулачили їх. Потім німець надумав на москалів напасти. Гітлер казав, що фабрики і заводи в них є і вони їм не потрібні, їм треба землю, бо в Німеччині земля неродюча. Нам треба в Росії забрати, бо в Росії земля добра. Захопивши Україну, брав вагони, грузив у них землю і возив у Німеччину. І дивізію нашу на фронт під Броди. Три місяці воювали.

-Очевидці та свідки кажуть, що лише «Галичина» брала участь в битві під Бродами,чи так це?

- Ну, то так. Німці одразу відійшли в іншу сторону і дивізія наша зайняла всю лінію фронту. ССи були в іншій стороні. Усіх німців почали відтягувати назад до Німеччини,бо Америка відкрила другий фронт. У нас в дивізії були лише офіцери німцями, далі всі українці. Нам попалося якраз чисте поле. Капітан-німець ще нам казав, що буде добре стріляти, бо все видно. Іншим пощастило менше: у них були корчі, дерева і було погано стріляти. І ось москалі почали. …

• Чи було у вашому розпорядженні в битві під Бродами багато танків та техніки,чи, можливо, у росіян було більше техніки?

- Та було у нас все. Москалі на нас били катюшами,а німецькі самохідні артилерії приїхали, були такі танки з трубами, як ящик, і під’їхали асфальтом ближче туди до москалів і як почали мінами туди стріляти. Пустили щось по 10 штук і село загорілося. Навіть нас видно було, бо все село горіло. Що за село і скільки москалів побили-не знаю. А ті руські партизани вже в Карпати зайшли. Потім звідти пішли під Перемишль, де німець їх розбив. Тоді частина пішли назад в Карпати,а решта розійшлись хто куди. Тоді москалі почали красти все, що бачили. Покрали у нас коней,усе покрали. Ще перед боєм вислали були розвідку. Там дерево було грубе і москалі до нього йшли,на нас сюди. Ми давай по них стріляти. Двох вбили і ще двоє за деревом заховалися. Тоді офіцер-німець вискочив з окопу і почав кричати «heraufklettre», «heraufklettre», вилазь,вилазь. Вони не вилізли, і ми їх там побили. Уночі тих, хто були далі, позабирали,а одного, що був ближче, не забрали і так лежав собі. А ще було там село, де ми брали їжу. Заховалися на одній із хат москальські партизани. Я несу їжу, він вистрелив, куля біля мене пролетіла, то я в окоп впав. Ледве в мене не попав. Через кілька днів сидимо ми в окопі з другом, нахилилися один до одного і говоримо. Тут раптом з хати як стрельне і куля якраз між нами пролетіла. Добре, що не попала ні в мене, ні в нього. Тоді викликали німців, вони приїхали з мінометами,ми дали їм вказівку, куди стріляти, і тоді офіцер крикнув «Feuer» і разів з 10 вистрілили і немає хати. Правда, не знаю чи багато москалів там вбили, але перестали звідти стріляти, то точно. Ми були близько біля тих, хто тоді був у хаті, то ще перед обстрілом наші хлопці кричали до них. Там такий молодий хлоп був з нашого села,то він питався за що вони воюють, за рвану куфайку?

• Як думаєте,чому дивізію «Галичина» розбили під Бродами?

• Ну як чого, бо звідти Америка наступала ,звідси - москаль. Усі німці втекли ближче до Берліну . Залишилися на передовій лише ми.

-Чи багато людей пішло в УПА після битви під Бродами,чи більше пішло далі з німцями?

- Були ті ,що з німцями,а були такі й як ми. Ми йшли, а німець, командир дивізіону, на машині стояв і збирав людей , які б за німців воювали. Ми між хатами втекли, щоб він нас не забрав до Німеччини. І тоді ми пішли в УПА. Я з друзями дійшов до Старого Самбора. У селі Кубло організатор був і казав, щоб ми йшли в УПА. Був там і офіцер дивізії, сам родом із Золочева,на прізвище Масник, і він казав: «Ходімо в УПА,попробуємо як воно буде». То ми й пішли. До цього навіть не чули й не знали про УПА. Потім пішли в Карпати в село Нидівна. Там була сотня «Сурма» і сотенний Нечай, бо як його прізвище я не знаю. І ми приєдналися до цієї сотні. Таке-то було.

• Говорять, що дивізія «Галичина» брала участь у каральних заходах проти мирного населення,чи правда це?

-Цивільних ніхто не брав. Простих тільки брали москалі і ССівці,але не ми. Ми проти людей не виступали.

-Чому назвали дивізію саме СС «Галичина»?

-Ну, бо спочатку в нас були нашивки ССовські на костюмі,а потім нам їх позривали і сказали, що їх ще треба завоювати. Тоді ми стали просто дивізія «Галичина»,а це вже потім німці дали нам назад нашивки і ми стали «СС». Дивізія типу «СС» вважалася коронною. Спершу ми воювали просто в дивізії «СС»,а потім уже нас об’єднали з дивізією «Галичина» і назвали нас дивізія СС «Галичина».

-Ось коли Росія забрала собі Західну Україну чи зустрічали їх люди з квітами?

-Та кому ті москалі треба були. То все брехня. Ми навпаки не хотіли, щоб москалі добралися до Західної України. Так само й німці,коли захопили Львів,то їх з квітами небагато людей зустрічало,а просто багато стояло і дивилося.