Стандартизація розчину калію тіоціанату.

Реагенти: KSCN, ~0,05 М розчин;

AgNO₃, стандартизований 0,05 М розчин;

HNO₃, 6 М розчин;

ферум-амонійний галун, насичений розчин.

Методика визначення. У конічну колбу місткістю 100 мл відбирають піпеткою 10 мл титрованого розчину AgNO₃, додають 1 мл розчину індикатора, 35 мл розчину HNO₃ і титрують розчином калію тіоціанату, додаючи його повільно невеликими порціями, постійно перемішуючи, до появи червоного забарвлення. Титрування повторюють декілька разів і обчислюють концен-трацію та титр розчину KSCN за формулами (3.11), (3.9), f_E(Ag) = f_E(KSCN) = 1.

Визначення хлоридів. Для визначення хлоридів тіоціанатометричним методом у кислому середовищі необхідно мати два стандартні розчини: AgNO₃ та KSCN або NH₄SCN. Визначення проводять методом залишків. Іони хлориду осаджують відомим об’ємом стандартного розчину AgNO₃, взятого в надлишку. Залишок AgNO₃ відтитровують стандартним розчином KSCN при наявності ферум-амонійних квасців, як описано вище. Під час титрування послідовно перебігають три реакції:

Ag⁺ + Cl^-  AgCl,

Ag⁺ + SCN^-  AgSCN,

Fe³⁺ + n SCN^-  [Fe(SCN)_n]^3-n .

Титрування залишку AgNO₃ розчином калію тіоціанату при наявності осаду AgCl пов’язане з труднощами. Розчинність AgCl (K ) більша від розчинності AgSCN (K ), тому надлишок іонів SCN^- може, хоч і повільно, реагувати з осадом аргентуму хлориду за реакцією

AgCl + SCN^- AgSCN + Cl^-.

У зв’язку з цим фіксація точки еквівалентності дещо ускладнена поступовим знебарвленням комплексів феруму тіоціанату. Якщо до розчину додати нітро-бензол або хлороформ, які не змішуються з водою, то вони змочують поверхню осаду AgCl і перешкоджають його взаємодії з іонами SCN^-.

Метод титрування за залишком придатний не тільки для визначення хлоридів у кислому середовищі, а й для визначення бромідів та йодидів. Осади AgBr та AgJ менш розчинні, ніж осад AgSCN, тому, визначаючи ці іони, залишок аргентуму відтитровують розчином KSCN безпосередньо при наяв-ності броміду (йодиду) в розчині. Під час титрування йодидів треба мати на увазі, що солі Феруму (III) окиснюють їх до вільного йоду, тому індикатор додають після осадження йодиду і доливають надлишок аргентуму нітрату.

Реагенти: KSCN, стандартизований 0,05 М розчин;

AgNO₃, стандартизований 0,05 М розчин;

HNO₃, 6 М розчин;

ферум-амонійний галун, насичений розчин;

хлороформ або нітробензол.

Методика визначення. Із контрольного зразка, який містить ~50% хлори-ду, готують розчин у мірній колбі на 100 мл, так щоб концентрація хлориду в ньому була 0,05 М, використовуючи для обчислень формулу (3.13) (дивись приготування розчинів у розд. 3.1).

У конічну колбу об’ємом 100 мл піпеткою відбирають аліквоту розчину (10 мл). Підкислюють 510 мл розчину HNO₃, додають з бюретки точно відомий надлишковий об’єм титрованого розчину AgNO₃, 1 мл розчину індика-тора і суміш сильно збовтують. Потрібно додати такий надлишок розчину AgNO₃, щоб на наступне його титрування витрачалося не менше ніж 1015 мл розчину KSCN, інакше помітною стає помилка відліку об’єму по бюретці.

Осад AgCl відфільтровують або застосовують інші заходи, щоб запобігти реакції між тіоціанатом і осадом. Залишок AgNO₃ титрують розчином KSCN. Вміст хлориду (Cl) обчислюють за формулою (3.17) з урахуванням (3.18), f_E(AgNO₃) = f_E(KSCN) = f_E(Cl) = 1.