6. Людина як елемент продуктивних сил

Людина є основним елементом продуктивних сил тому, що її діяльність багатофункціональна: вона пов’язана як із визначенням основних економічних цілей, організацією виробництва так і з розвитком знарядь праці, безпосереднім виготовленням речей, необхідних для вжитку. Працівник удосконалює свої трудові навики, цей процес постійний і його темп зростає. Доцільно виділити історичні етапи розвитку людини як елементи продуктивних сил.

У стародавні часи, в період перших цивілізацій і в часи феодального землеволодіння людина була основним виробником. Переважали ручна робота. Засоби виробництва постійно розвивались і знаряддя праці лише допомагали руці людини виконувати роботу, а предметами праці виступали природні ресурси без певного обробітку, або результати тяжкої праці людини, яка вирощувала їх (шерсть, бавовна) чи добувала (метали, вугілля).

З розвитком товарно-грошових відносин, появою мануфактурного виробництва, застосуванням перших механізмів поступово у виробництві все частіше починають використовувати наукові дослідження природничих і точних наук.

Розширюється функція людини. Вона починає виступати товаровиробником, творцем механізмів, технологій, нових економічних відносин. Поглиблюються економічні відносини, виокремлюється виробництво, торгівля, посередницька діяльність. Відбуваються зміни і у процесі виробництва: з’являється розподіл праці у процесі виробництва товару, який постійно поглиблюється. Працівник починає спеціалізуватися на певному виді діяльності у ході виробництва, зростає його майстерність. З ускладнення механізмів з’являється необхідність професійної підготовки освіти. Увійшовши в епоху машинного виробництва людина стрімко розвивається і в плані виробничої кваліфікації, в плані організатора виробництва, інших сфер суспільного відтворення. Усі ці процеси продовжувались протягом ХVІІІ – ХХ століття.

Кардинальні зміни у розвитку економічного життя і людини, як основного фактора, пов’язані з науково-технічною революцією кінця шести десятих років ХХ століття. Людина перетворюється у творчо активну силу усього економічного процесу. Її продуктивність визначається не трудовими навичками, а розумовою, організаційною діяльністю. Вона не створює продукт, а організовує його виробництво машиною людина вивільняється як виробник, успіх якого залежить від кількості праці і поступово стає у першу чергу споживачем продуктивної праці, звільняючи себе для творчості.

Література:

1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. – Основи економічних знань: Навч. посіб. - К.: Вища школа, 1998.-544 с.

2. Кейнс Дж. Общая теория занятости\\ Вопросы экономики. – 1997.-№ 5.-с.102-113

3. Основи економічної теорії: політ. Економічний аспект \за ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка\ - К.: Либідь, 1994.-576 с.

4. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн., кн. 1\за ред. Ю.В.Ніколенко. К.: Либідь, 1998.-273 с.

5. Економічна теорія, за ред. Є. М. Воробйова, Київ – Харків, 2003 р.

Семінар № 2

Виробництво і його основні чинники

1. Суспільне виробництво, його економічна система і фактори виробництва.

2. Сукупний суспільний продукт його розподіл. Валовий національний продукт.

3. Основні чинники суспільного виробництва і їх розвиток.

Самостійна робота:

1. Технічний спосіб виробництва та етапи його історичної еволюції.

2. Поєднання робочої сили і засобів виробництва у різних суспільно-економічних формаціях.

Проблема для обговорення:

Які перспективи і недоліки суспільного виробництва в умовах інформаційного суспільства?