Шляхи розумового виховання.

• Стихійне сприйняття явищ і процесів навколишньої при­родної та соціальної дійсності.

• Систематичне навчання побудоване на основі принципів розвиваючого навчання.

• Позакласна та позашкільна робота.

• Вплив: позиції педагога, сім’ї, довкілля, засобів масової інформації.

• Включення людини у систему самоосвіти.

Великі можливості формування наукового світогляду закладено в навчальному процесі. Кожний навчальний предмет робить свій внесок у формуванні наукового світогляду. Предмети природничого циклу сприяють формуванню системи понять явища і процеси природи, про її закономірності. Предмети гуманітарного і суспільного циклу знайомлять з етапами розвитку людських цивілізацій, сутністю явищ, що в них відбувалися. Під час трудового навчання учні знайомляться з розвитком економіки і виробничих відносин. Засвоєння сукупності всіх цих предметів сприяє формуванню цілісного наукового світогляду. Тому вчитель повинен здійснювати міжпредметні зв’язки. Це дає змогу розкрити наукову картину світу, показати його єдність. Адже сформувати науковий світогляд учнів у ці­лому засобами лише одного навчального предмета немож­ливо.

Відповідну роль відіграє позакласна виховна робота. Виховні заходи збагачують учнів світоглядними поняттями, уявленнями, ідеями, теоріями, сприяючи формуванню поглядів і переконань. Участь в активній позанавчальній діяльності, органах самоврядування дає змогу виявити і відповідно коригувати помилкові світоглядні погляди і переконання; відхилення від норм поведінки.

У формуванні наукового світогляду особлива роль на­лежить соціальній і професійній позиції педагога. Тільки вчитель, який усією душею прийняв ідею незалежності України, здатний бути духовним наставником учнів сучасної школи, провідником наукового світогляду. По­єднання глибокої ідейної переконаності з високим про­фесіоналізмом, уміння реалізувати світоглядний потен­ціал свого предмета й організувати різноманітну діяль­ність для вияву учнями своїх світоглядних позицій — важлива умова формування їх наукового світогляду.

У режимі дня дитини немає особливої графи "розумове виховання". Воно здійснюється і тоді, коли дитина грається, і тоді, коли вона займається працею, і тоді, коли вона за допомогою дорослих знайомиться з новими предметами та явищами дійсності. Якщо дорослі не пояснюють дитині те чи інше явище, з яким вона стикається, яке вона пізнає, вони втрачають гарну можливість розвивати її розумові здібності. Адже будь-яке фізичне явище є чудовою вправою для дитячої логіки. Тут дитина наочно і практично засвоює логічні поняття: причини, наслідки, цілі, призначення, висновки. Важливо й те, що дитина при цьому від поверхневого сприйняття окремих предметів підіймається до пояснення, навчається логічно мислити, розширює свій словниковий запас. Чим більше правильних уявлень про природу дістає дитина, тим краще вона в подальшому засвоюватиме шкільні знання. В.О.Сухомлинський вважав, що активне життя дитячої думки - це найголовніша передумова і свідомого відношення до навчання, і твердих глибоких знань, і тонких інтелектуальних взаємовідносин у колективі.

Засобами розумового виховання є широкий спектр предметів, які використовуються у системі пізнавальної діяльності люди­ни: книги, комп'ютерна техніка, лабораторне обладнання, пись­мове приладдя та ін.

6