Завдання розумового виховання

1) Одержання знань, формування загальнонаукових умінь, навичок;

культури розумової праці;

пізнавального інтересу.

2) Інтелектуальний розвиток.

3) Формування наукового світогляду.

Завдання розумового виховання інколи розуміють спрощено, намагаючись "вкласти" у дитячу голову якомога більше знань про навколишній світ. Проте справа зовсім не в "багатознанні^". Набагато важливіше виробити в дитини загальні способи пізнавальної діяльності - уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, а також подбати про те, щоб у неї з'явилася жага до нових знань, потреба оволодівати інтелектуальними умінням.

1) Глибоке оволодіння знаннями–важлива передумова розв’язання завдань розумового виховання. Наприклад, при вивченні природничих предметів уже в початкових класах учням повідомляються знання про живу і неживу природу (використання сили вітру і води у народному господарстві, про місце людини в природі, про її можливості у перетворенні природи). Діти спостерігають за розвитком рослин на пришкільній ділянці, навчаються бачити залежність росту від природних умов (клімат, ґрунт та ін.)

На основі отримання знань формуються такі навчальні уміння, навички:

-загальні, які використовують під час вивчення будь-яких навчальних предметів (уміння читати; уміння слухати; уміння усно формулювати і викладати свої думки; уміння писати; уміння працювати з книжко);

-спеціальні, необхідні для оволодіння знаннями в певній галузі (читати ноти, технічні креслення, карти, користуватись словниками, довідниками, записувати формули)

Важливим завданням розумового виховання є формування в учнів культури розумової праці, без якої неможливо вироблення умінь і навичок розумової діяльності, самостійності в навчанні.

Культура навчальної праці характеризує якість розумової діяльності учнів і передбачає:

• правильне планування навчальної праці, чітку її організацію;

• дотримання правил навчальної гігієни;

• раціональні прийоми роботи з книгою та іншими джерелами інформації;

• самоконтроль;

• своєчасну корекцію своїх дій;

• самоаналіз результатів розумової праці;

• виявлення причин викритих вад та їх усунення в циклі навчальної діяльності.

Необхідною умовою одержання знань, формування загальнонаукових умінь, навичок, культури розумової праці, інтелектуального розвитку є пізнавальний інтерес. Він відіграє надзвичайно велику роль у підвищенні ефективності розвиваючого навчання, у стимулюванні учнів до навчання.

Пізнавальний інтерес - інтерес до пізнання, у процесі якого відбувається оволодіння змістом навчальних предметів і необхідними знаннями, уміннями, навичками, з допомогою яких учень отримує освіту.

Інтерес стимулює школярів шукати відповіді на запитання, що виникають у ході навчальної діяльності, читати додаткову літературу, вибирати для себе творчі, збільшеної складності завдання. Інтерес сприяє більш активній участі у позакласній і позашкільній діяльності. Інтерес примушує людину активно прагнути до пізнання, активно шукати способи та засоби задоволення “жадоби знань”. Інтерес робить людину більш діяльною, енергійною і стійкою в пошуках нових знань, нових способів роботи.

Формування глибоких і стійких пізнавальних інтересів у всіх учнів – завдання надзвичайно важливе і має велике соціальне значення. Це стимулює активне ставлення учнів до уроків, спонукає їх до розширення та удосконалення знань. Він має тісний зв’язок з творчою самостійністю учнів, з розвитком їх нахилів і здібностей, сприяє, таким чином, загальному розвитку учнів.